Законодавчо передбачена процедура розслідування справ щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції суттєво застаріла. Відсутність регулювання окремих питань, протиріччя між нормами базового закону й розпоряджень Антимонопольного комітету України (далі — АМКУ) завжди дозволяли недобросовісним чиновникам зловживати своїми правами, непрозоро розслідувати окремі справи, не помічати явних порушників, не розпочинаючи справи, та займатися шантажем компаній, у чиїх діях наврядчи можна було б знайти серйозні конкуренційні порушення. Все це, безперечно, ніколи не приносило позитиву ні для доброчесних учасників ринку, ні для порядних представників АМКУ, які бажали грати за встановленими законом правилами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З якими проблемами юристи стикалися на практиці протягом багатьох років?
• Проблеми з порушенням справ — відмови у винесенні розпоряджень про початок справ з посиланням на недостатність доказів (хоча у заявників не завжди існує можливість зібрати належну доказову базу, на відміну від органів АМКУ);
• зупинка розгляду справ з власної ініціативи АМКУ — завжди дивувалася наявності в законодавстві положення про можливість зупинити розгляд заяви за власною ініціативою органів АМКУ до «завершення розгляду судом пов'язаної з заявою іншої справи або вирішення іншим органом пов'язаного з нею іншого питання». Уявляєте, які необмежені можливості дає це положення органам АМКУ, якщо вони з якихось причин не хочуть розслідувати справу?
• тривалі строки розгляду справ — законодавство України не містить жодних обмежень щодо строків розслідування справ про порушення. На практиці це призводить до того, що справи розслідуються роками, суб'єкти господарювання отримують схожі запити про надання інформації, а АМКУ не поспішає виносити рішення. Особливо болісно це відчувають заявники у справах про порушення у сфері недобросовісної конкуренції. Бувають випадки, коли недобросовісний учасник ринку, використовуючи чужий знак для товарів та послуг, встигає реалізувати відповідну продукцію й навіть отримати винагороду задовго до того, як АМКУ завершить розгляд справи й зобов'яже відповідача припинити правопорушення. Через такі випадки для добросовісних компаній втрачається будь-який сенс захищати свої права саме в АМКУ;
• необ'єктивність державного уповноваженого АМКУ, що веде справу — ця проблема викликана поєднанням слідчих й квазісудових функцій у однієї особи. Погодьтеся, який слідчий, що ініціював справу про порушення, довгий час її розслідував, сумлінно збирав доказову базу, добровільно відмовиться від обвинувачення й захоче закрити справу на підставі відсутності правопорушення? Немає сумнівів, що розділення тих, хто розслідує справи, й тих, хто виносить рішення, додало б об'єктивності;
• відсутність чітко визначених прав сторін — права особи знати, у вчиненні якого порушення вона підозрюється, права ознайомлюватись з усіма матеріалами справи і робити це раніше винесення подання з попередніми висновками (яке, по суті, є основою для остаточного рішення), права бути заслуханою органами АМКУ до прийняття рішення у справі, права юридичної особи надавати зауваження та коментарі до пояснень своїх працівників, які не були уповноважені надавати пояснення від імені такої юридичної особи, і, нарешті, права заявляти відводи державним уповноваженим, що ведуть справу (погодьтеся, що наврядчи можна сподіватися на об'єктивність державного уповноваженого, який на слуханнях, не отримавши потрібного визнання вини відповідачем, може заявити йому: «Я доведу вас до банкрутства!»).
З метою усунення зазначених вище проблем у ВРУ VIII скликання я стала ініціатором законопроекту про забезпечення принципів процесуальної справедливості та підвищення ефективності проваджень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (реєстр. №6746). Цей законопроект у первинній його редакції пропонував:
1) визначити чіткі строки розгляду справ про порушення конкуренції (встановивши більші строки для розслідування антиконкурентних узгоджених дій та зловживання монопольним (домінуючим) становищем, для розслідування яких об'єктивно потрібно більше часу, й набагато менші для, наприклад, справ про недобросовісну конкуренцію);
2) забезпечити процесуальні права суб'єктів, що беруть участь у справах про порушення;
3) встановити можливість отримувати офіційні консультації органів АМКУ;
4) передбачити можливість відводу державних уповноважених АМКУ;
5) ввести посаду уповноваженого зі слухань з метою відмежування осіб, що розслідують справи про конкуренційні порушення, від тих, хто виносить рішення;
6) імплементувати поширені в економічно розвинених країнах практики виявлення та доведення антиконкурентних узгоджених дій та зловживань монопольним (домінуючим) становищем та ряд інших позитивних змін.
Варто відмітити, що документ розроблявся за участі комітету з конкуренційного права Асоціації правників України, був підтриманий бізнес-асоціаціями та, безперечно, став однією з найочікуваніших подій в антимонопольній сфері. Водночас через помилкове потрапляння до остаточної редакції норми про виключення інституту пені за несплату штрафів, накладених АМКУ на суб'єктів господарювання за конкуренційні порушення, я змушена була звернутися до 5-го Президента України П. О. Порошенка та просити його накласти вето на прийнятий Закон, щоб зберегти існуючий інститут пені. Таким чином, Закон разом з пропозиціями Президента Порошенка (залишити інститут пені за несплачені штрафи) повернувся в парламент.
