Позбавлення Медведчука права на заняття адвокатською діяльністю: аналіз рішення КДКА від 24.05.2023 №70/2023

У цій публікації спробуємо проаналізувати рішення КДКА Київської області від 24.05.2023 року №70/2023 щодо позбавлення адвоката Медведчука Віктора Володимировича права на заняття адвокатською діяльністю, а саме тезисно викласти аргументи скаржників, заперечення Медведчука та позицію дисциплінарної палати.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

З супровідним листом № 561 від 19.06.2023 та копією Рішення № 70  від 24.05.23 ДП  щодо адв. Медведчука В.В. можна ознайомитися відповідно тут і тут.

Аргументи скаржників

Адвокати Титикало Р.С. та Костін І.П., подавши скаргу на адвоката Медведчука, обґрунтовували її наступним:

Медведчук Віктор Володимирович, 7 серпня 1954 року народження, у 1978-му закінчив юридичний факультет КНУ ім. Т. Шевченка і був скерований на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. З цього часу Медведчук В.В. неодноразово вів «особливі» справи, які з огляду на свою специфіку доручалися не всім адвокатам. Серед найрезонансніших справ такі: процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, Миколою Кунцевичем. Зокрема, Медведчука В.В. звинувачують у саботуванні захисту Василя Стуса, що призвело до тюремного ув’язнення поета та його подальшої смерті у радянському карцері.

Читайте також: «Медведчук оскаржує в суді позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю».

Скаржники у скарзі посилались на необхідність дотримання правил адвокатської етики, відповідно до яких у своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, використовувати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Адвокат не має права у своїй професійній діяльності вдаватися до засобів і методів, які суперечать чинному законодавству або ПАЕ.  На нашу  думку, адвокат Медведчук В.В. систематично, протягом тривалого часу здійснення адвокатської діяльності, порушував принципи існування адвокатури — домінантність інтересів клієнта, незалежність та дотримання чинного законодавства. Як приклади таких порушень скаржники наводять справи Василя Стуса, Юрія Литвина та Миколи Кунцевича.

Медведчук В.В. має знати закон і правила адвокатської діяльності, оскільки почав здійснювати адвокатську діяльність ще у часи СРСР і першим отримав свідоцтво адвоката у незалежній Україні за № 001 від 25.03.1994, був народним депутатом багатьох скликань, обіймав найвищі державні посади.

Медведчук В.В. займався послідовною діяльністю, спрямованою проти України, має українофобні й проросійські погляди, є кумом президента російської федерації володимира путіна, прихильником «федеративного устрою» України, а також критикується за недекларування майна.

Віктор Медведчук вів і до цього часу відкрито веде проросійську пропаганду, спрямовану на знищення України як незалежної держави.

У 2001 році він заявив, буцімто з усіх існуючих в Україні православних юрисдикцій єдиною законною та канонічною є російська церква УПЦ МП^[1]. Вів пропаганду за приєднання України до Митного союзу із росією.

На президентських виборах 2004 року підтримав Віктора Януковича^[2].

Із відкритих джерел відома інформація, що 18 липня 2017 року в Криму таємно зустрічався з президентом росії володимиром путіним та обговорював питання, зміст яких недоступний широкій громадськості України.

У лютому 2019 року в програмі «Мага» на телеканалі «112 Україна» сказав: «Я особисто прихильник федеративного устрою, завжди ним був і залишусь, бо вважаю, що федеративний устрій — це єдині ліки від розпаду нашої країни». Через два роки в ефірі пропагандистського каналу Russia Today знову заявив: «Я завжди виступав та виступаю за те, що Україна має затвердити федеративний устрій»^[3].

У червні 2019-го наголосив, що негативно ставиться до більшості українців і йому все одно, що вони до нього негативно ставляться^[4].

Зустрічався із президентом рф путіним у березні 2020 року та 6 жовтня у Ново-Огарьово цього ж року. «Дуже раді, що в Україні є такі політичні сили, які чесно і відкрито висловлюють свою позицію. Росія – за вибудовування російсько-українських відносин», – сказав президент рф.

11 травня 2021 року Медведчуку разом із його партнером Тарасом Козаком оголошена підозра у державній зраді. 13 травня йому було присуджено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту замість взяття під варту, як пропонувалося прокурором. 21 травня 2021 року Київський апеляційний суд переглянув апеляцію, залишивши рішення про домашній арешт у силі. 9 липня 2021-го Печерський суд оголосив про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 7 вересня, 2 вересня запобіжний захід було продовжено на два місяці.

