З огляду на свій багаторічний виробничий досвід з проєктування літальних апаратів, хочу зазначити, що інколи в дипломній роботі з проєктування нового літального апарата начебто все гаразд (навіть стандарти на болти та гайки правильно зазначені у специфікаціях), але якщо поглянути на креслення з відстані 4-х метрів (наприклад, з позиції компонування літального апарату), то можна дійти однозначного висновку, що літальний апарат навіть у теорії не здатен літати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Визнаю, у мене таке було, оскільки мій літальний апарат, спроєктований у дипломній роботі, мав ознаки такого, що не літає. За захист цього проєкту я отримав оцінку «добре», але не через те, що мій апарат не літав, а тому що на болтах та гайках був зазначений стандарт на сірники. Хоча, якщо згадати посмішки керівника мого дипломного проєкту та його висловлювання: «Для вас головне завдання – захистити проєкт, а далі в реальних виробничих умовах будете вирішувати питання польотів», підозрюю, що він все знав. Чому не вигнав з інституту? Загалом, він був надзвичайно принциповою людиною, а не вигнав, мабуть, тому що знав, що перед ним особа, яка із семи років мріяла проєктувати ракети, літаки, вироби ствольних газодинамічних систем і для цього успішно витримала хірургічні операції викладачів з наливання в голову розуму.
Якщо говорити про реальне, а не дипломне проєктування, то літальні апарати, спроєктовані за моєю участю, літали на державних випробуваннях і літають сьогодні. Однак я від цього не радію. Звісно, я задоволений, що вони літають, але зовсім не радий тій ситуації, яка змусила нашу державу їх застосовувати.
Посадові особи органів влади вже не студенти, а їхні рішення – далеко не дипломні роботи в галузі права та економіки. Проте мені здається, що ставлення до роботи деяких посадових осіб дуже нагадує ставлення деяких студентів до дипломного проєкту.
На мою думку, особам, які йдуть працювати державними уповноваженими Антимонопольного комітету, потрібно запам’ятати кілька ключових моментів. Державний уповноважений – це, вибачте, не «упав наважений» (сленг), а особа, яка уповноважена державою на захист конкуренції. У держави є багато інтересів і далеко не лише захист конкуренції. Інколи між цими інтересами може виникнути конфлікт, але цей конфлікт може та повинен вирішуватися, скажімо, на шкоду конкуренції. Наприклад, яка може бути конкуренція на ринку промислових вибухових робіт у певному місці.
Держава періодично розробляє та впроваджує програми демонополізації. Все логічно і правильно, оскільки першопричиною зловживань монопольним становищем є наявність цього становища. При цьому, можливо, не враховується результат реалізації попередніх програм. Приміром, мається на увазі, що результатом реалізації відповідної програми кінця 90-х та початку 2000-х років є демонополізація кількох (двох чи трьох) об’єднань. Фактично, ця програма була програмою розвитку конкуренції, завдяки якій були пом’якшені бар’єри вступу на ринки споживчих товарів, спрощена реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, полегшені процедури отримання дозволів, знижені митні ставки тощо.
З певних причин я не маю права наводити у цій статті інформацію, яка стала мені відомою у процесі роботи в Антимонопольному комітеті України чи під час роботи у фірмі. По-перше, я не можу згадати, була чи ні інформація, яка стала мені відомою у процесі роботи в Комітеті, інформацією з обмеженим доступом (службовою чи конфіденційною). По-друге, посилаючись на інформацію, яка стала мені відомою під час роботи у фірмі, потрібно отримувати дозвіл на її оприлюднення від відповідних клієнтів.
Таким чином, матеріал, викладений у цій статті, ґрунтується лише на оприлюднених Антимонопольним комітетом України (далі – АМКУ, Комітет) окремих рішеннях у справах, положеннях законодавства, в тому числі законодавства про захист економічної конкуренції, економічній теорії та загальнодоступних джерелах, у коректності яких я не сумніваюся.
