Через війну, яку розпочала росія, Україна і світ вже четвертий місяць живуть у нових реаліях. Якщо з українцями кремль воює за допомогою ракет, танків та снарядів, то на світовій арені він продовжує використовувати постачання палива як економічну та політичну зброю. Польща, Болгарія, Фінляндія, нідерландська та данська газові компанії Gasterra та Orsted – перші ластівки російського газового шантажу, з якими Газпром вирішив припинити контрактні відносини через те, що вони відмовляються сплачувати за газ в рублях. Хто і коли наступний? Країни ЄС, здається, почали розуміти всі ризики, а головне – моральний аспект такої «співпраці» з державою-окупантом, тож наразі намагаються позбутися залежності від російського палива.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
18.05.2022 Європейська комісія (надалі – Комісія) зробила важливий крок до того, аби швидко зменшити залежність від російського викопного палива шляхом переходу до використання альтернативних джерел енергії і об’єднання зусиль для розроблення більш стійкої енергетичної системи та досягнення справжнього енергетичного союзу. Цим кроком є опублікування так званого плану REPowerEU, на який ми будемо здебільшого посилатись для висвітлення теми цієї статті.
Європа налагоджує нові економічні зв’язки та шукає альтернативи російському паливу. Детальніше про те, як війна в Україні пришвидшує перехід ЄС на інші джерела енергії, альтернативні до викопного палива рф, – читайте далі.
Баланс енергоспоживання до війни
За даними Євростату, станом на 2020 рік основним джерелом енергії для 27 країн ЄС були нафта та нафтопродукти. На другому місці – природний газ. Відновлювані джерела енергії та біопаливо займали третю позицію.
Для перегляду натисніть на зображення
За даними Міжнародного енергетичного агентства, з 2009 до 2021 року частка рф у попиті на газ ЄС та Великої Британії зросла з 25% до 32% загального газопостачання.
Росія є третім у світі виробником нафти після США та Саудівської Аравії, а процент російської нафти становив 34% загального імпорту країнами ЄС. Водночас більшість нафти постачалась у Європу через систему нафтопроводів «Дружба», що проходить транзитом, зокрема, й через Україну. Таким шляхом «чорне золото» доходило до європейських країн, у тому числі Угорщини, Словаччини та Чехії.
Наведені вище дані корелюють з інформацією, наданою європейським комісаром з питань внутрішнього ринку та послуг паном Тьєррі Бретоном, який у своєму інтерв’ю зазначив, що Європейський Союз імпортує з Росії 155 млрд м³ газу на рік.
Можна наводити ще багато статистики з інших джерел, проте висновок зрозумілий: росія була для Європи основним постачальником нафти та газу. І тепер постало питання: як швидко й ефективно позбутися нафтової та газової залежності, яка цілеспрямовано створювалася протягом багатьох років?
Що пропонує REPowerEU?
У травні Європейська комісія представила план REPowerEU, в якому викладений курс на зменшення споживання нафти та газу в цілому, а також впровадження та використання «зелених» джерел енергії.
REPowerEU містить лаконічну та ілюстративну схему, яка демонструє основні ідеї цього плану.
Що пропонується зробити?
1. Економія
ЄС планує на третину зменшити споживання природного газу загалом, і йдеться не тільки про російський. Перший крок до цього – економія. У планах – підвищення енергоефективності централізованих систем опалення та енергозбереження в будівлях шляхом застосування новітніх технологій та розробок. Також пропонується використовувати допоміжні заходи з боку державного регулювання у вигляді знижених ставок ПДВ для подібних видів будівництва. Автори плану вважають, що досягненню результату сприятимуть:
- соціальна програма інформування громадян та підтримки;
- енергетичні аудити;
- енергоменеджмент.
У зв’язку з цим Комісія опублікувала «Повідомлення ЄС про економію енергії», в якому пропонуються, зокрема, зміна ставлення то питання енергоекономії та поради для громадян, які своїми простими послідовними діями зможуть зменшити споживання нафти та газу.
2. Диверсифікація постачань
Єврокомісія та держави-члени створили Енергетичну платформу ЄС для добровільної спільної закупівлі газу, зокрема зрідженого природного газу (далі – ЗПГ) та водню, яка базується на принципах:
- структурування попиту;
- оптимального та прозорого використання для унеможливлення корупційних ризиків;
- встановлення механізмів солідарності та компенсації;
- міжнародної співпраці.
Зараз сховища газу по всьому Євросоюзу заповнені менше ніж на третину, тож лідери ЄС розглядають впровадження цієї системи для якнайшвидшого їх поповнення та підготовки до наступного опалювального сезону. Спільна платформа закупівель також буде відкрита для країн Західних Балкан, України, Молдови та Грузії.