11 жовтня 2021 року В. Медведчук отримав клопотання про арешт із заставою на 1 млрд грн, до цього йому було вручено підозру в державній зраді і пособництві тероризму.

26 лютого 2022 року Генпрокуратура доручила Нацполіції перевірити наявність Медведчука за адресою, де він перебував під домашнім арештом, однак там його не знайшли. 27 лютого генеральний прокурор Ірина Венедіктова заявила, що він втік із Києва, порушивши правила домашнього арешту.

12 квітня 2022 року Медведчука В.В. затримали в ході спецоперації СБУ.

16 квітня 2022-го Личаківський суд Львова арештував Віктора Медведчука без права внесення застави. Також ДБР інкримінувало незаконний експорт нафтопродуктів, які впродовж 2017 – 2018 років компанія зі сфери впливу Медведчука вивозила залізничним та автотранспортом, позначивши як непідакцизний газовий конденсат. Попередня оцінка недоотриманих коштів становить 7,8 млн грн. 22 червня Личаківський суд Львова заарештував майно Медведчука В.В. Того самого дня арешт було продовжено до 9 серпня.

Надалі Медведчука В.В. обміняли на 200 українських військових, зокрема п’ятьох командирів оборони Маріуполя.

У 2023 році президент України Володимир Зеленський заявив, що припинив громадянство України Віктора Медведчука. Після цього ВРУ проголосувала за позбавлення його депутатського мандату.

На сьогодні Віктор Медведчук після його обміну продовжує активно та відкрито вести проросійську пропаганду. Зокрема, написав статтю для прокремлівської газети «Известия», звинувативши Захід і керівництво України у розв’язуванні війни проти росії.

У цій статті Медведчук повторює наративи керівництва рф про те, що Захід не враховував її інтересів і зараз не хоче припинення війни. Так, Медведчук зазначає: «Если кто-то говорит, что собирается строить с соседями новый мир, но просто продавливает свои интересы, не считаясь ни с чем, даже с войной, даже с ядерной, то, очевидно, ничего он строить не собирается. Так вел себя экс-президент Украины Порошенко, так ведет себя нынешний президент Зеленский, но не только они. В Украине политики, журналисты, общественные активисты, которые говорили о мире и добрососедских отношениях с Россией, были репрессированы до военного столкновения, их СМИ без всяких законных оснований закрыли, а имущество грабительски захватили (йдеться про партію ОПЗЖ – автор). Бизнес юго-востока во многом завязан на России, ее интересах, потому конфликт перестал быть делом исключительно внутренним. Россия оказалась перед необходимостью не только защитить свои экономические интересы, но и международную честь и достоинство, в которой, как мы показали выше, ей было системно отказано. А уладить эту ситуацию оказалось некому». У своїй статті Медведчук В.В. фактично виправдовує напад російської федерації на Україну, звірячі вбивства цивільних громадян, окупацію територій України та зазначає, що в усьому винна влада України, а не країна-окупант. Ба більше, Медведчук В.В. поширює неправдиву інформацію про репресії депутатів партії ОПЗЖ до «воєнного конфлікту» (навіть не називає війну війною, від якої сам і тікав).

Наступні фрази Медведчука В.В. критикують надання допомоги країнами Європи та містять навіть погрози щодо ядерної війни: «Казалось бы, есть еще европейская политика, но она массово поддерживает Зеленского, втягивая Европу в войну и собственный экономический кризис. Теперь уже не Европа учит Украину политике, а Украина учит Европу, как с помощью политики ненависти и непримиримости прийти к экономическому спаду и нищете. И если Европа будет и дальше продолжать эту политику, то ее затянет в войну, возможно, и в ядерную». Медведчук В.В. цілеспрямовано закликає Європу відмовитися поставляти Україні зброю, фактично допомагаючи країні-окупанту захопити територію України (посягання на цілісність держави).