Стаття написана з позиції споживачів або контрагентів відповідачів в антимонопольних справах. Це пов’язано з тим, що законодавство про захист економічної конкуренції є частиною законодавства у сфері захисту прав споживачів. Всі порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що стосуються цін та незалежно від товарів впливають на добробут кінцевого споживача – фізичної особи. Наприклад, за необґрунтоване зростання цін на засоби виробництва (які є окремим товаром) заплатять кінцеві споживачі, які придбають у торговельних закладах споживчі товари, у виробництві яких були використані відповідні засоби.
Згідно із законодавством про захист економічної конкуренції, необґрунтовані ціни – це ціни, встановлені монополістом понад рівень чи нижче рівня, який би існував у разі наявності на ринку значної конкуренції, або встановлені відповідними учасниками антиконкурентних узгоджених дій (картелем) понад рівень чи нижче рівня, який би існував у разі відсутності на ринку цього картелю. Встановлення цін понад чи нижче рівня є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. В першому випадку це прямо і негативно впливає на споживачів, а в другому – впливає внаслідок обмеження конкуренції, після якого з ринку вийдуть конкуренти, а потім порушники за кошти споживачів компенсують всі свої витрати, пов’язані зі встановленням та реалізацією товарів за цінами, які є нижчими від рівня, обумовленого значною конкуренцією.
Як відомо, першопричиною зловживання монопольним (домінуючим) становищем на відповідному ринку є наявність у відповідного суб’єкта монопольного (домінуючого) становища на цьому ж ринку. Таким чином, поділ монополії, який АМКУ має право застосовувати за результатами розгляду справ про зловживання монопольним (домінуючим) становищем, є саме тим механізмом (чи інструментом), який знищує первопричину таких порушень або унеможливлює їх здійснення.
Отже, право АМКУ на поділ монополій є його обов’язком. Це право Комітет має реалізовувати до всіх монополій у разі доведення порушень у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, за винятком тих монополій, які неможливо поділити внаслідок технологічних особливостей виробництва відповідних товарів. Однак не лише за винятком таких «неподільних» монополій.
Також варто звернути увагу, що законодавство про захист економічної конкуренції не дає відповіді на питання про те, на скільки незалежних суб’єктів господарювання має бути поділена монополія з метою отримання ринку зі значною конкуренцією? Відповідь на зазначене питання також не дає практика застосування Комітетом цього законодавства. Однак, на мою думку, знайти відповідь на це питання можна в економічній теорії, яку Комітет чомусь не застосовує, навіть приймаючи рішення, яким зобов’язано поділити групу ДФ.
У цій статті під нелогічністю мається на увазі лише нелогічність окремих рішень Комітету в частині зобов’язань. Фактично, йдеться про правову невизначеність їхніх зобов’язань. Питання наслідків такої нелогічності для відповідачів я не хочу коментувати. Це повинні коментувати зазначені особи у своїх процесуальних документах, поданих до господарських судів.
Які рішення АМКУ хочуть (мають право) бачити споживачі або контрагенти, наприклад, у справах про порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем?
Я вважаю, що споживачі хочуть бачити в рішеннях Комітету, по-перше, зобов’язання про припинення порушення. По-друге, рівень цін, за якими монополія повинна була реалізовувати товар у період порушення, та рівень цін, за яким був реалізований товар, або хоча б інформацію, яка дозволяє визначити рівень цін, який відповідав би значній конкуренції на ринку. Це пов’язано з тим, що контрагенти монополії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон), мають право на компенсацію збитків, отриманих внаслідок зловживання монополією ринковою владою. Також це пов’язано з тим, що після прийняття АМКУ відповідного рішення контрагенти не хочуть сплачувати за товар монополії необґрунтовану значною конкуренцією ціну товару, а відповідна інформація в рішенні Комітету надасть можливість цим контрагентам здійснити власний аналіз застосованих чи запропонованих монополією цін та використати цей аналіз у переддоговірній роботі. По-третє, знищення первопричини зловживання монопольним становищем шляхом поділу монополії – відповідача у справі.
Як відомо, після набрання чинності рішеннями Комітету із зобов’язаннями про припинення порушень та/або поділу монополії відповідачі в антимонопольних справах повинні виконати рішення АМКУ, оскільки часткове невиконання рішень АМКУ є порушенням законодавства, передбаченим п. 4 ст. 50 Закону. Це порушення тягне за собою накладення штрафних санкцій до 10% річної виручки суб’єкта господарювання (див. ч. 2 ст. 52 Закону).
