Ситуація, коли пересічний українець отримує картковий кредит у банківській установі, надзвичайно розповсюджена. На перший погляд, працівник банку все зрозуміло пояснив, після чого людина отримала кредитний договір у вигляді заяви про надання кредиту, Умов та Правил надання банківський послуг — як правило, документа об'ємного та надрукованого дрібними літерами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо позичальник звичайного рівня освіти та без спеціальної правової обізнаності, він не може ефективно здійснити свої права щодо поінформованості про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для його розуміння, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, як правило, позичальник ставить свій підпис біля галочки, яку йому поставив працівник банку, а з текстом так і залишається не ознайомлений.
А згодом виникає ситуація, коли навіть після погашення тіла кредиту з'ясовується, що існує непогашена заборгованість за відсотками, певними штрафами, пенею тощо. Бувають випадки, коли тіло кредиту складає 1000 грн, а сума заборгованості та інші платежі — близько 100 тис. грн. Як правило, кредитор подає позов до позичальника перед закінченням строку позовної давності з метою стягнути максимальну суму заборгованості та штрафних санкцій. Тому необґрунтованість таких нарахувань слід доводити у суді.
Наведу приклад з власної практики, коли представляючи інтереси відповідача — позичальниці у аналогічній категорії справ, в апеляційній інстанції вдалося довести необґрунтованість стягнення відсотків по картковому кредиту в сумі 33 597,59 грн з присуджених до стягнення районним судом 44 746 грн 93 коп. (справа №753/1811/17). За результатами розгляду апеляційної скарги представника відповідача апеляційна інстанція постановила своє рішення, задовольнивши позов банку частково у значно меншій сумі, а саме лише на 6 329,76 грн замість 44 746 грн 93 коп., які підлягали б стягненню у разі, якби сторона не оскаржила відповідне рішення районного суду та не доводила правильність своєї позиції в апеляційній інстанції. Це рішення апеляційного суду залишилось без змін.
Зокрема, апеляційним судом у цій справі встановлено, що анкета- заява на видачу кредиту, яка підписана відповідачкою- позичальницею, не містить даних для ідентифікації умов та правил надання банківських послуг, які існували на час укладення сторонами кредитного договору. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, зміна фіксованої процентної ставки здійснена банком без згоди позичальниці. Суд виходив з того, що незважаючи на те, що підвищення відсоткової ставки передбачене банком у його внутрішніх документах, ця зміна нарахування відсотків мала бути узгоджена з іншою стороною договірних відносин, як того вимагає ст. 1056-1 ЦК України.
Згодом, починаючи з липня 2019 р. у судовій практиці з'явилась певна кількість напрацювань, і правова позиція у вище вказаній справі, де я захищала права позичальниці (справа №753/1811/17), знайшла відображення, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р.
Так, у справі №342/180/17-ц з подібним правовим регулюванням за позовом банку до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування чужими коштами та пені ВП ВС постановою від 3 липня 2019 р. відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 р. у справі №6-144цс14 та, посилаючись на положення ст. 207, 626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:
• визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин і відповідність певним стандартам поведінки;
• умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
• умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті банку, належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
• витяг з умов та правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, якщо матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені) у зазначених у цьому документі розмірах і порядку.
Щодо прав громадян на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації, то вони закріплені Законами України «Про захист прав споживачів» (ст. 11) та «Про банки і банківську діяльність» (ст. 55, 56).
Отже, позичальник має право знати не лише якусь обмежену інформацію за кредитом, що йому надано, а й загальну інформацію щодо стягнення всіх видів платежів, зокрема комісій, відсотків, штрафів. І головне — ця інформація має бути доступною, а волевиявлення сторін договору має бути підтверджене письмово. Тож не слід поспішати сплачувати всі нараховані банком відсотки та штрафні санкції. Якщо банк не дотримався всіх умов надання кредиту або заявляє вимоги до позичальника поза межами позовної давності, свої права можна захистити у судовому порядку.