Система моніторингу і контролю державної допомоги в Україні працює вже понад 4 роки та встигла суттєво вплинути на економіку, хоча поки не охопила всі заходи, що підпадають під її визначення. У цій статті викладено історію становлення інституту, його основні переваги для усіх стейкхолдерів та подальші перспективи розвитку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Еволюція чи революція?
У країнах Європейського союзу інститут моніторингу і контролю державної допомоги працює понад 50 років, а в Україні – лише з серпня 2017 р. Якщо в ЄС ці правила формувалися еволюційним шляхом, то в Україні – вже революційним. Так, ми вміємо ставити перед собою амбітні цілі та їх досягати.
Нагадаю, перші правові основи національної системи моніторингу і контролю державної допомоги були закладені в межах виконання зобов’язань України за «Угодою про партнерство та співробітництво», що набула чинності у 1998 р.. Зокрема, в ній були закріплені положення щодо утримання сторін від підтримки окремих підприємств чи виробництва товарів, що спотворює або потенційно може порушити конкуренцію.
Далі у 2008 р. Україна приєдналася до «Угоди про заснування Світової організації торгівлі», в якій є відповідний тематичний додаток – «Угода про субсидії та компенсаційні заходи». Ще є Договір про заснування енергетичного співтовариства, до якого Україна приєдналася у 2010 р. Він містить чіткі положення про заборону державної допомоги на енергетичних ринках.
Фінальним міжнародним договором України, в якому повною мірою описується поняття державної допомоги та надається чіткий перелік етапів і строків створення системи її моніторингу та контролю, є «Угода про асоціацію між Україною та ЄС».
У 2014 р. був прийнятий базовий Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», що набрав чинності у повному обсязі у серпні 2017 р. Отже, заради чого ми пройшли весь цей складний шлях?
Коли підтримка стає допомогою і чи є винятки?
Нагадаю, державна допомога – це підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання з ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, адже надає переваги певним суб’єктам господарювання.
Визначення, чи вважається підтримка державною допомогою, не є надскладним процесом, оскільки зазвичай не потребує проведення комплексного аналізу ринку. Однак оцінка впливу державної допомоги на допустимість для конкуренції має певні труднощі, тому що вимагає проведення аналізу АМКУ умов її надання. Саме цим обумовлюються значні строки оцінки державної допомоги (до 8 місяців). Щоправда, цей строк можна вважати невеликим, якщо порівнювати з роботою Європейської Комісії, де він взагалі необмежений.
За результатами розгляду справ про державну допомогу можуть виноситися рішення про допустимість, про допустимість з певними умовами або зобов’язаннями, про недопустимість, а також про недопустимість та повернення державної допомоги. Водночас існують винятки. Зокрема, коли надавачі державної допомоги звільняються від обов’язку повідомлення про це до АМКУ (така практика вже є), у разі надання незначної державної допомоги (до 200 тис. євро на одного суб’єкта за 3 роки), а також якщо бюджет відповідної програми зростає не більше ніж на 20%.
«До» і «після»
До впровадження інституту державної допомоги органи влади та місцевого самоврядування надавали державну допомогу фактично безконтрольно, на власний розсуд. Прийняття відповідних програм або актів індивідуальної дії не вимагало додаткових погоджень з огляду на потреби ринку (можливо, «сякий-такий» аналіз здійснювали управління економіки органів місцевого самоврядування). Через відсутність законодавчо закріплених правил надання державної допомоги органи місцевого самоврядування не мали жодних орієнтирів. Це створювало ризики лобіювання інтересів окремих суб’єктів господарювання, загрожувало конкуренції та могло завдати економічних збитків.
Після того як запрацювало профільне законодавство, з’явився додатковий інструмент захисту бізнесу. Тепер про неправомірне надання конкурентних переваг суб’єкти господарювання можуть повідомляти безпосередньо до АМКУ. Саме зацікавленість бізнесу в чесних правилах гри є найбільш дієвим механізмом контролю, оскільки поки що самого лише адміністративного ресурсу бракує.
Зауважу, що для пересічних громадян ефективність та прозорість витрачання їхніх коштів як платників податків також є великим плюсом. Адже здорова конкуренція – це постійне вдосконалення якості, модернізація та адекватна вартість.
Звичайно, спочатку окремі органи влади та місцевого самоврядування сприйняли необхідність подання повідомлень про державну допомогу, проходження усієї процедури її погодження з АМКУ, приведення умов надання державної допомоги у відповідність до вимог законодавства як зайвий тягар. Проте зараз більшість надавачів сприймають відповідні зміни як норму та необхідність.
Однак ще залишилося чимало роботи у сфері так званої чинної державної допомоги (яка існувала до повного набрання чинності профільним законом у 2017 р. і діє сьогодні) та приведення її у відповідність до вимог законодавства. Це є міжнародним зобов’язанням України, відповідно до «Угоди про асоціацію». На все про все залишилося не так багато часу, адже потрібно встигнути до кінця 2022 р.
До слова, строк позовної давності щодо незаконної державної допомоги в Україні – 10 років. Це означає, що Антимонопольний комітет у межах цього часу може ставити відповідні питання надавачам або отримувачам.
Куди рухаємося далі?
Завдяки набутому за 4 роки досвіду та розвитку практики ми «доросли» до необхідності доопрацювання профільного законодавства щодо державної допомоги. Зараз у парламенті зареєстрований проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення контролю та моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання» (№5648 від 10.06.2021 р.), яким пропонується комплексно вирішити проблемні питання практики правозастосування. АМКУ був долучений до роботи над зазначеним законопроєктом та його підтримує.
Оцінюючи високий рівень економічного розвитку країн ЄС, де інститут державної допомоги надзвичайно потужний, можна переконатися у його важливості та дієвості. Цей факт має надихати Україну на всебічне впровадження інституту моніторингу і контролю державної допомоги.