У березні 2015 р. був прийнятий закон про збільшення рівня відповідальності власників банків. Відтоді були успішно завершені найважливіші етапи реформування. Сьогодні, коли нарешті можна говорити про стабільну та прозору банківську систему України, вкрай важливо сконцентруватися на гострих питаннях відповідальності не найбільш сумлінних представників менеджменту, а також на власниках неплатоспроможних банків.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для захисту фінансової стабільності та економічного майбутнього нашої країни доклали багато зусиль і фінансових ресурсів платників податків. Ці кошти мають бути повернуті, а винні у зловживаннях представники менеджменту та акціонери неплатоспроможних банків повинні нести відповідальність.
Наша команда вже не перший рік працює в цьому напрямку в Національному банку. Наразі помітні перші серйозні досягнення, але шлях до успіху був і залишається непростим. Дотримання закону учасниками правовідносин має забезпечувати судова система. Однак, на жаль, ні для кого не секрет, що вона далека від досконалості. Питання полягає в тому, що та як має змінитися, щоб справедливість змогла взяти гору в найкоротші терміни?
На правильному шляху
Варто зазначити, що все ж таки є підстави для оптимізму. Судова реформа триває. Ми вже бачимо справедливі та правосудні рішення, прийняті з дотриманням всіх основних принципів права. Зокрема, за останні півроку НБУ виграв 22 судових процеси на загальну суму близько 1,2 млрд грн шляхом погашення заборгованості за кредитами рефінансування поручителями‑компаніями, пов'язаними з колишнім співвласником ПриватБанку Ігорем Коломойським. Також сьогодні ведуться процеси проти інших колишніх власників банків. Це дуже важливі рішення не лише для НБУ, але й для усієї банківської системи України, оскільки окрім стягнення заборгованості, ми маємо на меті вдосконалення практики застосування права.
Особливі підстави для оптимізму надає робота Верховного Суду. Суть полягає не лише у позитивному досвіді НБУ. Рішення, винесені на користь НБУ за останні місяці, насамперед, є хорошою новиною для всіх платників податків України.
Також дуже важливий той факт, що робота Верховного Суду є однією з найпрозоріших та відкритих процесів у судовій системі. У переважній більшості рішень Верховного Суду чітко прописуються норми матеріального права та підстави для укладення того чи іншого правового висновку. Це принципово важливо, щоб мати можливість показати, що панує справедливість.
Складні ділянки
На жаль, з роботою судів першої інстанції наразі все не дуже оптимістично. Судова реформа ще не торкнулася цієї інстанції повною мірою. Суди часто розглядають судові суперечки, вдаючись до попередніх підходів і практик, де прозорість та відкритість нівелювалися, а справедливість і законність відсувалися на другий план на користь задоволення незаконних приватних інтересів. Звичайно, це ставить під сумнів законність прийнятих рішень представників Феміди.
Наприклад, розглянемо нещодавній випадок з практики НБУ. Позов 2‑річної давності власника одного з банків, який оскаржував рішення про визнання його неплатоспроможним, був допущений судом до розгляду. При цьому закон передбачає 6‑місячний термін для можливості оскарження подібних рішень регулятора.
Колишній власник банку стверджував, що його позов має бути розглянутий через 2 роки, оскільки він тільки дізнався, що його права були порушені. Однак внаслідок дії оскаржуваного рішення управління банком, згідно із законом, було передано команді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Колишній власник був відсторонений від участі в управлінні банком 2 роки тому. Звичайно, людині, здатній вести бізнес, достатньо важко було б не помітити жодних змін, які стосуються управління його активами.
Побоювання з приводу обґрунтованості та законності рішень судів першої інстанції — це не просто суб'єктивна думка. Їхні рішення регулярно скасовуються судами апеляційних і касаційних інстанцій.
Гра на час
Ще одна проблема в роботі судів — поле для маніпулювання судочинством. В нашій практиці є кричущі випадки, коли акціонери проблемних банків подавали десятки зустрічних позовів або вимагали проведення незліченних експертиз достатньо прозорих і простих економічних розрахунків простроченої кредитної заборгованості. Всі ці дії мали на меті затягнути процес та якомога довше мати привід, щоб не виконувати взяті на себе зобов'язання (наприклад, з особистих порук за зобов'язання своїх банків перед НБУ).
Судді — одні з найбільш професійних юристів у країні — не можуть не помітити подібних спроб уникнення відповідальності або затягування процесу. Вони мають можливість припиняти подібні маніпуляції, але іноді не користуються нею повною мірою з незрозумілих для нас причин. Наприклад, у рішеннях англійських суддів регулярно спостерігається різка критика несумлінної поведінки учасників спору або їхніх представників. В українських реаліях, на жаль, це поки що рідкість.
Через процесуальні маніпуляції НБУ та іншим державним органам влади доводиться брати участь у тривалих юридичних баталіях, а також боротися за справедливі судові рішення у кількох інстанціях щодо достатньо простих правових питань, домагаючись правової визначеності для суспільства.
Залишається сподіватися, що в майбутньому судді більш активно використовуватимуть наявний у них інструментарій для рішучого припинення спроб процесуальних маніпуляцій, адже це передбачається національним законодавством.
Що далі?
Всі ми чули різні скарги на роботу системи судочинства в Україні. Тому для реалізації судової реформи, як і в інших галузях, необхідно активно переймати найкращий світовий досвід, не затягувати із завершенням розпочатого та не зупинятися на досягнутому. Завдання юридичної спільноти країни — думати не лише про вирішення миттєвих питань, але й усвідомлювати свою відповідальність у формуванні правової держави. Адже саме спільними зусиллями ми сформуємо суспільство, в якому пануватимуть принципи верховенства права та справедливості.