Припустимо, що наведені нижче рішення АМКУ є законними та обґрунтованими в частині доведення порушення. Також припустимо, що монополісти (відповідачі в антимонопольних справах) або добровільно визнали законність цих рішень, або програли судові процеси Комітету. В таких випадках відповідачі будуть змушені виконати встановлені АМКУ зобов’язання під загрозою потенційного штрафу за невиконання зобов’язань та під тиском своїх контрагентів, які мають право надати Комітету інформацію про невиконання зобов’язань. Тобто контрагенти зацікавлені за власною ініціативою надавати таку інформацію, оскільки метою їхньої діяльності є отримання доходу (прибутку) та, як наслідок, їх максимізація. Як відомо, законна економічна вигода перетворює право на обов’язок.
І. Щодо рішення Комітету від 16.12.2016 р. №551-р про зловживання монопольним (домінуючим) становищем компанією «Тедіс Україна»
На мою думку, рішення АМКУ не дає відповіді на питання про те, якою має бути ціна сигарет за умови наявності значної конкуренції на ринку. Як наслідок, контрагенти цієї монополії не можуть вирахувати збиток від її дій, а отже, не можуть подати суду обґрунтований позов про компенсацію збитків зазначеною монополією. Окрім того, з огляду на зазначене, контрагенти не дочекаються виконання рішення Комітету щодо припинення цінового порушення, оскільки це зобов’язання фактично неможливо виконати. Чому? Уявіть наступний наприклад, якого не може бути навіть у теорії.
Виконавча служба відкрила провадження та надала припис щодо виконання рішення АМКУ. Отримавши від компанії «Тедіс Україна» інформацію про виконання рішення АМКУ, виконавча служба повинна перевірити факт його виконання шляхом порівняння нових цін з тими, які мали б існувати за умов значної конкуренції на ринку. З якими? З тими, що відсутні в рішенні АМКУ.
АМКУ не застосувало поділ до компанії «Тедіс Україна», незважаючи на коментарі окремих посадових осіб Комітету, які потім разом з іншими членами АМКУ прийняли рішення пункту про поділ. Чому? На мою думку, поділ до компанії «Тедіс Україна» не було застосовано, тому що цей поділ нічого не давав, оскільки виробники тютюнових виробів, згідно з установленими критеріями, могли обрати після нього іншого дистриб’ютора. Таким чином, законодавче право АМКУ на антимонопольний поділ компаній не було обов’язком здійснити поділ компанії «Тедіс-Україна».
З огляду на зазначене, рішення АМКУ стосовно тютюнового картелю буде цікавим у частині зобов’язань, покладених Комітетом на вітчизняних виробників сигарет. З професійної позиції, це рішення також має бути цікавим у частині доведення Комітетом участі компанії «Тедіс Україна» в такому картелі, оскільки цей суб’єкт господарювання, відповідно до рішення Комітету щодо «Тедісу», отримав монополію внаслідок запроваджених виробниками критеріїв до потенційних дистриб’юторів.
Питання: Яке відношення до розробки та запровадження виробниками відповідних критеріїв має компанія «Тедіс Україна»?
Слід очікувати, що за результатами розгляду справи про тютюновий картель АМКУ накладе на відповідачів зобов’язання щодо припинення порушення. Припустимо, що таке майбутнє рішення Комітету набере чинності, а виробники сигарет (відповідачі у справі) будуть змушені, наприклад, розірвати господарські відносини з компанією «Тедіс Україна». Окрім того, оскільки механізм монополізації ринку, згідно з позицією АМКУ, забезпечений розробкою та впровадженням виробниками цигарок умов (критеріїв) відбору дистриб’юторів, виробники взагалі скасують ці умови (критерії). А що ж далі? Наприклад, виробники цілком конкурентним способом оберуть дистриб’юторів, скажімо, шляхом проведення конкурсу та оберуть найкращі умови із запропонованих ліцензіатами.
Питання: Чи не компанія «Тедіс Україна» запропонує виробникам найкращі умови з економічної позиції?
ІІ. Щодо рішення Комітету від 20.12.2018 р. №748-р про зловживання монопольним (домінуючим) становищем ДП «Укрспирт»
Рішенням АМКУ визнано, що ДП «Укрспирт» вчинило порушення, передбачене ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом безсистемного та дискримінаційного встановлення цін на спирт етиловий ректифікований сорту «Люкс», незалежно від обсягів придбання чи інших об’єктивних критеріїв. Цим же рішенням Комітет зобов’язав ДП «Укрспирт» припинити порушення, тобто встановлювати ціни, залежно від обсягів придбання та інших об’єктивних критеріїв. На перший погляд, начебто все добре. Однак контрагентам ДП «Укрспирт» не варто очікувати виконання цих зобов’язань навіть після набрання чинності рішенням Комітету. Тут проблема полягає не в добросовісності/недобросовісності ДП «Укрспирт».
Проблема зумовлена тим, що в рішенні Комітету навіть не наведений перелік «інших будь-яких об’єктивних критеріїв», від яких повинна залежати ціна на спирт. Як наслідок, це рішення фактично неможливо виконати. Що стосується залежності ціни від обсягів придбання, відповідно до інформації з рішення Комітету, ДП «Укрспирт» розробило відповідний наказ, в якому зазначило, якою буде залежність між цінами на спирт та обсягами придбання. Однак для АМКУ цей наказ «не такий». Яким же повинен бути такий наказ з позиції Комітету? Там має бути слово «тощо». Які документи необхідно надавати для підтвердження припинення порушення: «… та інші тощо». На мою думку, суть слова «тощо» таємнича для проведення господарської діяльності та виконання зобов’язань, накладених рішеннями Комітету.
ІІІ. Щодо рішення Комітету від 05.09.2019 р. № 598-р стосовно Групи ДФ
Своїм рішенням Комітет зобов’язав здійснити поділ суб’єктів господарювання – відповідачів у справі (4 заводи та 1 посередник). Здається, що тут немає проблем. Однак є питання, відповідь на які ви знайдете не в рішенні Комітету, а в загальнодоступних базах даних (наприклад, у реєстрі ЄДРПОУ).
Шукаючи відповідь, зверніть увагу на суб’єктів господарювання (юридичних осіб), які є власниками контрольних пакетів виробників азотних мінеральних добрив (учасників Групи ДФ), а також на назви суб’єктів господарювання (юридичних осіб), на яких Комітет наклав зобов’язання про поділ. Згідно з цією інформацією, азотні підприємства Групи ДФ (відповідачі в антимонопольній справі) не є власниками своїх контрольних пакетів акцій чи власниками контрольних пакетів акцій інших заводів (відповідачів у справі). Отже, Комітет фактично зобов’язав відповідачів продати майно, яке не є їхньою власністю.
Цікаво, що ж господарські суди мають відображати у своїх рішеннях у разі визнання ними законності та обґрунтованості такого «поділу». Хоча я не здивуюся, якщо визнають це законним, оскільки з'явилася практика визнання господарським судом господарських відносин між кількома юридичними особами «єдиним технологічним процесом».
Окрім того, цікавим є питання про те, який суб’єкт господарювання після антимонопольного поділу Групи ДФ стане монополістом на ринку азотних мінеральних добрив: Одеський припортовий завод, компанія «Дніпроазот» чи компанія «Тольяттіазот»? Мені подобається Одеський припортовий завод, у своїх вподобаннях я нейтральний до компанії «Дніпроазот», але мені не подобається компанія «Тольяттіазот». Патріотизм тут ні до чого. Мені не подобається, що я сплачуватиму цій компанії вартість її товару. Однак це не головне. Головне, що фактично Комітет не зможе навіть стягнути з неї штрафні санкції за зловживання монопольним становищем, вже не говорячи про неможливість її поділу Комітетом.
ІV. Щодо рішення Комітету від 14.11.2017 р. №628‑р стосовно компанії «Санофі-Авентіс Україна» та її дистриб'юторів
Цим рішенням на відповідачів покладено зобов'язання про припинення порушення. Згідно з рішенням, порушенням вважається запровадження учасниками «картелю» післяпродажних знижок на лікарські засоби виробництва групи Sanofi, що може призвести до обмеження конкуренції та необґрунтованих цін на тендерах. Не буду коментувати законність цього рішення Комітету, оскільки суди вже дали йому належну правову оцінку, визнавши його незаконним.
Припустимо, що суди (в тому числі Верховний суд) помилилися. Інколи таке буває. Однак найпростіший та очевидний спосіб виконання зобов'язання про припинення порушення, про яке йшлося в рішенні АМКУ — взагалі відмовитися від надання та отримання післяпродажних знижок і застосовувати ціни без них. Залишається лише одне лише питання: що буде в результаті такого «припинення» порушення з обґрунтованістю цін, наприклад, на тендерах? Відповідь ви самі знаєте. Мабуть, нічого. Якими були «необґрунтованими», такими й залишаться. Можливо, не залишаться, а зростуть. Чому останнє? На жаль, рішення АМКУ не містить інформації про трансляцію знижок дистриб'юторами (відповідачами) їхнім контрагентам. Таким чином, з рішення незрозуміло, хто «з'їв» ці знижки.
V. Про дещо інше і більш серйозне
На мою думку, законодавство про захист економічної конкуренції в частині повноважень Комітету щодо антимонопольного поділу достатньо досконале. Окрім зазначеного, це законодавство дозволяє (надає право чи повноваження) Комітету здійснити «добровільний» поділ монополій, який рідко, але застосовують західні конкурентні відомства. Про наявність повноважень з «добровільного» поділу монополій повинен знати Комітет. У мене немає бажання надавати консультацію з цього питання будь-якому органу влади чи посадовим особам, до того ж я не зобов'язаний це робити.
На перший погляд, згідно з економічною теорією, наявність значної конкуренції на ринку забезпечується розподілом часток учасників ринку, в результаті чого ринок стає низько концентрованим. Однак значна конкуренція на ринку має поведінкові критерії. При цьому внаслідок значної конкуренції та завдяки власним досягненням новий учасник ринку може отримати монопольне (домінуюче) становище. Що далі? Знову антимонопольний поділ?
Це нагадує мені історію, яку розповів мій друг з технічного інституту, який мав українське прізвище Перехрест. Його пращурів у 30‑х роках минулого століття тричі «розкуркулювала» радянська влада. Після першого «розкуркулювання» їх виселили в «нечерноземье», але там вони стали «куркулями». Після другого — виселені на Урал, після третього — в тайгу Красноярського краю. Проте все одно вони стали «куркулями». Четвертого «розкуркулювання» не було, оскільки влада не знайшла місця для їх виселення.
У нинішнього складу АМКУ є сила (повноваження з антимонопольного поділу), є воля (виключність цих повноважень), а також є сила волі (бажання їх реалізувати). Проблема полягає у визначенні бажаного та шляхів його досягнення. Очевидно, що Комітет знає, як пройти в «бібліотеку». Однак з «бібліотекою» можуть бути проблеми не лише для АМКУ, але й для усієї країни. Окрім «сили волі», все це було у минулих складів Комітету. Написане щодо минулих складів АМКУ звучить як звинувачення, але це не так.
Я вважаю, що антимонопольний поділ, окрім позитиву, має ще й негатив. Негатив полягає в тому, що подрібнення монополії, наприклад, монополії на ринку арматурної сталі, призведе до втрати позицій країни на світових ринках з відповідними негативними наслідками, зокрема, для економіки нашої країни. Минулі склади Комітету це враховували.
Як унеможливити прийняття АМКУ нелогічних рішень? На мою думку, існує кілька варіантів. Перший варіант — поділити повноваження Комітету, залишивши АМКУ лише повноваження з розслідування антимонопольних справ, а прийняття рішень у цих справах передати, наприклад, Раді з питань конкуренції. Така модель існує у Фінляндії. Для чого це потрібно робити? Загалом, існує парадигма: «суб'єкт господарювання» = «монополіст» = «підозрюваний» = «обвинувачений» = «порушник» = «багатомільйонний штраф». До неї нещодавно додалося «поділити». Чому існує ця парадигма? Члени АМКУ ведуть розслідування у справах і вони приймають рішення. До речі, так було і раніше, але логічність рішень попередніх складів Комітету була дещо вищою. Як це досягалося? Вибачте, це зобов'язані знати як керівник АМКУ, так і всі державні уповноважені.
Другий варіант — передати спори щодо законності рішень Комітету адміністративним судам. Це необхідно зробити у зв'язку з тим, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, у тому випадку, коли орган влади заперечує проти позову, він зобов'язаний довести законність та обґрунтованість свого рішення.
У питаннях, що розглядаються у цій статті, не існує теперішнього, а є лише минуле або майбутнє. Все, що написано вище щодо нелогічності рішень АМКУ — минуле. Все, що дає відповідь на питання про те, якими повинні бути рішення Комітету в частині логічності — майбутнє. Однак лише у разі врахування цього АМКУ та/або судами.
Антимонопольний поділ — майбутнє. Для того щоб цей поділ став належним (законним та обґрунтованим) майбутнім, потрібно працювати (вивчати економічну теорію, досвід конкурентних відомств щодо «добровільного» поділу, прогнозувати не лише позитивні, але й негативні наслідки поділу для країни), а також необхідно змінювати законодавство. Можливо, варто потренуватися на «кішках», тобто на потенційних об'єктах антимонопольного поділу.
Законодавством заборонено впливати на суди чи суддів, але не заборонено критикувати нашу державу. Суди приймають рішення від імені України, тобто від імені держави Україна, яка задекларувала дотримання усіма органами влади Верховенства Права. Одним із принципів Верховенства Права є принцип правової визначеності рішень наших органів влади. Здається, все зрозуміло, окрім того, чому держава в особі одних судів визнає незаконні рішення органів влади законними, тобто їх легітимізує, а в особі інших судів скасовує незаконні рішення органів влади чи скасовує рішення тієї ж держави, але в особі перших судів.
Певною мірою це є однією з тих основних причин, які «стимулювали» від'їзд у західні країни наших дітей. Ми з вами «поділилися» своїми дітьми із західним суспільством. Такий «поділ» є абсолютно законним, обґрунтованим та логічним. До якого результату це призвело? В західних країнах все добре, а в Україні — «демонополізований» ринок інтелектуальної праці. Щоправда, на цьому ринку немає ні значної конкуренції, ні монополістів, оскільки схоже на те, що його взагалі не існує або найближчим часом не буде існувати. Загалом, проблема з цим ринком набагато глобальніша, оскільки у разі продовження такого «поділу» може зникнути український народ.
Я ненавиджу словосполучення «національні меншинства», оскільки якщо є такі, то мають бути «національні більшинства». Я ненавиджу слово «папєрєднікі», оскільки якщо є такі, то посадові особи, які приймають незаконні рішення, є «майбутніками». Вони не «майбутнікі», вони «майбутні паперєднікі».
Я ненавиджу слово «очищення». Точніше не це слово, а пов'язані з ним результати «очищення» (реформування, перезавантаження), зокрема через те, скільки державних коштів було виділено на «процес». На мою думку, для того щоб досягти бажаної ефективності органів влади, не потрібно навіть змінювати законодавство. Достатньо застосувати базові знання законодавства у сфері праці. Результатом неналежної роботи кожного державного «роботяги» є купа, яку неможливо оминути через її «споживчі» властивості.
Також цю купу неможливо оминути, з огляду на наступне. Кожне незаконне рішення органів влади має авторів. ПІБ цих авторів міститься на останній сторінці та на звороті цієї сторінки. Суб'єкти господарювання чи фізичні особи, які виграли судовий процес в органу влади, мають право на компенсацію витрат на юридичне супроводження, а також на компенсацію шкоди діловій репутації. Отже, у разі прийняття незаконного рішення держава спочатку заплатила зарплату за прийняття органами влади (посадовими особами) цього незаконного рішення, а потім суди можуть її зобов'язати компенсувати шкоду, нанесену відповідними посадовими особами органів влади.
Хіба у нас така багата країна, що ми здатні фінансувати незаконну діяльність органів влади двічі? Особистих коштів держаного бюджету не існує, існують лише кошти платників податків, які дали їх державі як оплату за законні публічні послуги. Немає якісних державних послуг — до побачення державні посадові особи. Мені ненависні слова «реванш», «узурпація». Мені подобається словосполучення: реванш (перемога) Верховенства Права та здійснення українським народом народовладдя.
VІ. Про вплив почуттів споживача на сприйняття рішень Комітету
В написаному вище я виступаю як однобокий споживач. Фактично, ця моя однобокість проявляється в тому, що начебто в усьому, з позиції пересічного споживача, АМКУ «не такий». Виправляю ситуацію. Я не люблю виробників тютюнових виробів, мені також не подобаються суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію тютюнових виробів. Однак мені подобаються виробники тютюнових виробів, всі їхні минулі та майбутні порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Причина одна — чим більшою буде ціна на тютюнові вироби внаслідок порушень зазначеного законодавства, тим більшою буде вартість тютюнових виробів, а отже, ці вироби будуть у менших обсягах спожиті населенням, менше людей постраждає від тютюнопаління.
Мені подобається АМКУ, який розпочав справу про тютюновий картель. Комітет мені ще більше сподобається в тому випадку, якщо він накладе на учасників тютюнового картелю багатомільйонні штрафи та не накладе на них зобов'язання про припинення картелю. Причина — чим більші штрафи, тим більша вартість тютюнових виробів; чим більше триватиме порушення, тим більшою буде вартість тютюнових виробів; чим більша вартість тютюнових виробів, тим менше людей постраждає від тютюнопаління.
Мені не цікаві думки топ-менеджерів компанії «Джек Деніелс Пропертіз, Інк» (США) (див. рішення Комітету від 11.10.2018 р. №546‑р) про нашу країну; про АМКУ та юристів, які її представляли у відповідній справі та представляють в судах; про компанію «Стронгдрінк» (Україна, м. Дніпро); про наші суди; про товарознавців торговельних мереж; про експертів, які визнали «схожість»; про всіх споживачів; про те, що віскі й «не віскі» — це один товар; про те, що наші заможні люди можуть сплутати віскі з «не віскі»; про те, що чорний колір схожий з білим.
Водночас мені надзвичайно цікава думка державних уповноважених, які прийняли зазначене рішення щодо освіти, яку ми отримали, в тому числі знання латинського алфавіту. Члени АМКУ, які прийняли зазначене вище рішення, фактично надали «належну» оцінку всій системі освіти та її реформам.
Обґрунтую свою думку. Згідно з рішенням АМКУ, словосполучення «Джек Деніелс» тотожне «Блек Джек», оскільки ці словосполучення можна сплутати. Інформація на етикетці пляшки «не віскі» про її виробника (компанію «Стронгдрінк») тотожна інформації про імпортера віскі «Джек Деніелс», яким є ТОВ «Браун-Формен Україна», оскільки ці дані можна сплутати. Ціна «не віскі» компанії «Стронгдрінк» від 100 грн за одну пляшку схожа на ціну віскі торговельної марки «Джек Деніелс» від 800 грн за одну пляшку, тому їх ціни можна сплутати.
Якщо проводити аналогію, то це означає, що конструктивне доповнення одним променем до знаку «мерседес» робить новий знак (далі — «модернізований» знак «мерседес») схожим на оригінальний. Розміщення «модернізованого» знака «мерседес» на автомобілі «ланос» робить це авто «мерседесом». Зазначені авто є схожими, а отже, покупець може «модернізований» «ланос» сплутати з реальним «мерседесом», що призведе до змішування господарської діяльності компанії «Мерседес» з діяльністю виробника «ланосів» (нехай пробачать мені виробники «ланосів»).
Мені здається, що я не здатний та не можу таке сплутати. За заможних людей, які купують «мерседеси» та дорогі алкогольні вироби, я не можу нічого сказати, їхні дії для мене інколи незрозумілі. Мені дуже хотілося б побачити такого «заплутаного» споживача алкогольних напоїв. Хоча я його знаю, навіть кількох. Хто це? Відповіддю на це питання є рішення Комітету від 11.10.2018 р. №546‑р.
До речі, посадові особи Комітету не самотні у «сплутуванні», оскільки держава Україна (в особі господарського суду першої інстанції) визнала законним зазначене рішення АМКУ. Цікаво! Ще цікавіше буде в тому випадку, якщо держава Україна (в особі судів апеляційної та касаційної інстанції) також «сплутає», визнавши рішення держави України (в особі суду першої інстанції) та відповідне рішення АМКУ законними. Для мене встановлення такої законності означатиме лише одне — винесення АМКУ та судами медичного діагнозу нашій освіті та всім її реформам. Якого діагнозу?