Потім Медведчук В.В. відверто погрожує, зазначаючи, що потрібно або враховувати інтереси країни-окупанта, а якщо ні, то це приведе до ядерного конфлікту: «И теперь выхода только два: сползать к мировой войне и ядерному конфликту или снова начинать процесс разрядки, для чего нужно учитывать интересы всех сторон. Но для этого нужно политически признать, что у России есть интересы, что их необходимо учитывать в строительстве новой разрядки. Украинский конфликт либо будет расти дальше, перекидываясь на Европу, другие страны, либо будет локализован и разрешен. Но как его разрешить, если в Украине безраздельно властвует партия войны, нагнетая военную истерию, которая уже вышла за пределы страны, а Запад почему-то упрямо называет это демократией? И эта партия войны бесконечное количество раз заявляет, что никакой мир ей не нужен, а нужно больше оружия и денег на войну. Эти люди построили на войне свою политику, бизнес, резко подняли свои международные рейтинги. В Европе и США их встречают овациями, им нельзя задавать неудобные вопросы, сомневаться в их искренности и правдивости. Украинская партия войны получает триумф за триумфом, при этом никакого военного перелома не наблюдается».

Тобто на сьогодні Медведчук В.В. продовжує відкрито підтримувати військову агресію російської федерації та політику кремля, закликає сприяти окупантам, критикує надання допомоги Україні у війні та дії влади України, пропагує ідеї «руZZкого мира».

Водночас захисники та захисниці України продовжують боронити державу та покладають свої життя у цій звірячій війні, яку розв’язала росія. Значна частина юридичної спільноти також приєдналися до лав Збройних сил України і захищає країну від окупантів. Деякі адвокати героїчно загинули на війні.

Фраза Медведчука В.В. з погрозами про те, що у світу є два виходи: світова війна та ядерний конфлікт або процес розрядки, але з урахуванням інтересів усіх сторін, а саме росії. «Український конфлікт або зростатиме далі, перекидаючись на Європу та інші країни, або буде локалізований і вирішений» повністю знецінює життя загиблих і поранених захисників України.

Ба більше, висловлювання Медведчука В.В., що сама Україна (її влада) винна у розгортанні «конфлікту», образливе для всього українського суспільства.

Фрази Віктора Медведчука про необхідність сприяти окупантам і враховувати їх інтереси, беззаперечно, є нетерпимими й такими, що порушують конституційні засади суверенітету та територіальної цілісності України, присягу адвоката і правила адвокатської етики.

Фактично Медведчук В.В. зазіхнув на невизнання України суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Цим він порушив обов’язок адвоката дотримуватися принципів верховенства права, законності, бути вірним присязі, а також обов’язок дотримуватися Конституції України.

Авторитет адвокатури та довіра до неї значно залежать від персонального складу адвокатського корпусу. Тому важливо, щоб адвокат не допускав у професійній діяльності та в особистому житті будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може, зокрема, негативно вплинути на суспільну довіру до адвокатури загалом.

Віктор Медведчук допустив поведінку, що не узгоджується із загальноприйнятними правилами поведінки як для представника юридичної спільноти, так і для суспільства.

Приписами п. 4 ч. 2 ст. 32 Закону №5076-VI зазначено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат повинен здійснювати адвокатську діяльність, дотримуючись принципів верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Отже, скаржники стверджували, що дії Медведчука В.В. протягом багатьох років та до сьогодні спрямовані на завдання шкоди Україні, українській ідеї, національній безпеці, а саме від фіктивного захисту дисидентів до співпраці з державою-агресором дискредитують адвокатуру України. Віктор Медведчук грубо порушує присягу адвоката України, що відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є підставою для накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Заперечення Медведчука В.В.  

Медведчук В.В. стверджував, що свою адвокатську діяльність він завжди здійснював на принципах верховенства права, незалежності, гуманізму та конфіденційності, як того вимагають засади Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», завжди дотримувався присяги адвоката і правил адвокатської етики й за весь час заняття своєю адвокатською діяльністю він жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат Медведчук зазначав, що скаржниками здійснено зловживання своїм правом на подання щодо нього скарги та звернув увагу на те, що обидва скаржники мають ідентичні політичні погляди, протилежні його власним. Водночас заявники не приховують цих поглядів, публічно їх висловлюють в інтернет-просторі, соціальних мережах і у засобах масової інформації.

Зокрема, скаржник Ілля Костін с військовослужбовцем Збройних сил України, а інший скаржник – адвокат Роман Титикало – поряд із адвокатською також займається політичною діяльністю (у 2020 році був обраний депутатом до Київської обласної ради від партії «Європейська солідарність»).

Також, за твердженнями адвоката Медведчука В.В., у 2016 році скаржники Титикало Р.С. і Костін І.П. на сайті політичного інтернет-видання «Українська правда» опублікували статтю під назвою «Стус без шансу на захист: ведмежа послуга Медведчука. Правовий аналіз судової справи дисидента 35 років потому».

