До Верховної Ради України було внесено кілька законопроєктів, що стосуються посилення авторитету адвокатури. Вже навіть їхня назва свідчить про визнання парламентаріями експертів сфери, які десятки років залишаються лідерами юридичної професії. Йдеться про законопроєкти №6205, №6206 та №6207, внесені народним депутатом Тарасенком Т.П. та іншими.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одразу зазначу, що Національна асоціація адвокатів України разом з авторами законопроєктів запланували широке обговорення цих ініціатив в адвокатській спільноті для їх максимального вдосконалення.
Законопроєкт №6205 передбачає внесення до п. 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» таких змін:
- П. 4 ч. 2 ст. 6 викласти в такій редакції: «звільнена з посади або позбавлена права на здійснення професійної діяльності за порушення присяги та/або вчинення корупційного правопорушення – протягом 5-ти років з дня такого звільнення або позбавлення права».
- Ч. 2 ст. 6 доповнити новим п. 5 такого змісту: «протягом останніх 3-х років безперервно працювала або працює на посаді судді, прокурора, слідчого, дізнавача, працівника підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, працівника пенітенціарної служби, нотаріуса, державного або приватного виконавця, арбітражного керуючого, на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, на іншій посаді, на якій одночасне здійснення адвокатської діяльності заборонено законом».
- Ч. 2 ст. 6 доповнити новим п. 6 такого змісту: «протягом останнього року до отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вчинила дії, що порушують правила адвокатської етики, права адвокатів, перешкоджають законній адвокатській діяльності, принижують авторитет адвокатури».
Запропоновані зміни в імперативній формі забороняють вищевказаним особам отримувати свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Добре це чи погано? Вважаю, що добре, оскільки останнім часом до лав адвокатури намагаються приєднатися особи, які можуть негативно вплинути на імідж професії. Мова йде про колишніх працівників силових структур, які порушували закон, нехтували правами учасників процесу, порушували гарантії адвокатської діяльності, а також відверто тиснули на адвокатів. Яскравий приклад – колишні прокурори Головної військової прокуратури на чолі з їхнім керівником. Розуміючи, що вони навряд чи зможуть скласти адвокатські іспити в Києві та області, вони якимось чином змогли отримати посвідчення в Західному регіоні. Наразі ці події ретельно перевіряються, частину свідоцтв про складання іспитів вже скасували органи адвокатського самоврядування, на черзі – адвокатські посвідчення.
Запропоновані депутатами зміні унеможливлять повторення таких ситуацій. Це призведе до більш суворого відбору в адвокатуру з позиції моральних рис кандидатів, а необхідність дотримання певного проміжку часу між попередньою юридичною спеціалізацією та адвокатурою надасть можливість позбутися «професійної деформації», коли люди та події підсвідомо оцінюються з позиції набутого досвіду. Багато адвокатів, які були слідчими, своїх перших підзахисних називають «бандитами», чого класичний адвокат ніколи не зробить.
- Більш суворі обмеження пропонуються до вимог сумісництва. Не можна суміщати адвокатську діяльність із судовою, експертною, правоохоронною, оперативно-розшуковою.
П. 4 ч. 1 ст. 7 викласти в такій редакції: «судова, експертна, правоохоронна, оперативно-розшукова діяльність». Отже, діючі юристи в інших спеціалізаціях (судді, прокурори, слідчі тощо) не зможуть отримати адвокатське свідоцтво під час своєї основної діяльності, «на майбутнє», як «запасний аеродром».
- Посилюється статус адвокатського запиту, який експерт подає під час здійснення захисту в кримінальному провадженні. Абз. 4 ч. 1 ст. 24 після слів «процесуальним законом» доповнити словами «окрім відповіді на адвокатський запит в інтересах іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».
- Також змінами пропонується анулювати свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності, якщо воно не використовувалося протягом 8 років поспіль. Ч. 1 ст. 32 доповнити новим п. 7 такого змісту: «зупинення права на заняття адвокатською діяльністю протягом 7 років поспіль», у зв’язку з чим у п. 6 ч. 1 ст. 32 в кінці речення символ «.» замінити символом «;». Це також слушна ініціатива, оскільки адвокат, який не практикував 7 років, напевно, не потребує такого свідоцтва. Він займається іншою діяльністю (можливо, юридичною, але не адвокатською) – доповнення до ч. 1 ст. 32.
Наступний законопроєкт №6206 передбачає, що досудове розслідування щодо діючого адвоката, свідоцтво якого про право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинено, може здійснювати лише Державне бюро розслідувань – пропонуються зміни до ст. 216, що визначає правила підслідності:
- п. 1 ч. 4 ст. 216 після слів «працівником правоохоронного органу» доповнити словами «адвокатами, право на заняття адвокатською діяльністю яких не зупинене». Цікава ініціатива, особливо з урахуванням практики тиску на адвокатів, здебільшого захисників у кримінальних справах, через порушення щодо них кримінальних проваджень. Такі дії вчиняли всі органи досудового розслідування тією чи іншою мірою, тому визначення єдиного органу, який може розслідувати кримінальні провадження щодо адвокатів, на мою думку, є слушним.
- Окремо цим законопроєктом пропонується визначити особливості притягнення адвоката до кримінальної відповідальності. П. 3 ч. 1 ст. 481 на початку речення доповнити словом «адвокату».
- Доповнити ст. 4823 таким змістом: «Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно адвоката.
Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення адвокатом, вносить до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральний прокурор (особа, яка виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступник у порядку, встановленому цим Кодексом.
Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи адвоката, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, має погоджувати Генеральний прокурор (особа, що виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступник.
Розгляд таких клопотань здійснює слідчий суддя апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду – слідчий суддя Вищого антикорупційного суду.
Такі клопотання, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, розглядаються за обов’язкової участі представника ради адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно, але не менше ніж за 3 години до початку, повідомити раду адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат, про розгляд зазначеного клопотання. Крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку. Якщо представник ради адвокатів регіону без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без його участі.
Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) або його заступником, дозволяється затримання адвоката лише в тому випадку, якщо останнього застали під час вчинення чи безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.
Орган чи посадові особи, які затримали адвоката, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше ніж через 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це раду адвокатів регіону, в якому здійснює свою діяльність адвокат.
У разі вчинення дій, зазначених в абз. 6 цієї частини, стосовно членів органів адвокатського самоврядування, орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше ніж через 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це голову ради адвокатів України або його заступника.
Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом».
На мою думку, запропоновані зміни підсилюють гарантії адвокатської діяльності, надають можливість захистити адвоката, зберегти адвокатську таємницю і залучити до процесу органи адвокатського самоврядування, а визначення Генерального прокурора та його заступників як осіб, які виключно можуть виконувати певні процесуальні дії щодо адвокатів, дозволяє позбутися тиску або провокацій нижчих прокурорів.
Останнім є законопроєкт №6207. Він вартий того, щоб зазначити його повністю. Верховна Рада України постановляє: «Внести до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №25, ст. 131) такі зміни:
- ст. 27 доповнити новою ч. 8 такого змісту: «Не є співучастю надання адвокатом правової допомоги особі, яка вчинила злочин, з правових питань її діяльності. Адвокати підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення»
- ч. 2 ст. 396 після слів «коло яких визначається законом» доповнити словами «а також адвокати, які надавали правову допомогу особі, яка вчинила злочин, з відповідних питань».
Цей законопроєкт для тих, хто у виконанні адвокатом конституційної функції забезпечення права на правову допомогу, ототожнюючи адвоката з клієнтом, бачить співучасть у скоєнні кримінального правопорушення. Запропонована норма пояснює, що це не так.