Для виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції в багатьох випадках, особливо під час розгляду справ про зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку, недопущення обмеження конкуренції внаслідок концентрації суб'єктів господарювання, інших справ, які вирішує АМКУ, абсолютно необхідним є визначення, чи займає такий суб'єкт/суб'єкти монопольне (домінуюче) становище на релевантному ринку товару (тобто визначення його ринкової частки). Особливо це стосується ситуацій, коли суб'єкт/суб'єкти вже мають певні ознаки домінування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З метою вдосконалення порядку визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів на ринку та приведення цієї процедури до найкращих стандартів і принципів законодавства ЄС, АМКУ розробив та оприлюднив для громадського обговорення проект нової методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі — Методика). Вона покликана замінити діючу методику, що була затверджена ще в березні 2002 р. Звісно, якісні зміни та доповнення ще будуть внесені, але водночас зрозуміло, що збережуться основні положення Проекту. Наразі нам варто їх розглянути хоча б у короткому нарисі. Окрім Методики, пропонується також ухвалити нову методику визначення ринку, які фактично будуть взаємодоповнювати одна одну.
1. Розділ ІІ проекту Методики АМКУ повторює тезу про те, що саме по собі монопольне (домінуюче) становище суб'єкта на ринку не є забороненим або протизаконним (наприклад в країні законно здійснюють діяльність сотні природних монополій). Однак забороненими є дії монополістів, що визначені Законом «Про захист економічної конкуренції» (далі — Закон) як порушення (наприклад, зловживання монопольним становищем у тій чи іншій формі).
Визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне становище, накладатиме на нього обмеження у здійсненні господарської діяльності. Насамперед, такі обмеження можуть стосуватися його участі в економічних концентраціях, здійсненні дій, що можуть бути заборонені саме для монополістів і вважатимуться зловживанням монопольним становищем. Тобто, це такі дії як встановлення обмежень на застосування цін та умов придбання або продажу товару, які неможливо було б застосовувати в умовах існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з різними контрагентами без об'єктивно виправданих причин тощо.
Закон передбачає, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу (в розмірі до 10% доходу від реалізації продукції за рік, що передував накладанню штрафу). Також у разі зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку АМКУ має право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта. Окрім того, важливо пам'ятати, що шкода, заподіяна в результаті зловживання монопольним становищем, за рішенням суду може бути стягнута у подвійному розмірі.
Таким чином, правильне розуміння та чітке дотримання правил встановлення монопольного становища має дуже важливе значення як для органів АМКУ, так і для суб'єктів господарювання.
2. Згідно з проектом нової Методики, визначаються такі форми домінування суб'єктів на ринку: одноособове монопольне (домінуюче) становище та монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів.
Суб'єкт займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо на такому ринку він не має жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання до закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, існування бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів, наявності пільг чи інших обставин. Два або більше суб'єктів господарювання займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо стосовно певного товару між ними немає значної конкуренції та щодо них виконуються умови, вказані вище в цьому абзаці.
Методика повторює правові презумпції домінування на ринку суб'єктів, передбачені ст. 12 Закону. Якщо коротко, то для одного суб'єкта — це частка на ринку, яка перевищує 35%, якщо він не доведе, що має конкурентів на ринку та зазнає значної конкуренції; для суб'єкта з часткою менше ніж 35%, якщо АМКУ не доведе, що суб'єкт не зазнає значної конкуренції. Двоє або більше суб'єктів з найбільшими частками на ринку вважатимуться домінуючими, якщо їх сукупна частка становить 50% (не більше ніж 3 суб'єктів) та 70% (не більше ніж 5 суб'єктів), і при цьому вони не доведуть, що стосовно певного виду товару вони зазнають значної конкуренції між собою або з боку інших конкурентів.
3. Визначення монопольного (домінуючого) становища проводитиметься шляхом комплексного аналізу та збалансованої оцінки фактичного стану конкуренції, враховуючи потенційну конкуренцію. Насамперед, такий аналіз передбачає визначення меж ринку: товарних, географічних та часових.
Визначення товарних та географічних меж ринку також пропонується здійснювати за допомогою тесту «гіпотетичного монополіста», тобто встановлюється найменша група товарів і територія, щодо якої гіпотетичний монополіст матиме можливість встановлювати та підтримувати невелике, проте суттєве та стабільне підвищення цін (від 5% до 10%). Для визначення чутливості попиту покупців до зміни ціни товару пропонується використовувати концепцію «цінової еластичності» (відношення відсоткової зміни обсягу попиту до відсоткової зміни ринкової ціни).
Інші завдання, що вирішуються у процесі визначення монопольного (домінуючого) становища, включають наступне:
- Визначення суб'єкта господарювання (обов'язково враховуючи його відносини контролю);
- Складання переліку основних продавців та покупців, які здійснюють діяльність на ринку, проводиться через визначення продавців або покупців, які мають значущі обсяги продажу або придбання товарів (тобто такі, що перевищують 5% обсягу продажу/придбання на відповідному ринку);
- Аналіз часток продавців (покупців) на ринку та визначення основних конкурентів суб'єкта господарювання. Ринкові частки аналізуються відповідно до їх розподілу та динаміки в часі, враховуючи стабільність часток, ступінь концентрації, фазу розвитку ринку, вільні потужності як резерв підвищення ринкових часток, характер конкуренції на ринку. Ступінь концентрації ринку визначатиметься на основі індексу Герфіндаля-Гіршмана, який розраховується як сума квадратів ринкових часток суб'єктів на ринку. У разі перевищенні цим індексом значення «2000» вважатиметься, що концентрація на ринку є значною;
- Визначення бар'єрів вступу на ринок (виходу з ринку), оцінка вірогідності вступу потенційних конкурентів на ринок. За Методикою аналізуватимуться бар'єри для вступу на ринок: адміністративні, структурні, стратегічні, а також бар'єри виходу (тобто чинники об'єктивного або суб'єктивного характеру, що перешкоджатимуть виходу з ринку без суттєвих втрат). Вірогідність вступу потенційного конкурента на ринок оцінюватиметься з позиції практичної можливості подолання бар'єрів, а також аналізу економічних стимулів для такого потенційного конкурента;
- Оцінка впливу зустрічної ринкової влади покупців (тобто здійснюватиметься аналіз абсолютного або відносного розміру покупця, комерційної важливості покупця для продавця, здатності переходу покупця до іншого продавця);
- Аналіз стратегічних переваг суб'єкта господарювання (доступ до основних ресурсів, доступ до покупців).
Проект нової Методики також визначає особливості домінування на ринку з боку попиту. При цьому головним критерієм для визначення монопольного (домінуючого) становища покупця є можливість продавця переключити продажі на інших покупців, а також здатність покупців вплинути на зниження цін нижче їхнього конкурентного рівня шляхом зниження попиту.
4. Джерела інформації. У процесі визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта на ринку використовуватимуться статистичні, адміністративні дані, дані обстежень та опитувань про ситуацію на ринку, дані, отримані із засобів масової інформації, інформація, що надається на запити Комітету, дані дослідницьких та інформаційних організацій, опитування експертів тощо. Варто зазначити, що відомості про діяльність суб'єктів господарювання АМКУ отримуватиме за 2 роки (поточний та попередній). У справах про зловживання монопольним положенням розрахунок частки на ринку здійснюватиметься за кожен рік періоду порушення.
Питання встановлення монопольного (домінуючого) становища на ринку є вкрай важливим для бізнес-середовища. Отже, експертам та всім зацікавленим особам необхідно негайно долучатися до його обговорення та внесення пропозицій.