У згаданій статті, на думку Медведчука, за відсутності повних фактичних даних та на підставі поверхневого аналізу окремих матеріалів її автори вдалися до широких оціночних суджень, критикуючи його, адвоката Медведчука, за його адвокатську діяльність.

Зокрема, автори статті Роман Титикало та Ілля Костін вказали: «... від адвоката Медведчука не вимагалося ставати дисидентом, як його підзахисний, робити гучні заяви, проголошувати промови, конфліктувати з репресивним імперським апаратом. Його професійним обов’язком було робити свою роботу – якісно, професійно, згідно з вимогами чинного законодавства. Вже це – як підтвердив згодом суд вищої інстанції – могло б привести до виправдання Василя Стуса, або хоча б до призначення йому більш м’якого покарання. На вагах було життя людини. На жаль, адвокат зі своїм обов’язком не впорався. Ба більше, захисник Медведчук фактично став посібником сторони обвинувачення, діяв усупереч і нормам права, і вимогам професійної етики. Відновлення історичної справедливості, встановлення істини, визнання прорахунків є запорукою розвитку адвокатури в Україні. Закликаємо українську адвокатуру, як особисто кожного адвоката, так і в особі представницьких органів адвокатури, зокрема Національну асоціацію адвокатів України, публічно визнати порушення адвокатом Віктором Медведчуком прав його клієнта Василя Стуса на захист».

Відтак, адвокат Медведчук В.В. робить висновок про те, що подана адвокатами Титикалом Р.С. і Костіним І.П. скарга вже є не першою їхньою спробою звинувати його у підриванні авторитету української адвокатури та у порушеннях правил адвокатської етики. Суб’єктивні ж погляди скаржників щодо політичної та професійної адвокатської діяльності його, адвоката Медведчука В.В., на його погляд, є індивідуальною позицією авторів цієї скарги протягом тривалого періоду часу.

Крім того, Медведчук В.В. зазначає, що наведена вище публікація є не єдиною з боку авторів скарги. Так, у подальшому скаржники неодноразово висловлювали свої погляди щодо нього, адвоката Медведчука В.В., як політичного та державного діяча, формулюючи свою думку щодо політичного та особистого портрета останнього.

Підсумовуючи сказане, Медведчук В.В. робить висновок, що, як убачається зі змісту скарги та особистих висловлювань скаржників, останні ніколи не мали прямого або опосередкованого відношення до його адвокатської, суспільної та/або політичної діяльності, проте з підстав особистої неприязні до його політичних поглядів неодноразово вдавалися до особистих та образливих виразів щодо нього, таких як «істота», «колаборант і зрадник», персоніфікуючи з його особою всі можливі негативні сторони.

Медведчук В.В. заявляє, що твердження скаржників, що він нібито «систематично, протягом тривалого часу здійснення адвокатської діяльності порушував принципи існування адвокатури – домінантність інтересів клієнта, незалежність та дотримання діючого законодавства» ґрунтуються саме на посиланнях на навкололітературні та псевдонаукові статті із засобів масової інформації, деякі з яких складені за власним авторством скаржників.

Також Медведчук В.В. запевняє про хибність та абсурдність тверджень скаржників про те, що він має політичні погляди, які є українофобськими й проросійськими, адже його політичні погляди та діяльність як лідера опозиційних сил начебто аж ніяк не суперечили законодавству України.

Медведчук В.В. стверджує, що у своїй громадській та політичній діяльності він завжди виходив з інтересів України та українського народу, такими інтересами він керувався і коли став опозиційним політиком, робив усе, що від нього залежало, для встановлення миру, єдності та збереження територіальної цілісності України. Його опозиційна діяльність, зокрема послідовна критика чинної української влади, не могла не викликати як у влади, так і в окремих громадян, які займають протилежні політичні погляди та яких наразі багато в адвокатській спільноті, ненависті через політичні погляди, що виражається у різних формах його переслідування за політичними мотивами.

Переконує, що його безпідставно і голослівно звинувачують у «проросійській» позиції і захисті російських інтересів на шкоду України, а після початку військових дій 24 лютого 2022 року — у зрадництві та сприянні нападу збройних сил рф на Україну.

На думку Медведчука В.В., з наведеного вище, він дійшов до висновку, що скарга є лише однією з форм його переслідування через його політичну діяльність, а вимога щодо позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю є, на його думку, політично вмотивованою.