P.S.
У цій статті я спеціально не наводив економічну теорію, яка дає відповідь на питання про те, до якого ступеню необхідно поділити монополію з метою отримання значної конкуренції на ринку? Вважаю, цю теорію зобов'язаний знати АМКУ. Також я спеціально не проводив аналіз законодавства про захист економічної конкуренції, норми якого дозволяють Комітету поділ монополій, який в західній теорії та практиці умовно називається «добровільним поділом монополій», але по своїй суті не є таким.
На мою думку, причиною нелогічності наведених рішень Комітету є нездійснення повного, об'єктивного та всебічного розслідування у відповідних справах, на що АМКУ не має права. Першопричина такого нездійснення повного, об'єктивного та всебічного розслідування повинна бути відомою як керівнику АМКУ, так і кожному члену Комітету, який приймав зазначені рішення або/та працює сьогодні в Комітеті. Можливо, для них це є таємницею. Однак я не та особа, яка має бажання чи зобов'язана розкривати їм цю таємницю. Навпаки, я є тією особою, яка отримує чи може отримати дохід від незнання Комітетом цієї таємниці.
Можливо, я помиляюся, але вважаю, що господарські суди (особливо першої інстанції) в окремих випадках розглядають не судові справи, а антимонопольні справи. Здається, що окремі господарські суди забули таємницю першопричин незаконності власних рішень. Сподіваюся, що я помиляюся.
Якщо я не помиляюся, то знаю щонайменше три законні способи невиконання зобов'язань про припинення порушень та щодо сплати штрафних санкцій, накладених незаконними рішеннями Комітету, які суди визнали законними. Однак це вже інша історія. Маю надію, що до цього не дійде.
Однак, якщо в майбутньому хоча б в одному такому випадку це трапиться в моїй практиці чи практиці моїх конкурентів на ринку праці, то разом зі своїми колегами в адвокатській фірмі я реалізую роботу під умовною назвою: «Законні методи протидії АМКУ з прийняття незаконних рішень». До речі, окремі елементи цієї роботи вже реалізовані або юристами нашої фірми, або юристами інших фірм. Проте усього «букета» ще ніхто не бачив. Робота написана, погоджена керівництвом фірми, але ніколи не буде оприлюднена, оскільки є комерційною таємницею нашої фірми.
Завжди потрібно бути готовим до нових викликів. Комітету необхідно готуватися, але не лише до зазначеного вище. До чого ще? Вже є ознаки того, що АМКУ буде змушений повертати сплачені штрафи за так звані «порушення». Чому АМКУ? Тому що АМКУ «наповнив» бюджет, то нехай знаходить механізми його «знеповнення». Наразі сума незначна, приблизно 400 тис. грн, але в недалекому майбутньому може зрости до кількох сотень мільйонів гривень. Ось такими інколи можуть бути наслідки накладення багатомільйонних штрафів за «порушення» законодавства про захист економічної конкуренції.
Можливо, я перебільшую. Можливо… Однак я вважаю себе коректним прогнозистом. Мої прогнози щодо повернення коштів «порушникам» ґрунтуються на судовому рішенні про перегляд власного судового рішення за нововиявленими обставинами. Це нове судове рішення мені здається таким, що не дає Комітету можливості навіть подати на нього обґрунтовану апеляційну скаргу.
Вірогідно, я помиляюся щодо згаданих рішень Комітету, оскільки в моєму дипломі оцінка з логіки — «задовільно». Чому така оцінка? Викладач запитав: «Що означає наявність у моїх руках коробки сірників?» Він отримав відповідь: «Це означає, що Ви водитеся з жінками». Мабуть, я помилився. Викладач водився не з жінками, але з етичних міркувань я не міг це проголосити на всю аудиторію, тому й отримав «задовільно», а не «незадовільно».
Все, що написано в цій статті, може перевірити кожен юрист чи менеджер, який має базові юридичні та/або економічні знання, а також може перевірити мої реальні знання логіки.