Державно­приватне партнерство: міф чи правда?

Кабінет Міністрів України знову зайнявся питанням реалізації необхідних інфраструктурних проектів за рахунок державно­приватного партнерства (далі – ДПП) – концесії. Це стосується відрізків дороги Львів – Краковець (84,4 км), Ульянівка – Миколаїв – Херсон – Красноперекопськ (533 км) та Новомосковськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь (475 км). Орієнтовний загальний розмір інвестицій: близько  50 мільярдів гривень. Повернення інвестиції відбуватиметься за рахунок диференційованого дорожнього збору.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Щодо того, чи будуть ці заяви підкріплені діями, ще залишаються сумніви. Таким же сумнівним залишається й питання, чи робить цим Україна собі послугу?

Спочатку ми хотіли б розглянути низку міфів, пов’язаних з ДПП, на предмет їхньої правдивості, а вже потім перейти до критики цієї моделі.

Насамперед слід усвідомлювати, що ДПП не означає, що витрати несе приватна сторона (Private Partner Pays). ДПП означає довготривалу співпрацю. А це потребує певного рівня довіри. Можливо, Україна зазнає поразки вже на цьому етапі. Передумовою довіри є забезпечення надійності, існування та визнання верховенства права тощо. Однак говорити про це тут ми не будемо, оскільки тематика з цього питання відома.

Міф 1: Якщо у держави немає грошей, тоді необхідну інфраструктуру будує приватний інвестор. Цьому слід заперечити, оскільки приватний інвестор частіше за все також не має (достатніх) коштів. Приватний інвестор використовує власний капітал лише в незначній частині, решту коштів він запозичує на ринку капіталу. Й саме це є вирішальним моментом, оскільки постає питання – скільки коштує отримання капіталу для приватного інвестора порівняно з державою?! Німеччина, наприклад, має першокласний кредитний рейтинг та може завдяки цьому отримати кредити дешевше, ніж будь­яке (успішне) підприємство. Незважаючи на те, що кредитний рейтинг України є не таким оптимальним, тут діє правило: кредитний рейтинг приватного позичальника ніколи не буде кращим за ризик країни. Отже, вартість капіталу буде нижчою при традиційній формі виконання завдань. (Цей недолік приватна сторона може вирівняти в проекті ДПП лише за рахунок підвищеної ефективності).