3. Нові постачальники
На заміну російському газу від початку 2022 року Європа шукає нових постачальників: це, зокрема, Єгипет, Алжир, Азербайджан та Норвегія, які вже збільшили обсяги постачання на європейський ринок протягом опалювального сезону порівняно з минулими періодами.
У перші тижні після початку війни в Україні в Данії відновилося будівництво Baltic Pipe – газопроводу, що має з'єднати газотранспортні системи Данії і Польщі. Проте, як запевняють аналітики, газу тільки з цих джерел не вистачить, щоб задовольнити потреби Європи в повному обсязі.
Значно збільшили постачання до ЄС та Великої Британії також і США. В 2021 році США планували виділити 22 млрд м³ ЗПГ для ЄС, зараз ця цифра збільшилась додатково на 15 млрд м³, що сумарно є еквівалентом 10% річного об’єму російського газу, який постачається в Європу. Планується, що на наступний рік об’єм поставленого американського ЗПГ становитиме до 50 млрд м³.
Водночас експерти запевняють: більшість додаткового газу з США, який постачається в Європу, буде забезпечуватися шляхом скорочення експорту до інших країн. У результаті і без того високі європейські ціни на газ можуть збільшитися за рахунок великого попиту та обмежених постачань.
Крім того, Європейський Союз має наміри налагодити співпрацю та зовнішньоекономічні зв’язки з африканськими країнами (Нігерія, Сенегал та Ангола), оскільки вони відрізняються значним потенціалом у сфері виробництва ЗПГ.
Європейські країни також планують збільшити потужність та завершити будівництво Південного газового коридору, який забезпечить прямий зв'язок між газовим ринком ЄС і одним з найбільших газових родовищ у світі – Шах Деніз. Передбачається, що основними постачальниками стануть Азербайджан і Туркменістан, а Туреччина буде транзитною країною.
При цьому невідомо, чи буде ЄС після впровадження системи спільних закупівель купувати весь обсяг необхідного газу та чи залишиться можливість укладати окремі угоди з демократичними країнами – продавцями.
Вважаємо за необхідне знову повернутися до інтерв’ю з Тьєррі Бретоном, який зазначає, що ЄС розробив план відмови від російського викопного палива, відповідно до якого Європа планує отримати 50 млрд м³ за рахунок імпорту скрапленого природного газу з США або Катару, 10 млрд – через активні трубопроводи, а 25 млрд, на його думку, буде компенсовано прискореним запуском морських вітрових турбін і фотоелектричних панелей. Крім того, Бретон не виключає відновлення роботи вугільних станцій.
4. Збільшення використання ВДЕ
Єврокомісія пропонує збільшити процент використання відновлюваних джерел енергії (далі – ВДЕ) до 45% до 2030 року (проти 40% у порівнянні з минулорічною пропозицією). Це стосується сонячної енергії, вітрової, гідроенергетики.
Основними напрямами реалізації «Європейської зеленої угоди (EU Green Deal)», до якої приєдналась Україна, є:
- скорочення шкідливих викидів в атмосферу;
- прискорений розвиток ВДЕ;
- перехід Європи до «кліматично нейтральної»;
- створення нових ринків «зелених» продуктів;
- перехід на екологічний транспорт;
- оновлення енергетичної системи.
Щоб покращити виробництво і постачання сонячної, вітрової та теплової енергії, Комісія планує:
- покращити нормативно-правову базу, оновити дозвільно-регуляторну систему для полегшення «паперової тяганини»;
- підтримувати потенційно важливі проєкти спільного європейського інтересу, зосереджені на провідних технологіях та інноваціях процесу збільшення використання ВДЕ.
Також Європейський Союз прагне збільшити використання індивідуальних теплових насосів та вжиття інших заходів для інтеграції геотермальної та сонячної теплової енергії в системи опалення. Наприклад, запроваджується ініціатива щодо встановлення дахів із зобов’язанням розміщувати сонячні панелі на нових громадських та комерційних будівлях.
5. Водень
Вагомою альтернативою природному газу, вугіллю та нафті може стати водень, який використовують як паливо для транспорту, для опалення в будинках та навіть у виробництві електроенергії. REPowerEU ставить за мету виробництво до 10 млн тонн «зеленого» (отриманого з відновлюваних джерел) водню для внутрішнього споживання та стільки ж – для імпорту до 2030 року.
Як повідомляє Recharge News, Європейська комісія запровадить вуглецеві контракти на субсидії на різницю (CCfD), за якими кінцеві споживачі будуть отримувати суму від уряду за уникнення викидів CO2 в атмосферу.
Водночас це стосується лише «зеленого» водню, для інших його видів таких субсидій не очікується.
Щоб унеможливити використання інвестицій з метою виробництва водню для експорту, регулятор розробив контрзахід. Водень для імпорту до ЄС можна буде виробляти лише з додаткових ВДЕ.
