Більшість українських міст, м'яко кажучи, не дуже зручні для життя. Радянська спадщина у вигляді високих бордюрів, приміщень без пандусів, поганих доріг і безлічі закинутих промислових та історичних будівель ще й досі визначає зовнішній вигляд і внутрішнє наповнення середовища, в якому ми всі живемо. Пояснення — на такі масштабні зміни немає грошей — виглядає логічним. Однак воно вже набило оскомину своїм упадництвом і почуттям безвиході. Насправді, є шляхи до змін. Один з них — це ревіталізація пустих приміщень через залучення приватних інвестицій. До того ж Закон про державно-приватне партнерство 2019 р. відкриває для цього нові можливості.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чому саме ревіталізація
В європейських країнах та США тренд на ревіталізацію в урбаністиці розпочався ще у 80‑х роках минулого століття, коли велика промисловість залишила міста та відбулась деіндустріалізація. Ревіталізація — це відновлення будівель чи міського середовища, в результаті якого їм повертають втрачене або надають нове призначення.
В результаті цього процесу промислові об'єкти перетворюють у креативні території, музеї та інші важливі для громади майданчики. Виграють від цього майже всі: занедбані індустріальні об'єкти отримують друге життя, бізнесу дістаються офісні та торгові місця, а громадянам — місце для творчих ініціатив. Колишні фабрики й заводи стають місцями роботи, відпочинку, спілкування, творчості та розвитку для тисяч людей.
Логіка в ідеї трансформувати порожній завод у креативний простір доволі зрозуміла. Побудувати нову будівлю зазвичай і простіше, і дешевше, але до цього необхідно утилізувати старе, щоб звільнити землю. Утилізація завжди дорожча, а іноді просто неможлива, якщо стара будівля є пам'яткою історії та архітектури. Тому перебудова споруди під нову концепцію виявляється оптимальним рішенням.