З моменту підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, держава Україна зобов’язалася впровадити нормативно-правові акти, орієнтовані на гармонізацію банківського права України із правом Європейського Співтовариства. Хоча відтоді і набули чинності чимало актів законодавства, які регламентують питання функціонування фінансового ринку України та окремих його складових, однак їхнє застосування на практиці зумовлює певні особливості та не завжди є однозначним.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних із банком осіб» від 02.03.2015 №218-VIII (далі – Закон про внесення змін) внесено зміни до законів України «Про банки і банківську діяльність» (далі також – Закон про банки), зокрема, визначення терміна «істотна участь» доповнено таким реченням: «Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи».
Також Закон про банки змінено визначеннями термінів такого змісту:
«Ключовий учасник юридичної особи – будь-яка фізична особа, яка володіє корпоративними правами такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи, і до того ж:
1) якщо юридична особа має понад 20 учасників – фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників – фізичних осіб, частки яких є найбільшими;
2) якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать понад 20 учасників – фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи;
3) вважається, що публічна компанія не має ключових учасників»;
«ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи – інформація про склад ключових учасників юридичної особи, яка містить інформацію про ключових учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи»;
«публічна компанія – іноземна юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж, які відповідають критеріям, визначеним Національним банком України»;
«рівень володіння корпоративними правами юридичної особи – відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами»;
«структура власності юридичної особи – система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:
1) всіх ключових учасників (враховуючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;
2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка є у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;
3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;
4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1-3 цього визначення».
Зазначені нормативно-правові положення призводять до неоднозначного розуміння шляхів їхнього застосування, зокрема у випадку, коли акціонером та (або) суб’єктом прямого володіння участю у банку, який надає банківські послуги в Україні, є іноземна публічна компанія, яка діє відповідно до права іншої держави та акції якої включені до списків провідних світових фондових бірж (New York Stock Exchange, London Stock Exchange, Deutsche Börse тощо) і перебувають у власності великої кількості осіб, перелік яких постійно змінюється. Адже непоодинокими є випадки, коли жоден із акціонерів міжнародних фінансових груп не здійснює безпосередній контроль над іноземною публічною компанією і не має незалежної від формального володіння можливості вирішального впливу на керівництво чи діяльність іноземної публічної компанії. До того ж згідно з новою редакцією Закону про банки, вважається, що публічна компанія не має ключових учасників взагалі. Як наслідок, залишається недостатньо однозначним питання правової кваліфікації тих власників акцій і (чи) голосів іноземної публічної компанії, яка є акціонером банку, який діє в Україні, у контексті чинного на час створення цієї статті Закону України «Про банки і банківську діяльність», що, із врахуванням необхідності імплементації принципу правової визначеності як однієї із основоположних засад права ЄС, зумовлює необхідність уточнення зазначених законодавчих актів.