Також особливу увагу Медведчук В.В. звертає на посилання скаржниками на факт здійснення кримінального провадження щодо нього як на доказ порушення присяги адвоката та основних засад адвокатської діяльності, зокрема, скаржники посилаються на те, що йому, Медведчуку В.В., було оголошено підозру у державній зраді, обрано запобіжний захід та в подальшому затримано в ході спецоперації СБУ, а 16 квітня 2022 року Личаківський районний суд Львова арештував його без права внесення застави.

Медведчук В.В. підсумовує, що закон чітко встановлює умови, за яких адвокат може бути позбавлений права займатися адвокатською діяльністю, а саме – лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо адвоката. Проте зараз, попри триваюче та, на думку адвоката, політично вмотивоване кримінальне провадження щодо нього, не було ухвалено жодного обвинувального вироку. Відтак, зазначені в скарзі обставини не є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Повертаючись до подій лютого-березня 2022 року, адвокат стверджував, що після нападу на його житло погрози його життю набули більш радикального характеру.

Так, 25 березня 2022 року на вебсайті НВ було розміщено публікацію «Карма дожене. Медведчук — колаборант і ворог, якого потрібно знищити — Кошкіна». За словами адвоката, ця публікація містила заяву шеф-редакторки Lb.ua Соні Кошкіної в ефірі НВ, в якій вона зазначила, що Медведчук В.В. — «колаборант і зрадник», який «має бути знищений. Крапка. Або покараний на пожиттєве ув’язнення, якщо не знищений при затриманні».

12 квітня 2022 року в соціальній мережі Twitter було розміщено публікацію Михайла Подоляка такого змісту: «Медведчуку сьогодні, щоб вижити, треба сховатися в українській в’язниці. 3 гарантованим багаторічним тюремним строком. У рф його обов’язково ліквідують як людину, яка регулярно брехала про настрої в Україні, крала гроші та в підсумку стала одним із ініціаторів війни».

Медведчук В.В. зазначає, що за фактом погроз вбивством у зв’язку з його політичною, державною та громадською діяльністю, що мали місце з листопада 2016 року до квітня 2022-го, Солом’янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090001522 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 346 КК України.

Отже, Медведчук робить висновок про те, що залишення ним місця перебування під домашнім арештом було вимушеною мірою з метою збереження власного життя та життя членів його сім’ї.

Водночас, незважаючи на викладені обставини які, на думку адвоката Медведчука В.В., належним чином підтверджують об’єктивну необхідність тимчасово змінити місце свого перебування, наведені вище події, на його погляд, не можуть бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки не стосуються його професійної діяльності.

Медведчук В.В. також посилається на положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої забороняється переслідування громадян та їх дискримінація за будь-якими ознаками, зокрема політичними.

Оцінюючи свої висловлювання у статті за 16 січня 2023 року, Медведчук В.В. зазначає про те, що скаржники роблять власні, іноді абсурдні судження та припущення, фактично звинувачуючи його, Медведчука В.В., у скоєнні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки.

Медведчук В.В. пояснив обставини свого затримання та розповсюдження у ЗМІ його зображень у військовій формі, що дійсні обставини його перебування в приміщенні Служби безпеки України, де, за його словами, саме представниками цієї служби були виготовлені відповідні фото за його участі, ніколи не були і не могли бути відомі 3МІ, водночас ці фотографії мали єдину пропагандистську мету (з якою і були передані представникам засобів масової інформації для їх розповсюдження), а саме – створення з нього у суспільстві образу ворога.

Щодо своєї статті «Украинский синдром. Анатомия современного военного противостояния» у газеті «Известия», то, не погоджуючись із попередньою правовою оцінкою щодо наявності у таких його діях ознак вчинення дисциплінарного проступку у вигляді порушення присяги адвоката України та правил адвокатської етики, адвокат Медведчук В.В. зазначає, що він є не тільки адвокатом, а й політичним діячем, який донедавна очолював найбільшу опозиційну силу в Україні, а його політичні погляди були підтримані мільйонами українських виборців на голосуванні під час останніх виборів. Тому він, маючи повне право на участь у суспільно-політичному житті України, може висловлювати власні думки з питань істинних, на його думку, причин і наслідків збройного конфлікту на території України.

