11 лютого 2020, 12:47

Нацбанк змінив процедуру розкриття банківської таємниці

Опубліковано в №3 (709)

31.10.2019 р. Верховна Рада України прийняла Закон України №63‑IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Загалом, прийняття Закону спрямоване на відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а також на запровадження інституту стягнення в дохід держави необґрунтованих активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Для реалізації вищезазначеної цілі Законом були внесені зміни до низки нормативно-правових актів, у тому числі до Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме до ст. 62. Таким чином, було дозволено без рішення суду надавати інформацію щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи, фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності або фізичної особи за конкретний проміжок часу із зазначенням контрагентів на письмову вимогу таких державних органів:

  • органів прокуратури України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Антимонопольного комітету України;
  • органів прокуратури України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості в межах їхньої компетенції;
  • Національного антикорупційного бюро України в межах його компетенції, в тому числі у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, на його письмову вимогу щодо рахунків, вкладів, правочинів, операцій за рахунками або без відкриття рахунків.

Варто зазначити, що ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає перелік відомостей, що становлять банківську таємницю. До них належать, зокрема, відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнтів тощо.

Окрім того, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» була доповнена положенням, що дозволяє Національному банку України розкривати інформацію про банк чи пов'язаних з банком осіб, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, на письмову вимогу органів державної влади, уповноважених здійснювати досудове розслідування, у разі виявлення порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення, а також у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

Саме тому з'явилася потреба в упорядкуванні норм Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 р. №267. Необхідні зміни були затвердженні Постановою Правління Національного банку України від 31.01.2020 р. №13. Постанова №13 набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування. Отже, нові правила розкриття інформації почали діяти з 01.02.2020 р., окрім п. 3, який набирає чинності з 01.04.2020 р.

Таким чином, Національний банк України розширив доступ до банківської таємниці для Національної поліції, прокуратури, Служби безпеки, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України та Національного антикорупційного бюро. Відтепер для отримання доступу до банківської таємниці вже не потрібно чекати на рішення суду, а достатньо лише подати письмову вимогу щодо операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, відповідно до ст. 62 Закону, повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми або надіслана в електронному вигляді; надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою, або завірена кваліфікованим електронним підписом керівника державного органу (чи його заступника); містити передбачені цим Законом підстави для отримання такої інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати