Здійснення господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у будьякому випадку пов’язане з прийняттям на себе певних зобов’язань та набуттям прав вимагати виконання зобов’язань. Нерідко виникає необхідність передати право вимоги за зобов’язанням іншій особі. Особливості такої операції та практичні проблеми розглянуто в цій статті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зрозуміло, що підставою для виникнення можливості щодо відступлення права вимоги за зобов’язанням є наявність такої вимоги та зобов’язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Отже, ЦК фактично ставить на одну ланку усі зобов’язання, – незалежно від того, пов’язані вони зі сплатою грошових коштів чи з необхідністю виконати певну роботу, надати послугу, відвантажити товар. Відступлення права вимоги може (як ми вже зазначали) бути спрямоване на передачу будьякого зобов’язання, крім тих зобов’язань, що мають прямий зв’язок із кредитором. Таку норму часто застосовують у договорах відступлення прав інвестора, які використовуються в житловому будівництві. Не зупиняючись на питанні легітимності такої конструкції на цей момент, зауважимо, що за таким договором відбувається передача до нового інвестора права вимагати надати квартиру в побудованому будинку.