Порушив конкуренційне законодавство — готуйся не просто сплатити штраф, але й відшкодувати постраждалим завдану шкоду. Проте чи реально наразі отримати відшкодування шкоди за порушення конкуренційного законодавства? На відміну від Європейського Союзу, де практика подання позовів про відшкодування шкоди є доволі поширеною, в Україні така практика є не дуже чисельною.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає право особи, якій була заподіяна шкода внаслідок порушення конкуренційного законодавства, звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди. За низку порушень передбачається відшкодування шкоди навіть у подвійному розмірі. Сьогодні подання позову про відшкодування шкоди можливе лише після винесення Антимонопольним комітетом України рішення, яким встановлюється порушення конкуренційного законодавства, що призводить до по‑справжньому великої тривалості процесів щодо відшкодування шкоди.
Досвід важливий?
В Україні все ж таки існує відповідний досвід відшкодування шкоди. Якщо говорити про відшкодування шкоди в позасудовому порядку не доводиться, адже такі домовленості є конфіденційними, то в судовій площині можна згадати принаймні про три знакові рішення щодо відшкодування шкоди.
Найбільш відомою є справа «Нібулон проти Укрзалізниці» про стягнення понад 174 млн грн. Комітет встановив, що ПАТ «Українська залізниця» зловживало монопольним становищем і застосовувало необґрунтовано завищені тарифи. Це рішення слід згадати через важливий правовий висновок суду про те, що до позовів про стягнення шкоди за порушення конкуренційного законодавства застосовується загальний строк позовної давності, а не один рік, як намагався довести відповідач. Також варто відзначити, що через значний строк, який сплив з моменту винесення Комітетом рішення (2013 р.), майже третину стягненої суми складали інфляційні витрати.
Інша цікава справа — спір за позовом «МАУ» до ТОВ «Амік Авіейшен Україна». Рішенням Комітету було встановлено, що ТОВ «Амік Авіейшен Україна» зловживало монопольним становищем шляхом завищення на 24% вартості послуг з реалізації авіаційного пального із заправкою повітряних суден на території Міжнародного аеропорту «Харків» та Міжнародного аеропорту «Одеса». Суд першої інстанції повністю задовольнив вимоги позивача. Під час апеляційного розгляду сторони уклали мирову угоду, відповідно до якої ТОВ «Амік Авіейшен Україна» погодилося сплатити позивачу 300 тис. доларів США. Цю справу варто відзначити, оскільки в ній вперше суд затвердив мирову угоду у справі щодо стягнення шкоди внаслідок порушення конкуренційного законодавства.
Багато порушень конкуренційного законодавства відбуваються на ринку постачання електроенергії, а тому не дивно, що серед знакових справ є кейс «ЕЛКОМ проти Чернігівобленерго». Рішенням Чернігівського обласного територіального відділення Комітету було визнано, що ПАТ «Чернігівобленерго» зловживало своїм монопольним становищем на ринку розподілу електричної енергії. ПАТ «Чернігівобленерго» протягом 4‑х місяців не приймало від позивача повідомлення на заявлений обсяг купівлі електроенергії на наступний місяць, фактично створюючи перешкоди для доступу іншого гравця на ринок. Варто зазначити, що суд лише частково задовольнив вимоги позивача, стягнувши понад 300 тис. грн, а також вказав, що інша частина заявленої шкоди (неотриманого доходу) не підтверджується матеріалами справи. Справа пройшла два кола оскарження в українських судах.
Найближчим часом регулювання щодо відшкодування шкоди за порушення конкуренційного законодавства може зазнати значних змін. Наразі у Парламенті на розгляді є три законопроекти щодо конкуренційно‑антимонопольної реформи: №2730, №2730‑1 та №2730‑2. Законопроект №2730‑1, який був поданий М. В. Павлюком, не містить важливих положень для цієї статті, а тому далі ми не будемо його розглядати. Натомість законопроект №2730, поданий групою депутатів на чолі з Л. А. Буймістер, та законопроект №2730‑2, поданий Р. А. Підласою та П. В. Фроловим, передбачають низку значущих нововведень щодо відшкодування шкоди. Варто зазначити, що положення цих законопроектів у частині змін щодо відшкодування шкоди є ідентичними, за винятком незначних лексичних відмінностей.
Які нововведення очікуються?
- Публічне та приватне розслідування конкуренційних справ. Законопроектами пропонується створити Вищий суд з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції (на базі Вищого суду з питань інтелектуальної власності). Планується, що цей суд матиме повноваження встановлювати порушення конкуренційного законодавства та присуджувати відшкодування шкоди, нанесеної такими порушеннями. Очікується, що створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції забере від Комітету виключні повноваження встановлювати порушення конкуренційного законодавства та потенційно може значно зменшити строк притягнення порушників конкуренційного законодавства до відповідальності.
Водночас деякі фахівці висловлюють занепокоєння, що через реформування фактично не створеного Вищого суду з питань інтелектуальної власності, інституція ще довго не буде створена. Незважаючи на різні погляди щодо того, як має здійснюватися формування Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції, сподіваємося, що юридична спільнота зможе прийти до консенсусу та об'єднати зусилля заради фактичного створення й запуску роботи цієї судової установи.
- Протидія виведенню активів. Законопроектами планується передбачити, що в тому випадку, якщо активи суб'єкта господарювання, щодо якого була відкрита справа про порушення конкуренційного законодавства, придбала інша компанія, то вони нестимуть солідарну відповідальність. Очевидно, така норма спрямована на боротьбу з ухиленнями від сплати штрафів та пені, які нерідко траплялися раніше.