Щодо викладеної адвокатом у написаній ним статті власної версії обставин набуття Україною незалежності в 1991 році (пряма мова автора: «Свою независимость в 1991 году Украина получает не в результате борьбы, а по договоренности с Москвой. Новая экономическая и политическая реальность побуждает российскую элиту не просто предоставить Украине независимость, но и подтолкнуть к ней»), а також щодо висловленої ним позиції про нейтральний статус України, то це, на його думку, спирається на історичні документи та загальновідомі факти.

Зокрема, щодо поширеної у статті інформації про обставини набуття Україною незалежності, що стала однією з підстав для порушення щодо нього дисциплінарної справи, адвокат Медведчук В.В. пояснив, що 24 серпня 1991 року, тобто в день ухвалення постанови «Про проголошення незалежності України», на другому вечірньому засіданні Верховна Рада Української РСР під головуванням Кравчука Л.М. схвалила та звернулася до Верховної Ради РРФСР та президента РРФСР Єльцина Б.М. зі зверненням такого змісту:

«Сьогодні, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України урочисто прийняла акт про проголошення України незалежною, самостійною демократичною державою. Акт набрав чинності з моменту його схвалення Верховною Радою України. В цей доленосний для наших народів і держав день ми звертаємося до Верховної Ради РРФСР і президента РРФСР Бориса Миколайовича Єльцина зі словами щирої вдячності за їх героїчні дії із захисту свободи і демократії під час путчу 19–21 серпня 1991 року. Звертаємося з вираженням твердої впевненості, що вікові традиції взаємопідтримки прогресивних сил України і Росії і надалі міцнітимуть, гарантуючи політичне, економічне, науково-технічне і культурне співробітництво наших братніх народів.

Підтверджуємо свої зобов’язання неухильно дотримуватися всіх положень Договору про основи міждержавних відносин України і РРФСР, розвивати взаємовигідні зв’язки на благо наших народів. За вашу і нашу свободу!».

Як далі викладається у поясненнях Медведчука В.В., під час обговорення цього звернення в сесійній залі Верховної Ради народний депутат СРСР Рябченко С.М. заявив: «Вважаю, що в цей урочистий день ми повинні звернутися від парламенту України із зверненням до парламенту і президента Росії. Саме їхня заслуга у нашому святі демократії дуже велика. Дружба і культурні зв’язки, які ми маємо з передовими людьми Росії, також незаперечні, тож гадаю, що сьогодні таку резолюцію ми маємо прийняти».

Зважаючи на наведене вище, адвокат Медведчук В.В. робить висновок про те, що його теза щодо факту здобуття Україною незалежності «в силу певних історичних факторів» (пряма мова автора статті: «Свою независимость в 1991 году Украина получает не в результате национально-освободительной войны, а по договоренности с Москвой. Новая экономическая и политическая реальность побуждает российскую элиту не просто предоставить Украине независимость, но и подтолкнуть к ней») не може бути, на його думку, трактована як заперечення конституційних положень, а навпаки підкреслює обставини, за яких здобуття незалежності стало можливим.

Щодо висловленої ним у своїй статті позиції щодо нейтрального статусу України, то Медведчук В.В. не вважає, що заявлене ним суперечить Конституції України, оскільки відповідні зміни, які до цього були внесені до неї та передбачають незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, є такими, що прямо суперечать Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року, а також Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991-го, який був схвалений на загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

В обґрунтування чого Медведчук В.В. звертається до положень розд. ІХ Декларації про Державний суверенітет, в якому йдеться про наміри стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не купувати ядерну зброю. Крім того, адвокат Медведчук В.В. звернув увагу на положення Декларації, в якому йдеться про те, що вона є «основою для нової Конституції України, законів України та визначає позиції Республіки під час укладання міжнародних угод».

Також адвокат Медведчук В.В. на підтвердження правомірності своїх висловів послався на особливу думку до висновку Конституційного Суду України у справі щодо конституційного звернення Верховної Ради України щодо надання висновку про відповідність законопроєкту про внесення змін до Конституції України, в якій один із суддів КСУ зазначив, що: «внесення до преамбули Конституції України положення про підтвердження «незворотності євроатлантичного курсу України» призведе до виникнення формальної суперечності з іншою частиною цієї преамбули щодо ухвалення Конституції України, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року, адже цей акт є інструментом для «здійснення Декларації про державний суверенітет України», зокрема й «урочисто проголошеного наміру стати в майбутньому постійно нейтральною державою у військових блоках».

Також Медведчук не погодився із попередніми висновками дисциплінарної палати про те, що загальна направленість його статті зводиться до поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру діяльності російської федерації, а також публічне заперечення через використання медіа та мережі «Інтернет», злочинного характеру збройної агресії російської федерації проти України, оскільки окремі цитати публікації містять його особисті політичні погляди щодо причин збройного конфлікту на території України та здійснений аналіз можливостей для його завершення, і така позиція, на думку Медведчука В.В., підтримується значною кількістю українського народу, який не сприймає провладні пропагандистські штампи.

У наведеному вище контексті адвокат також зазначив про те, що саме за його участі як представника України у Тристоронній контактній групі (2014—2018, 2018—2019 роки) відбулося мирне врегулювання ситуації на Сході України, здійснено обмін полонених між сторонами збройного конфлікту, завдяки чому сотні українських військових повернулися додому.

Щодо наведеної в рішенні про порушення дисциплінарної справми (№ 50/2023 від 19 квітня 2023 року) позиції Асоціації правників України щодо позбавлення Віктора Медведчука права на заняття адвокатською діяльністю, то вона, на думку Медведчука В.В., не може розглядатися як приклад реакції юридичної спільноти на його поведінку, оскільки відсутні відомості про те, яким саме повноважним органом АПУ було ухвалено відповідну заяву. Водночас самі скаржники – адвокати Титикало Р.С. і Костін І.П., є членами зазначеної Асоціації, тобто пов’язаними з нею особами.

Медведчук вважає, що скаржники влаштували собі своєрідну «рекламну кампанію», побудувавши позицію своєї скарги на недостовірних і негативних відомостях щодо нього, в цьому контексті адвокат зазначає про те, що на факти використання недостовірної інформації, зокрема щодо нього, зверталася увага у публічній заяві Ради адвокатів України від 25 березня 2023 року, зміст якої був оприлюднений на сайті Національної асоціації адвокатів України 27 березня 2023-го через такі події.

Зокрема, 24 березня 2023 року о 16:00 на сайті інтернет-видання «Українська правда» було оприлюднено публікацію під назвою «Кремлівський спрут: як Медведчук вибудував свою мережу «адвокатури», авторами якої зазначені Олександр Саліженко та Ірина Федорів.

Пізніше цей матеріал був розміщений на інших сайтах, зокрема, «Рух ЧЕСНО».

У статті є коментарі адвоката Іллі Костіна, який: «подав низку скарг до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донеччини. Він мав на меті притягнути до відповідальності колег, які всупереч українському законодавству стали «адвокатами ДНР». Також ця стаття містить неприпустимі висловлювання, які відображають зазначену у скарзі позицію, а саме: «Це все дуже нагадує якість судового захисту Стуса, коли його адвокатом був Медведчук. По суті, соратники Медведчука через десятиліття змогли вибудувати на нашій землі таку ж систему, як і в радянські часи».

Мотиви та висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області

Дисциплінарна палата, розглянувши вказані вище позиції, ухвалила рішення про позбавлення Медведчука В.В. права на заняття адвокатською діяльністю з таких мотивів:

Дисциплінарна палата позбавила Медведчука свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю не з усіх заявлених підстав, а лише з частини.

Так, КДКА зазначала у своєму рішенні, що з’ясована перевіркою обставина про те, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне провадження №22016130000000212 від 19 вересня 2016 року, в межах якого адвоката Медведчука Віктора Володимировича підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3. У зв’язку з чим та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі № 757/54405/21-к до адвоката Медведчука В.В. як до підозрюваного було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за яким йому було заборонено залишати місце свого проживання за адресою: м. Київ, вул. Медвинська, 24 цілодобово. Як окремо було визначено в ухвалі слідчого судді від 12 жовтня 2021 року у справі № 757/54405/21-к, вона підлягала негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під домашнім арештом, згідно зазначеної вище ухвали суду, був визначений до 19 листопада 2021 року включно та в подальшому продовжувався, зокрема, як встановлено із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 20 травня 2022 року у справі № 463/1712/22, Печерським районним судом м. Києва 10 січня 2022 року підозрюваному Медведчуку В.В. було продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання із покладенням відповідних обов’язків строком на 60 днів.