Ще у жовтні минулого року Україна підписала Угоду про приєднання до програми досліджень та інновацій Horizon Europe, що дає можливості для розвитку національних підприємств і стартапів. На загальне фінансування Horizon Europe виділено додатково ще 200 млн євро, що дасть змогу збільшити кількість водневих промислових центрів. Окрім того, очікується, що буде збільшено фінансування для систем транспортування водню.
Щоб сприяти імпорту «зеленого» водню, Комісія розглядає створення трьох основних коридорів імпорту водню – з Північного моря (Норвегія та Велика Британія), Південного Середземномор’я та України, щойно це стане можливо.
Україна ще у грудні 2021 року представила проєкт Водневої стратегії, який допоможе Європі позбутися енергозалежності від рф.
Єврокомісія також планує доопрацювати нормативну базу для регулювання цього процесу з юридичної точки зору.
6. Прискорення процедур
Комісія вважає, що одним із факторів, що перешкоджає та сповільнює реформи, є банальна бюрократія. Порядок щодо обов’язкового отримання дозволів, ліцензій, що призводить до витрачання на це часу та грошей, стає перешкодою для постачальників енергії та, зокрема, бізнесу.
Враховуючи необхідність змін, Єврокомісія розробила Рекомендації щодо прискорення процедур надання дозволів для проєктів у сфері відновлюваної енергетики та полегшення укладення угод про купівлю електроенергії. Основні принципи цих Рекомендацій – скорочення термінів для отримання послуг, залучення громад, покращення внутрішньої координації, диджиталізація послуг і підвищення ефективності та рівня кваліфікації персоналу.
На додачу до REPowerEU: перспективи ядерної енергетики
У ЄС точаться дискусії про доцільність використання ядерної енергії. З одного боку, вона є найдешевшою у виробництві та не залежить від погодних умов та інших зовнішніх чинників (як, наприклад, ВДЕ). З іншого боку, витрати, пов'язані із виробництвом ядерної енергії, переробкою та зберіганням відходів, які залишаються в процесі експлуатації, значно перевищують таку, на перший погляд, «економію». Після трагічного досвіду Чорнобиля та Фукусіми спостерігається тенденція до сповільнення запуску нових атомних блоків у всьому світі та певне побоювання щодо розвитку цієї галузі загалом.
Проте відмова від російського палива потребує якомога більшої кількості альтернатив. Європейська комісія представила Делегований закон про пом’якшення зміни клімату та адаптацію до таксономії, згідно з яким газ та ядерну енергетику можна віднести до «зеленого» палива за певних умов. Відповідно до нововведень екологічними вважатимуться:
- АЕС, які отримали дозвіл на будівництво до 2045 року;
- АЕС, дозвіл на експлуатацію яких продовжили до 2040 року.
Отже, ми бачимо, що розроблені / удосконалені атомні електростанції за новітніми технологіями можуть бути відносно екологічно безпечними. Проте погляди на законодавчі зміни в країнах ЄС неоднозначні: підтримали це рішення Франція (яка є найбільшим виробником ядерної енергії в Європі) та Польща. Категоричне «ні» ядерці заявили Австрія, Люксембург, Німеччина та Іспанія.
Санкції
3 червня Європа офіційно затвердила 6-ий пакет санкцій, який передбачає заборону закупівлі, імпорту або перевезення нафти та нафтопродуктів з росії до ЄС. За словами Жозепа Борреля, поступова відмова від російської нафти триватиме до 8 місяців. Водночас «виняток передбачається для імпорту сирої нафти нафтопроводом до тих країн-членів ЄС, які через своє географічне положення страждають від специфічної залежності від російських постачань». Яких саме країн це стосується, в повідомленні не уточнюється. Проте, за повідомленням Bloomberg, може йтися про нафтопровід «Дружба», яким російська нафта постачається до Угорщини.
6-ий пакет санкцій також розширює список осіб та організацій, яким обмежується експорт товарів і технологій подвійного використання, що в подальшому можуть бути використані для виробництва хімічної зброї, тим самим скорочуючи фінансування «воєнної машини» агресора. Публікація повного тексту документа невдовзі очікується в Офіційному журналі ЄС.
Замість висновку
Літо – час, коли Європа найменш залежна від російського газу. Як правило, цей період використовується для того, аби наповнити газові сховища, заповнені зараз лише на третину. Тому не слід виключати, що риторика європейських лідерів навіть на тлі агресивної війни рф з Україною може змінитися під впливом затяжної та холодної зими. Водночас європейський континент зможе злізти з голки російського палива лише шляхом об'єднання зусиль та свідомого вибору спільного курсу, в тому числі через прийняття болючих і непопулярних рішеннь.