«Банківської таємниці в європейських країнах більше не існує. Про будь-який відкритий рахунок одразу дізнаються податкові органи», – заявив в ефірі телеканалу France 2 єврокомісар з економіки та фінансів П'єр Московісі. За його словами, договори про обмін інформацією були підписані не лише зі Швейцарією, але й з Ліхтенштейном, Сан-Маріно, Андоррою та Монако.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Банківській таємниці в Європі покладено край. Якщо хтось володіє рахунком у Швейцарії, відбувається автоматичний обмін інформацією, тобто ми про це одразу дізнаємося», – повідомив Московісі. При цьому раніше єврокомісар з економіки та фінансів заявляв, що у списку «податкових гаваней» немає європейських країн, але у сфері податків ще залишаються «чорні діри».
ЄС схвалив рішення про розширення списку доходів платників податків, інформацією про які податкові органи повинні автоматично обмінюватися. Наразі податкові органи повинні автоматично ділитися даними про відсотки, дивіденди, прибуток від продажу фінансових активів, а також відомостями про залишки на рахунках.
Що останнім часом відбувається у світі з банками, банківською системою та банківською таємницею?
Уряди знайшли «ідеального поліцейського» для боротьби з неплатниками податків та іншими особами, які переховували від «невсебачущого», але дуже допитливого ока держави все нажите непосильним та не завжди чесним шляхом.
Що ж змінилося?
Чому саме банки? А хто знає все про всі Ваші трансакції та про Вас особисто? Ваш БАНК! Відтепер він буде зобов'язаний «здавати» всіх та ділитися відомою йому інформацією з державними органами. А чи можете Ви обійтися без банку? Ні! Світ спеціально так влаштований, що без банків Ви зможете хіба що міняти банани на кокоси на далекому острові. Звісно, з таким доходом Ви нікому не будете цікаві.
Розглянемо декілька важливих документів, завдяки яким банки тепер стали «ворогами» своїх клієнтів.
По-перше, це Директива (ЕU) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20.05.2015 р. про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму, про внесення змін до Регламенту (ЕU) №648/2012 Європейського парламенту і ради та про скасування Директиви 2005/60/EC Європейського парламенту і ради та Директиви Комісії 2006/70/EC.
Що трапилося?
Протидія легалізації грошових коштів та фінансуванню тероризму – важливе завдання для країн ЄС, в тому числі політичного значення. Попередні директиви на тему «антивідмивання» були прийняті у 1991 р., 2001 р. і 2005 р. Європарламент прийняв новий документ 20.05.2015 р. під впливом Міжурядової групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Директива – документ непрямої дії. Від кожної держави-члена ЄС потрібно прийняти власне законодавство, яке регламентує національні особливості втілення у життя загальноєвропейських заходів, спрямованих на «антивідмивання».
Наприклад, країни ЄС самостійно вирішують, чи буде реєстр кінцевих бенефіціарів компаній відкритим для невизначеного кола осіб? У Франції відмовилися від створення публічного реєстру, а у Великобританії будь-хто може отримати доступ до інформації про UBO (ultimate beneficial owner). Окрім того, Великобританія уклала угоди зі своїми заморськими територіями (Ангілья, Бермудські острови, Гібралтар, БВО, Каймани, Теркс та Кайкос) та коронними землями (Олдерні, Острів Мен, Джерсі, Гернсі), підписавши протокол про наміри щодо надання інформації про бенефіціарів компаній, зареєстрованих на території таких держав. Інформація повинна буде надаватися уповноваженим органам Великобританії на їхній запит.
Незалежно від того, який ступінь відкритості реєстру буде обраний державами, інформація про бенефіціарів повинна бути доступна уповноваженим державним органам, державним органам боротьби з фінансовими злочинами, деяким банкам, провайдерам фінансових послуг, а також будь-яким іншим особам, які зможуть довести, що вони мають «законний інтерес» в отриманні інформації про бенефіціарів компаній.
Яка інформація стане доступною?
Бенефіціари компаній – це особи, які прямо або побічно володіють чи контролюють 25% + 1 акцією у статутному капіталі (країни ЄС можуть знизити цей поріг). Бенефіціарами вважаються також інші особи, які можуть впливати на діяльність компанії (наприклад, керівні менеджери). Реєстри міститимуть інформацію про ім'я бенефіціара, дату його народження, відомості про громадянство, країну проживання, природу володіння та розмір частки, яка йому належить у компанії.
Бенефіціарами трастів, у розумінні Директиви, є засновник, трасти, протектор, бенефіціари та будь-які особи, які мають контроль над трастом. Інформація про них повинна бути розміщена в реєстрі, якщо траст створює податкові наслідки в тій чи іншій юрисдикції. В указі, який визначає порядок формування реєстру у Великобританії, зазначено, що в реєстрі повинна міститися інформація про всіх бенефіціарів трастів за угодою (express trusts), які мають податкові зобов'язання у Великобританії.
Таким чином, особливо хотілося б відзначити для власників трастів і фондів, що незалежно від виду й підвиду трасту та фонду (дискретний, сліпий або зрячий), банк повинен знати всіх засновників і бенефіціарів (нехай їх буде хоч тисяча штук в одній коробці). Тому не потрібно піддаватися на «солодкі» промови продавців сліпих трастів, що тут ми сховаємо вас від усіх. Консультації від співробітників низки австрійських та швейцарських банків це підтверджують. Реєстри бенефіціарів трастів, приватних фондів і компаній, а також реалізація директиви ЄС працюють вже на повну.
Які будуть наслідки?
Користуючись відомостями з реєстру, європейські податкові органи можуть перевірити, наскільки обґрунтовано застосовуються податкові ставки за угодами про уникнення подвійного оподаткування. Також можуть бути проконтрольовані угоди між взаємопов'язаними особами одного бенефіціара. Додатково можна буде перевірити сплату податків на пасивні доходи від незадекларованих компаній.
В контексті тези «банки нам більше не друзі» неможливо не згадати концепцію автоматичного обміну даними за стандартом CRS. Його регулює Директива ЄС 2014/107/EU про обов'язковий автоматичний обмін інформацією в податковій сфері. Збиратиметься інформація про індивідуальні рахунки фізичних осіб та корпоративні рахунки компаній, трастів і приватних фондів.
- Індивідуальний рахунок – якщо його власник-фізична особа є податковим резидентом юрисдикції, з якої здійснюється автоматичний обмін інформацією. Такі фізичні особи матимуть назву «підзвітні особи» (Reportable Persons), а їхні рахунки – «підзвітні рахунки» (Reportable Accounts).
- Корпоративні рахунки стають «підзвітними», якщо вони контролюються одним чи кількома «підзвітними особами», або якщо вони контролюються так званою «пасивною нефінансовою структурою» (Passive Non-Financial Entity - NFE), яка контролюється «підзвітною особою». При цьому під «пасивною нефінансовою структурою» мається на увазі будь-яка організаційно-правова форма бізнесу, більше ніж 50% прибутку якої генерується від пасивного доходу (холдинги, трасти, фонди).
Інформація, яка підлягає збору та розкриттю, включає інформацію про власника рахунка та про його бенефіціарів:
- баланс рахунку на кінець звітного періоду;
- відсотковий та дивідендний дохід;
- дохід від деяких страхових продуктів;
- доходи від продажу фінансових активів або інший дохід, отриманий від активів, розміщених на рахунках або платежів, пов’язаних з рахунком;
- у разі депозитних рахунків – розмір відсотка, який нараховується на суму вкладу.
Ще один документ, на який варто звернути увагу – Базельські угоди, що містять усілякі «гидкі» рекомендації Базельського комітету банківського нагляду. Разом з процедурою «Знай свого клієнта (KYC)» та процедурою комплаєнс-транзакцій це все ускладнює спілкування з банком та змушує нервувати власників рахунків.