- Солідарна відповідальність. Законопроектами пропонується запровадити інститут солідарної відповідальності, згідно з яким учасники антиконкурентних узгоджених дій несуть солідарну відповідальність перед особами, яким було завдано шкоду. Запропонована зміна має достатньо неоднозначний характер. З одного боку, така зміна є позитивною для потенційних постраждалих від порушень конкуренційного законодавства, адже вони отримають можливість звертатися з позовами про відшкодування шкоди до фінансового найстабільнішого учасника антиконкурентних узгоджених дій. В цьому також полягає негативний ефект запропонованої зміни. Наприклад, у тому випадку, якщо один або кілька учасників антиконкурентних узгоджених дій виведуть активи на непов'язаних осіб, то по суті весь тягар відшкодування шкоди, нанесеної порушенням конкуренційного законодавства, може лягти на більш «законослухняних» суб'єктів господарювання, яким далі доведеться витратити багато ресурсів для подальшого відшкодування зі своїх «колег».
- Часткове звільнення від відшкодування шкоди. Як ми вже згадували, чинним конкуренційним законодавством передбачається низка порушень, за вчинення яких суб'єкти господарювання мають відшкодувати шкоду в подвійному розмірі. Водночас законопроекти передбачають нововведення, за якими суб'єкти господарювання відшкодовують завдану ними шкоду в розмірі лише завданої (без подвоєння) шкоди у таких випадках: звільнення від відповідальності (leniency); зменшення розміру штрафу за надання доказів вчинення антиконкурентних узгоджених дій; досягнення врегулювання спору з Комітетом (settlement). Такі нововведення, найімовірніше, можуть сприяти більш активному практичному використанню механізмів та процедур leniency та settlement.
- Презумпція розміру нанесення шкоди. Певні види антимонопольних порушень (картелі та деякі інші «hardcore» порушення) характеризуються високим рівнем конфіденційності, що часто унеможливлює або принаймні дуже сильно ускладнює доступ постраждалих осіб до інформації, що могла б свідчити про такі порушення. Окрім того, навіть за умови публічності інформації про факт порушення, обчислення розміру шкоди та його правове обґрунтування потребують високоякісного правового та економічного аналізу. Все це нерідко може призводити до раціональної апатії потенційних позивачів.
Законопроектами пропонується встановити презумпцію розміру шкоди. Передбачається, що розмір шкоди внаслідок антиконкурентних узгоджених дій становитиме принаймні 10% від ціни, встановленої на товари внаслідок порушення. Така ідея не є інновацією українських законотворців.
В Угорщині існує презумпція, що так звані «hardcore картелі призводять до зростання цін принаймні на 10%. Подібні презумпції також існували в Латвії та Великобританії. До того ж у Великобританії існувала презумпція розміру шкоди, що становить принаймні 20% від ціни товару. Така презумпція базувалася на економічному дослідженні, що більшість антиконкурентних змов у ЄС спричиняє підвищення цін у діапазоні від 28% до 54%.
Натомість Латвія та Великобританія відмовилися від презумпції розміру шкоди після прийняття Директиви 2014/104/ЄС. Цією Директивою була закріплена презумпція шкоди щодо антиконкурентних узгоджених дій, але водночас Директива прямо вказувала на те, що презумпція шкоди не має визначати чіткий розмір шкоди.
Наразі в Законопроектах встановлюється презумпція розміру шкоди — 10% від ціни, встановленої на товари внаслідок порушення, лише щодо антиконкурентних узгоджених дій. При цьому на первинному етапі розробки законопроекту №2730 також йшлося про встановлення презумпції розміру шкоди щодо іншого «hardcore» порушення, а саме зловживання монопольним становищем. Зважаючи на заявлений фокус держави на боротьбу з негативними впливами монополій, хорошою ідеєю є доопрацювання законопроектів, щоб презумпція розміру шкоди з відповідними уточненнями стосувалася також зловживання монопольним становищем.
Українське судочинство характеризується доволі формалістичним підходом до визначення розміру шкоди. Негативні сторони такого формалізму ще більше посилюються майже повною відсутністю судової практики та напрацьованих підходів до визначення розмірів шкоди в конкуренційних справах. Ми сподіваємося, що встановлення в українському конкуренційному законодавстві презумпції шкоди в розмірі 10% та її практичне застосування судами дозволить стимулювати потенційних позивачів до проактивної позиції та в результаті сформувати судову практику, яка стане підґрунтям для системного функціонування інституту відшкодування шкоди.
- Колективні позови. Законопроекти передбачають, що особи, яким було завдано шкоду внаслідок порушень конкуренційного законодавства, можуть об'єднати свої позовні вимоги в один позов. Зазначена зміна, звичайно, має позитивну мету стимулювати судові процеси щодо відшкодування шкоди навіть у кейсах, де відсутні окремі великі постраждалі суб'єкти господарювання або навіть споживачі. Однак без більш детального регламентування та внесення змін до процесуального законодавства гарна за своєю суттю ідея може залишитися лише на папері.
Зміни на краще
Підсумовуючи, варто зазначити, що законопроекти передбачають значне зменшення можливостей для порушника уникнути відповідальності за порушення конкуренційного законодавства. До того ж вони потенційно дозволяють спростити процес стягнення шкоди з порушників конкуренційного законодавства. Якщо відповідні зміни будуть прийняті, порушники конкуренційного законодавства будуть змушені турбуватися не тільки про розмір штрафів, накладених Комітетом, але й по‑справжньому брати до уваги та оцінювати перспективи потенційних судових позовів про відшкодування нанесеної шкоди, які можуть бути подані навіть без рішення Комітету. Можна з впевненістю очікувати, що запропоновані законопроектами зміни матимуть значний позитивний ефект на розвиток конкуренційних судових спорів в Україні.