Корпоративне управління в банках України

Побудова якісної системи корпоративного управління – процес тривалий, і від його результату залежить діяльність цілої компанії. З огляду на різноманітність бізнесу, системи корпоративного управління також можуть мати різну форму, оскільки нормативно­правове регулювання тієї чи іншої сфери діяльності може напряму впливати на управління компанією.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Окремим сегментом є банківська сфера, де регуляторами діяльності з боку держави виступають не лише Національний банк України, але й інші установи, нормативно­правові акти яких також регулюють управління банками.

На сьогодні існує низка суперечностей у корпоративно­правовому законодавстві. Зокрема, у Законі України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ) встановлено вимоги до осіб, які бажають придбати значний пакет акцій. Загалом, ці вимоги досить жорсткі, але водночас вони направлені на те, щоб полегшити вхід інвестора до акціонерного товариства. Натомість Національний банк України стосовно цього питання має власні погляди та вимоги. Зрозуміло, що НБУ насамперед дбає про ліквідність, стабільність і прозорість фінансової установи, проте норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон про банки), що регулюють відповідний процес, це унеможливлюють.

Варто розглянути хоча б строки: якщо НКЦПФР надає строк на повідомлення про вхід інвестора до капіталу банку 1 місяць, то НБУ вимагає повідомлення не менше ніж за 3 місяці, не враховуючи погодження, що надходить від самого НБУ протягом 3 місяців.

З іншого боку, у Законі про банки залишилися такі моменти, як заборона банкам випуску акцій на пред’явника, що має бути закріплено статутом банку. Однак з 2008 року існування акцій на пред’явника узагалі припинено.

Також згадується і документарна форма випуску цінних паперів. Як один з видів банківської діяльності досі визначено ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, який також зник з 2008 року.

Звичайно, є свої особливості регулювання цього сектору, але вони не повинні містити таких суттєвих відмінностей у нормативній базі.