Наприклад, лише документи для проведення процедури KYC складаються:
- щодо компанії – всі установчі та реєстраційні документи, які можуть існувати, зрозуміла бізнес-модель, найменування відправників та отримувачів коштів, договори з наявними партнерами та проекти договорів з майбутніми партнерами з країни банку, інший зв’язок з країною банку.
- щодо фізичних осіб (бенефіціару) – окрім паспорта, останніх рахунків за комунальні послуги, документів, що підтверджують грошові кошти та інші джерела доходу, документи та джерела мають бути зрозумілими банку на елементарному рівні.
Вимоги іноземних банків до діяльності клієнта:
- кожен платіж має містити економічний сенс для компанії;
- наявність документів під кожну угоду (рахунки, договори, акти, на товари – товаротранспортні документи);
- перед значною угодою краще одразу запитати установчі документи контрагента та документи на його бенефіціара.
Комплаєнс банку
Банк встановлює певні межі числової оцінки ризику, після досягненню якої до конкретного клієнта або клієнтів, що формують з конкретним клієнтом пов’язану групу клієнтів, застосовуються заходи з поглибленого вивчення до початку співпраці та після її початку. Окремі категорії клієнтів підлягають поглибленому вивченню незалежно від показників скорінгу. На підставі здійсненої оцінки ризиків та портфеля ризиків, встановленого для клієнта (кількість встановлених пунктів), банк визначає необхідні заходи задля поглибленого вивчення клієнта та періодичність їх проведення. Банк застосовує заходи посиленого нагляду за угодами клієнтів, щодо яких застосовується метод поглибленого вивчення. Банк встановлює граничну величину в системі числової оцінки ризику, у разі перевищення якої застосовується посилений нагляд за угодами протягом усього періоду співпраці.
Також на сьогодні склалися та більш менш стабілізувалися загальні вимоги банків до клієнтів.
По-перше, офшорні юрисдикції – не бажані. Європейські банки (маються на увазі великі операційні, не інвестиційні) не відкривають рахунки компаніям, чиї юрисдикції знаходяться в офшорних списках країни банку. У крайньому разі вони можуть розглядатися лише як холдинг та в межах компаній групи зі зрозумілою і прозорою діяльністю, великим обігом коштів.
По-друге, SLP та LLP перебувають у полі підвищеної уваги.
По-третє, клієнт повинен надати фактичну адресу офісу та/або адресу фактичного розміщення персоналу.
По-четверте, клієнт повинен мати прозору бізнес-модель, а також перелік своїх контрагентів.
По-п’яте, клієнт повинен підтвердити свої навички та компетентність у задекларованій ним бізнес-сфері.
Наочним прикладом ретельного виконання банками «поліцейської функції» є естонські банки, на які тисне фінансова служба Естонії, відповідно до внутрішніх вимог якої естонські банки повинні посилено перевіряти естонські компанії, де власником є не громадянин Естонії (до не громадян належать також громадяни інших країн ЄС). Банки не бажають витрачати час на посилену перевірку та просто відмовляють у відкритті рахунку або просять закрити попередньо відкритий у банку рахунок. Поки що ніхто не замислювався про те, що такі дії мають ознаки дискримінації за національною ознакою у банківській сфері Естонії.
Співпраця з банками є неминучою, складнощі в цих питаннях є очевидними. Бізнесу доведеться зважати на нові підходи та нові функції «банків-поліцейських». Не варто створювати ілюзії з приводу можливості продовжувати звичний спосіб ведення справ з використанням рахунків в іноземних банках. Збільшення фіскального тиску та глобалізація зусиль у боротьбі з тіньовими доходами й напівпрозорими бізнес-моделями дають привід невідкладно замислитися про те, яким чином максимально ефективно вести бізнес в нових умовах. Водночас не варто давати рекомендації щодо поспіху із закриттям рахунків в іноземних банках та панікувати через обмін податковими даними. Вчимося жити та працювати в нових умовах!