На сьогодні в Україні склалася ситуація, коли деякі сфери господарювання знаходяться в занедбаному стані і потребують значних фінансових ресурсів. Зокрема, в цьому контексті можна відзначити житловокомунальне господарство, транспортну інфраструктуру та інше. Держава самостійно не може вирішити проблеми у вказаних сферах, принаймні не найближчим часом і не найкращим чином.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас час стосовно деяких об’єктів держава не може прийняти рішення щодо приватизації, оскільки їх приватизація заборонена законом. І такі об’єкти для держави стають «чемоданом без ручки»: важко нести, а кинути не можна.
Крім цього, наприклад, недостатнє фінансування сфери ЖКГ призводить до зниження рівня якості послуг при постійному підвищенні цін на вказані послуги. Це, у свою чергу, призводить до соціальної напруги в суспільстві.
Наявність таких проблемних питань зумовлює необхідність пошуку оптимального рішення, яке дозволить відразу, без залучення додаткових коштів та передачі об’єктів у приватну власність вирішити проблему. Одним з таких рішень є державноприватне партнерство.
Державно приватнепартнерство (далі – ДПП) полягає в тому, що держава на підставі договору передає приватному партнеру певний об’єкт (ЖКГ, ділянку автодороги чи інше), а приватний партнер зобов’язується модернізувати вказаний об’єкт, поліпшити його експлуатаційні характеристики та здійснювати управління вказаним об’єктом з метою отримання прибутку.
Таким чином, державноприватне партнерство – це взаємовигідне співробітництво держави та приватного бізнесу. Вказана взаємодія є достатньо популярною, про що може свідчити те, що в першій половині 2013 року в Україні було реалізовано близько 160 проектів.