Рішення Антимонопольного комітету України, ухвалені протягом останніх років, часто ознаменовують багатомільйонні штрафи для суб'єктів господарювання. Це викликало у професійних колах дискусії (в окремих випадках — навіть за участю посадових осіб Комітету) щодо законності та обґрунтованості розміру накладених конкурентним відомством штрафних санкцій. В багатьох випадках сумніви у правомірності рішень Комітету спричинили їх оскарження в суді.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З ухвал судів про відкриття проваджень та з ухвалених судових рішень вбачається, що позивачі, як правило, фактично оскаржують доведеність Комітетом складу порушення (суб'єкта, об'єктивної сторони та об'єкта порушення).
Логіка позивачів очевидна і полягає в тому, що недоведення Комітетом будь-якої складової порушення є доказом незаконності рішення АМКУ загалом, у тому числі в частині штрафних санкцій. Водночас можлива ситуація, коли рішення Комітету є законним в частині доведення складу порушення, однак може бути незаконним в частині накладених штрафних санкцій.
На нашу думку, сьогодні питанню оскарження рішень АМКУ в частині штрафних санкцій приділяється недостатньо уваги. Це випливає, передусім, з поодинокості позовів про визнання рішень недійсними в частині накладених штрафних санкцій; із судових рішень, якими задоволені позови та визнані недійсними рішення АМКУ у зв'язку з недоведенням складу порушення; із судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову, з тексту яких вбачається, що питання штрафних санкцій взагалі не порушувалося в позові або суд у цьому питанні відхилив аргументи позивача та сприйняв позицію АМКУ.