Діяльність, що здійснюється вмілим адвокатом в адміністративному процесі, не є вседозволеною. В яких процесуальних документах повинні обмежуватися юридичні повноваження вказаної особи?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правовому регулюванню окресленого питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, в яких процесуальних документах повинні бути вказані чіткі обмеження професійних повноважень вмілого і добросовісного адвоката, що бере активну та вправну участь в адміністративному процесі, необхідно проаналізувати такі правові джерела:
1) Чинне законодавство:
- Конституцію України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР зі змінами і доповненнями (далі – Конституція України);
- Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV зі змінами і доповненнями (далі – КАС України);
- Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-V зі змінами і доповненнями (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
2) Судову практику:
- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18.10.2018 у справі № 811/1507/18 (далі – Постанова Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18);
- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 31.07.2019 у справі № 755/18434/18 (далі – Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 755/18434/18);
- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.02.2020 у справі № 620/142/19 (далі – Постанова Верховного Суду України від 25.02.2020 у справі № 620/142/19);
- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 04.03.2021 у справі № 640/1498/19 (далі – Постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 640/1498/19);
- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18.05.2022 у справі № 140/5904/21 (далі – Постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 140/5904/21).
Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, заразом передбачає основні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини як незалежної, демократичної, а також правової держави. Скажімо, згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 1312 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами питання конкретизують інші нормативно-правові акти, а також судова практика. Як це розуміти?
Адміністративний процес є вагомою частиною правозастосовної діяльності, що здійснюється уповноваженими на те судовими органами державної влади. Активну участь у ньому можуть взяти різні за своїм правовим статусом особи, одними з яких, наприклад, є так звані представники.
Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад. Приміром, відповідно до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 57 КАСУ України, представником у суді може бути:
- або адвокат,
- або законний представник.
Чинним законодавством покладено на вказаних суб’єктів правових відносин різні за своєю суттю юридичні обов’язки. Зокрема, згідно з правовою нормою,
яка вітчизняним законодавцем була закріплена в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожен адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, які надані йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Чіткий зміст зазначеної настанови передбачено відповідними документами. Скажімо, відповідно до правової норми, яка закріплена в ч. 2 ст. 60 КАСУ, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Вказаної правової концепції дотримується й обґрунтована судова практика, яка виникла внаслідок якісного та вчасного розгляду адміністративних спорів. Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 811/1507/18 передбачено:
«Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері».
Ідентичний за своїм змістом правовий висновок закріплено в інших рішеннях, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади. Наприклад, такими процесуальними документами є:
- Постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 755/18434/18;
- Постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 620/142/19;
- Постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 640/1498/19;
- Постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 140/5904/21.
Отже, відповідні обмеження юридичних повноважень вправного адвоката, який бере активну й ефективну участь в адміністративній справі, зазначаються у виданій йому довіреності або ордері.