Роберт Пенн Воррен у своєму романі «Уся королівська рать» писав: «Закони – це штани, куплені хлопчику в минулому році, а у нас завжди нинішній рік, і штани лопаються по шву, та щиколотки назовні. Закони завжди тісні й короткі для підростаючого людства. У кращому випадку ти можеш щось зробити, а потім скласти відповідний до цієї нагоди закон. Але на той час, як він потрапить у книги, тобі вже потрібен новий». На жаль, ці рядки з його роману доречні як до усього українського законодавства, так і до прийнятого 15.11.2016 р. Закону «Про споживче кредитування».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Незважаючи на те, що споживче кредитування є невіддільною частиною ринкової економіки, окремий закон, який регулює цей сектор суспільних відносин та «закриває» багато прогалин у них, з’явився лише через 25 років після оголошення незалежності нашої держави. Як визначено в пояснювальній записці, робиться це перш за все для того, щоб виконати зобов’язання за Угодою про асоціацію з ЄС, додатком до якої вимагається імплементація норм законодавства ЄС (зокрема, Директиви №2008/48/ЄС) щодо споживчого кредитування.
В цілому, Закон несе позитивні зміни для позичальників споживчих кредитів. Зокрема, Законом встановлюються регулювання діяльності кредитних посередників з чітким визначення переліку осіб, які можуть бути кредитними посередниками саме за договором про споживчий кредит.
Також Закон встановлює вимоги до реклами, а саме заборону на вказування можливості надання споживчого кредиту без документального підтвердження фінансового стану споживача (позичальника) або надання безпроцентного кредиту, а також іншу схожу інформацію.
Законом передбачено визначення поняття «ефективна кредитна ставка», що включає загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту, та обов’язок кредитодавця щодо інформування споживача про таку ставку до укладення договору.
Нормами закону уточнені вимоги, що стосуються захисту прав споживачів. Наприклад, право споживача вимагати приведення договору, укладеного на несприятливих умовах внаслідок ненадання визначеної законом інформації, відповідно до зазначеної інформації, а також право споживача на відмову від одержання споживчого кредиту протягом 14-ти календарних днів з моменту передачі йому примірника укладеного договору, за умов, передбачених в законі.
Важливими є також зміни порядку погашення вимог за договором про споживчий кредит: перш за все сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума основного боргу за кредитом та проценти за користування ним; у третю чергу сплачується неустойка (штраф, пеня). Вважаємо, що врегулювання порядку погашення сприятиме більшій визначеності умов договору споживчого кредитування та зобов’язань сторін.
Однак, незважаючи на низку позитивних змін, які передбачаються Законом, залишається чимало недоліків. Так, у випадку застосування змінюваної процентної ставки та її прив’язки до узгодженого індексу кредитодавець може змінювати проценту ставку, оприлюднивши індекс у своєму приміщенні. Проте важко собі уявити, що споживач часто після отримання кредиту буде знаходитися у приміщенні кредитодавця і матиме можливість ознайомитися з інформацією щодо індексу у такому приміщенні.
Також, хоча в Законі містяться окремі положення щодо регулювання кредитних договорів з умовою про овердрафт, саме визначення «овердрафту», на жаль, не надано.
В цілому, можна сказати, що цей Закон є кроком на шляху зростання України, покращення регулювання кредитних правовідносин в нашій державі та захисту прав позичальників. Позитивним є той факт, що країна виконує зобов’язання, взяті на себе за Угодою про асоціацію з ЄС, та інтегрує свою правову систему до європейського правового поля.
Проте ще зарано говорити про однозначні наслідки прийняття цього Закону для України, адже встановлюються нові правила гри для учасників ринку споживчого кредитування, які можуть бути неоднозначно сприйняті бізнесом і населенням, а також доповнені та змінені шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів Національним банком України.