Незважаючи на дострокове припинення повноважень народних депутатів VIII каденції, законопроект не був втрачений. Зважаючи на норми діючого законодавства, він, отримавши реєстр. №0969, перейшов до ВРУ ІХ скликання й наразі перебуває на розгляді. На сьогоднішній день, щоб зазначений закон був прийнятий і набув чинності, залишилось одне голосування — підтримати пропозиції Президента, що наразі знаходяться на розгляді в Комітеті ВРУ з питань економічного розвитку. Ще у жовтні 2019 р. я письмово зверталася до членів вказаного Комітету, приходила на його засідання, щоб звернути увагу народних депутатів на закон, що вже тоді за декілька місяців їхньої каденції встиг загубитися в стінах парламенту. Але минуло більше року, а закон разом з пропозиціями Президента так ніхто і не розглянув. Яка ж офіційна мотивація нових реформаторів? Кажуть, що вирішили почати спочатку та розробити новий комплексний законопроект…
У листопаді 2020 р. члени Комітету ВРУ з питань економічного розвитку та АМКУ презентували новий розроблений проєкт закону, який мали намір подати у ВРУ ще минулого року. Проаналізувавши новий «комплексний» законопроект, який все ще планують зареєструвати в парламенті, та взявши участь у ряді обговорень з представниками АМКУ та діючими народними депутатами, рекомендую звернути увагу бізнесу на наступне:
1. Законопроект не передбачає встановлення жодних строків для розслідування справ про порушення конкуренційного законодавства. Діючий склад АМКУ не підтримує цю ідею, посилаючись на європейське законодавство, де таких обмежень не передбачено. Позиція АМКУ зрозуміла — його представники не хочуть обмежувати себе законодавчо встановленими строками, а бажають мати можливість розслідувати окремі справи роками, надсилаючи все нові й нові запити про надання інформації. Але ж від цього страждає бізнес. Причому страждають як заявники, які прямо зацікавлені у якнайшвидшому припиненні порушення, так і відповідачі, які не готові протягом 7 чи більше років знаходитись у підвішеному стані, не розуміючи в окремих випадках, яку конкретно норму конкуренційного законодавства порушили і як слід переформувати бізнес, якщо їхні попередні дії будуть все-таки визнані АМКУ порушенням (як, наприклад, було у фармацевтичних кейсах).
2. Законопроект фактично дозволяє органам АМКУ проводити обшуки у місцях проживання та інших приватних володіннях осіб. І незважаючи на те, що обшуки- перевірки у вказаних місцях проводитимуться на підставі рішень суду, законотворці не пропонують передбачити жодних запобіжників від свавільного втручання органів АМКУ в діяльність бізнесу, не встановлюють жодних процесуальних прав осіб, чиє житло будуть обшукувати, не передбачають, власне, порядку проникнення й повноважень працівників АМКУ під час здійснення подібних перевірок, які, безперечно, мали б бути врегульовані на рівні закону.
3. Законопроект не передбачає права відводу державних уповноважених. Діючий склад АМКУ не підтримує цю ідею, обґрунтовуючи свою позицію бажанням запобігти ймовірному затягуванню розгляду справ через введення інституту відводу.
4. У частині початку розгляду справ про порушення конкуренційного законодавства законопроект взагалі закладає корупційну бомбу. Так, пропонується надати органам АМКУ право не розпочинати розгляд справи за заявами суб'єктів господарювання у разі, якщо зазначені в заяві порушення (увага!) не відповідають встановленим АМКУ пріоритетам його діяльності. Ця норма може призвести до вибірковості органів АМКУ у початку тих чи інших проваджень, адже пріоритети можна буде змінювати самостійно під потрібну (або, навпаки, непотрібну) справу. Немає мотивації розслідувати порушення — відмовляй на підставі невідповідності пріоритетам АМКУ. Уявляєте? Ваші права у сфері конкуренції порушені, ви звертаєтесь за їхнім відновленням і вимагаєте припинити порушення недобросовісними конкурентами, а вам кажуть: «Зараз це не в пріоритеті, зверніться, будь ласка, пізніше».
5. Законопроект запроваджує солідарну відповідальність суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю. Причому запропонована редакція сформульована таким чином, що дозволяє накладати штрафи на осіб, які хоча й входять у групу, але не мають жодного відношення до порушення і не отримали жодної економічної вигоди від нього. Крім наведених, законопроект містить ряд інших небезпечних моментів, на які буде звернено увагу в наступних публікаціях. У будь якому випадку хочу зазначити, що ринок наврядчи очікував саме таких змін в антимонопольній сфері. Запровадження подібних новацій точно викличе обурення прозорого бізнесу. Щоб цього не допустити, варто повернутися до обговорення законопроекту з новим №0969. Тим більше, що для того, щоб він нарешті став законом і набрав чинності, залишилось одне голосування. Пропоную чесному й добросовісному бізнесу об'єднатися навколо цієї ідеї.