Економічна конкуренція суб’єктів господарювання
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розвиток економіки досить складно уявити без існування конкуренції, що забезпечує формування здорового ринкового середовища. Запровадження і захист конкурентних відносин є одним з важливих завдань держави.
Підтримка економічної конкуренції та боротьба з монополізмом є одним з найважливіших аспектів побудови розвиненої ринкової економіки. І однією з важливих сфер відносин, які становлять предмет регулювання конкуренційного законодавства як у світі, так і в України, є економічна концентрація суб’єктів господарювання.
Для попередження і припинення негативних наслідків у процесі ринкових перетворень у державі була створена система контролю за економічною концентрацією. Метою такого державного контролю є виявлення і попередження монополізації ринків, що здатна зруйнувати досягнутий рівень конкуренції.
Для аналізу цього напряму гармонізації варто, перш за все, з’ясувати визначення поняття «концентрація».
Економічна влада учасників ринку
Концентрація — це процес злиття підприємств, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку.
В українському конкурентному законодавстві концентрацією визнається:
1) злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;
2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи їх частинами;
3) створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом;
4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25% або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.
Залежно від характеру інтеграції компаній, виділяють:
- горизонтальні злиття — об’єднання компаній однієї галузі, що виробляють ту ж продукцію чи виконують ті ж стадії виробництва;
- вертикальні злиття — об’єднання компаній різних галузей, зв’язаних технологічним процесом виробництва готового продукту, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії аж до джерел сировини, або на наступні до кінцевого споживача;
- родові злиття — об’єднання компаній, що випускають взаємозалежні товари;
- конгломератні злиття — об’єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності. Іншими словами, концентрація такого типу — це злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої, що не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом.
Важливим елементом контролю за концентраціями в Україні є надання дозволу на неї. Проте не будь-яка концентрація потребує дозволу, а лише та, яка перевищує фінансові пороги, встановлені законодавством. У свою чергу, фінансові пороги встановлюються для того, щоб конкурентне відомство здійснювало контроль лише за тими концентраціями, які справді можуть мати вплив на конкуренцію на задіяному ринку та попередній аналіз яких необхідний з метою попередження негативних наслідків, які можуть спричинити такі концентрації
Тобто державний контроль за економічною концентрацією за своїм характером є процесом, який має попереджати настання негативних наслідків в економіці від злиттів або поглинань.
Коли необхідно отримувати дозвіл на концентрацію
В економіці постійно здійснюються сотні, тисячі різних видів концентрації, та не всі з них мають істотний вплив на структуру товарних ринків або можуть призвести до монополізації. Дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктів господарювання необхідно отримувати не у будь-якому випадку. Отримання попереднього дозволу АМКУ потребують концентрації, якщо:
- сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року,
- при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 4 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного;
- або сукупна вартість активів, або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.
Варто пам’ятати, що концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.
Дозвіл на концентрацію може бути наданий лише у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу вважається порушенням, тягне за собою відповідальність, встановлену Законом.
Дозвіл на концентрацію не надається, якщо така концентрація заборонена відповідно до Закону України «Про санкції». До санкцій, що виключають можливість надання органами Комітету дозволу на концентрацію, можуть належати, зокрема: блокування активів — тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом України «Про санкції».
При застосуванні відповідних положень Закону України «Про санкції» мають враховуватися положення законодавства про захист економічної конкуренції щодо можливості об’єднання групи юридичних та/або фізичних осіб (включно з кінцевими бенефіціарами), пов’язаних відносинами контролю, в єдиного суб’єкта господарювання.
Процедура отримання дозволу на концентрацію
Процедура розгляду заяв про надання дозволу на концентрацію в Україні складається з таких етапів: попередній розгляд заяви для визначення, чи концентрація між суб’єктами господарювання може спричинити негативні наслідки для конкуренції на задіяному ринку; винесення відповідного рішення та за необхідності порушення справи про концентрацію; збір та детальний аналіз інформації, необхідної для прийняття рішення про надання дозволу чи заборону концентрації; прийняття відповідного рішення з чітким поясненням причин та за необхідності покладенням зобов’язань на учасників концентрації.
Розглядаючи матеріали, які надані для отримання дозволу на концентрацію, фахівці Антимонопольного комітету України здійснюють: поглиблений аналіз заявленої концентрації; розгляд можливих об’єктивних економічних наслідків такої концентрації як для ринку, на якому функціонують суб’єкти господарювання, так і для самих учасників концентрації.
Якщо органами АМКУ надано дозвіл на концентрацію, необхідно пам’ятати, що концентрація має бути здійснена протягом року з дня прийняття рішення про надання дозволу на неї, якщо більший строк не визначено у рішенні. Якщо концентрація у цей строк не здійснена, учасники мають подати нову заяву про отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на концентрацію.
А якщо відмовлено?
У разі відмови Антимонопольного комітету України в наданні дозволу учасники концентрації все одно можуть його отримати, але їм потрібно буде довести, що позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. У цьому випадку учасники можуть звернутися до Кабінету міністрів України з заявою про надання дозволу на концентрацію. Кабінет міністрів може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не надав дозволу, якщо позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. При цьому КМУ теж керується відповідними принципами, згідно з якими дозвіл не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації чи становлять загрозу системі ринкової економіки.
Найголовніше, пам’ятайте, що саме учасники концентрації, які повідомляють про концентрацію, зобов’язані надати достатні докази для того, щоб продемонструвати, що концентрацією не спричиняється погіршення структури конкуренції.