СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «PUBLIC PRIVATE PARTNERSHIP»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Протягом останніх 5 років термін «державно-приватне партнерство» (запозичений з англійської «private-public partnership», або скорочено «PPP») очолює рейтинг популярності у словниковому запасі українських чиновників. Це поняття покликане символізувати ефективну співпрацю між державним апаратом та бізнесом, спрямовану на залучення приватних інвестицій у застарілу пострадянську державну інфраструктуру.
Однією з галузей національної економіки, для якої цей термін найбільш актуальний, є портова галузь. Це пов’язано з тим, що всі вітчизняні морські порти (окрім кількох приватних терміналів, побудованих на новій території вже за часів незалежності України), функціонують на базі державної портової інфраструктури, яка була створена ще за радянських часів та потребує повної модернізації, а отже, інвестування. При цьому цікавим є той факт, що термін «державно-приватне партнерство» з’явився у вітчизняних реаліях лише у 2010 р., коли був ухвалений відповідний закон про ДПП. Однак насправді співпраця між бізнесом та державою щодо інвестування в інфраструктуру українських портів розпочалася задовго до цього.
ВСЕ ПОЧАЛОСЯ З ОДЕСЬКОГО ПОРТУ
Перші проекти залучення приватних інвестицій у портову галузь з’явилися ще на початку 90-х років в Одеському морському порту. У 1993-1995 рр. як правову модель інвесторам запропонували договори про спільну діяльність, які укладалися з Одеським портом. За таким договором порт передавав у спільну діяльність свої активи, а інвесторними керував, інвестував у модернізацію та розвиток, залучав вантажі та здійснював перевалку, а прибуток від такої спільної діяльності розподілявся між сторонами (при цьому порт отримував не менше ніж 50%). Важливим обов’язком інвестора було забезпечення «гарантованого вантажопотоку», а за порушення цього обов’язку інвестор сплачував порту штраф. Таким чином, держава в будь-якому випадку не залишалася у програші.
Варто відзначити, що в середині 90-х питання взаємодії бізнесу та держави взагалі не було врегульоване на законодавчому рівні (діяв Цивільний кодекс УРСР 1961 р. та КТМ України). Однак завдяки плідній колективній роботі, методом проб та помилок були розроблені такі умови співпраці, які de facto відповідали відомим у міжнародній практиці формам ДПП (зокрема, класичній концесійній моделі «brown-field»). Надалі позитивний досвід Одеського порту був запозичений та успішно застосований у портах Миколаєва, Чорноморська тощо.
ЗАКОН УХВАЛИЛИ – ПРОЕКТІВ НЕ ПОБІЛЬШАЛО
Наразі відносини ДПП в Україні врегульовані низкою законів та підзаконних актів. Проте de facto цей механізм сьогодні працює у портах зовсім не так ефективно, як це було 25 років тому. Яскравою ілюстрацією нинішньої ситуації є той факт, що процедура ДПП (у тому вигляді, як вона прописана в Законі про ДПП) жодного разу не була успішно застосована на практиці в портовій галузі (насамперед, через надмірну складність та бюрократичні процедури). Були лише окремі спроби: деякі з них зазнали фіаско, а деякі – досі тривають. Свіжим прикладом є нещодавнє затвердження Урядом умов проведення концесійного конкурсу щодо портів Ольвія та Херсон.
Однак це не означає, що з 2010 р. у вітчизняних портах зовсім не реалізуються інвестиційні проекти. Приватні інвестори продовжують інвестувати в державну портову інфраструктуру (хоча не так активно, як раніше), але це відбувається або на підставі «старих» договорів, які були укладені ще до прийняття закону про ДПП і зберігають свою чинність, або із застосуванням «креативних» юридичних механізмів, які не повною мірою відповідають законодавчій процедурі ДПП.
Причин цієї ситуації багато. Серед суб’єктивних варто відзначити кадровий чинник – нинішнє керівництво як окремих портів, так і портової галузі загалом далеко не завжди готове брати на себе відповідальність за прийняття рішень, необхідних для реалізації відповідних інвестиційних проектів. Серед об’єктивних причин – ситуація на Сході України та в Азовському морі, стан економіки в країні, а також недосконалість законодавства, яке регулює відносини у сфері державно-приватного партнерства.
ЗМІНИ ПОВИННІ БУТИ ЕФЕКТИВНИМИ
Які зміни до законодавства про ДПП є необхідними для активізації залучення приватних інвестицій у морські порти України? По-перше, потрібно якомога швидше прийняти новий Закон про концесії, оскільки нинішній Закон №997-XIV є застарілим та непридатним для застосування на практиці. У квітні 2018 р. Верховна Рада у першому читанні ухвалила такий законопроект, але ця редакція достатньо «сира» та містить чимало недоліків, які вимагають доопрацювання.
По-друге, Кабінет Міністрів нарешті повинен затвердити Порядок компенсації інвестицій, які здійснюють приватні інвестори для створення нових та модернізацію наявних стратегічних об’єктів портової інфраструктури. Прийняття цього Порядку прямо передбачається Законом про морські порти та мало відбутися вже понад 6 років тому.
По-третє, необхідно негайно зменшити норматив відрахування прибутку Адміністрації морських портів України до Державного бюджету, який сьогодні становить 90% (безпрецедентно високий рівень, якщо порівнювати з іншими європейськими країнами) та унеможливлює виконання з боку Адміністрації своєї частини зобов’язань у межах реалізації спільних інвестиційних проектів.
До першочергових заходів, необхідних для поліпшення інвестиційного клімату у вітчизняних портах, можна віднести запровадження довгоочікуваної приватизації нестратегічних об’єктів портової інфраструктури, вдосконалення механізму розподілу коштів від портових зборів, спрощення процедури відведення земельних ділянок на території та в акваторії портів, запровадження ефективного й прозорого правового механізму модернізації об’єктів портової інфраструктури, які перебувають в оренді приватних операторів, у формі реконструкції таких об’єктів оренди, а також інші заходи.
Сподіваємося, що новий Парламент та Уряд країни нарешті почують та усвідомлять сигнали бізнесу щодо порушеного питання, що надасть можливість «вдихнути життя» в реалізацію державно-приватного партнерства у морських портах України, дозволить створити нові робочі місця та підвищити рівень життя громадян.