За змістом наведеної вище ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року у справі №757/54405/21-к, на Медведчука В.В. як на підозрюваного у вказаному вище кримінальному провадженні були покладені інші додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Дисциплінарна палата КДКА Київської області зазначила, що відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зміст яких Медведчуку Віктору Володимировичу як правнику та адвокату з багаторічним стажем мав бути добре відомим, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Водночас із доводів скарги, а також додатково зібраних матеріалів, зокрема ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 20 травня 2022 року у справі №463/1712/22, встановлені обставини, які свідчать про невиконання адвокатом Медведчуком В.В. судового рішення — ухвали суду про застосування до нього запобіжного заходу та додатково покладених на нього обов’язків.

Отже, на думку членів дисциплінарної палати, наявним та очевидним є факт допущеної адвокатом Медведчуком В.В. неналежної поведінки, яка полягала у навмисному невиконанні ним судового рішення, що з огляду на положення абз. 1, 3 ст. 12 Правил адвокатської етики потрібно розглядати як невиконання норм зазначених вище положень правил зі сторони адвоката Медведчука В.В.

Оцінюючи обставини допущеної адвокатом Медведчуком В.В. поведінки, дисциплінарною палатою також враховується факт використання адвокатом української військової форми, що мало місце в умовах дії правового режиму воєнного стану, щодо чого наявні офіційні повідомлення СБУ за 12 квітня 2022 року на її сторінці в соціальній мережі Facebook і телеграм-каналі (про що в матеріалах дисциплінарної справи наявні відповідні роздруківки з відповідними інтернет-посиланнями на ці повідомлення), а також інформація щодо цього в ЗМІ тощо.

Як повідомляв тодішній голова СБУ Іван Баканов (на офіційному телеграм-каналі), метою таких дій Медведчука В.В. (у вчиненні яких адвокату, за словами Баканова, допомагали спецслужби російської федерації, зокрема фсб), була спроба втечі Медведчука В.В. до Придністровʼя, а згодом і до москви.

Між тим, за результатом розгляду справи, не було здобуто жодних відомостей щодо того, що Медведчук В.В. мав законне право на носіння військової форми. Також у контексті цього варто звернути увагу на положення Правил адвокатської етики щодо обов’язку адвоката дотримуватися норм ділового етикету, зокрема щодо його зовнішнього вигляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» носіння військової форми, одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на це права, забороняється і тягне за собою відповідальність, згідно із законом (зокрема, за ст. 186-8 КУпА11).

Отже, враховуючи усі встановлені факти, дисциплінарна палата КДКА Київської області дійшла висновку, що описана вище поведінка адвоката суперечить окремим положення Правил адвокатської етики.

Так, відповідно до положень ст. 2 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 9 червня 2017 року, зі змінами, затвердженими З’їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року, визначено положення про те, що дія Правил поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами – на іншу діяльність адвоката, зокрема соціально-публічну, яка може вступити в суперечність із професійними обов’язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії.

Згідно з абз. 1, 3 ст. 12 Правил всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов’язаний дотримуватися у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

З огляду на наведене вище дисциплінарна палата КДКА Київської області дійшла висновку, що допущена Медведчуком В.В. поведінка, яка полягала у навмисному невиконанні судового рішення (ухвали слідчого судді), особливо враховуючи те, що особа Медведчука В.В. значною частиною суспільства, зокрема юридичною спільнотою, сприймається як одним із найвідоміших представників адвокатської професії, не може не підривати повагу як до самої професії, її сутності, громадського призначення, свідчить про підрив честі, гідності та ділової репутації інших колег, а також є свідченням про підрив Медведчуком В.В. престижу адвокатури та адвокатської діяльності загалом, оскільки його дії створюють враження про допустимість такої поведінки з боку адвокатів.

Так, враховуючи обставини вчинених дій та особу адвоката Медведчука В.В., допущена ним поведінка могла створити враження про те, що замість виконання адвокатом конституційної та почесної функції адвокатури – забезпечення права на захист, той може допускати переховування від органів слідства та суду, самовільно залишати без дозволу слідчого визначене судом місце свого перебування під домашнім арештом, використовувати для цього незаконні методи, зокрема, без жодних на це правових підстав та в умовах правового режиму воєнного стану, перебувати у військовій формі.

Отже, дисциплінарна палата КДКА Київської області дійшла висновку, що за встановлених вище обставин у діях адвоката Медведчука Віктора Володимировича наявні підтверджені відповідними доказами порушення абз. 1, 3 ст. 12 Правил адвокатської етики. 3 огляду на наведене вище, допущені адвокатом порушення є грубими.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Описана вище поведінка адвоката Медведчука В.В. мала місце з кінця лютого 2022 року та була припинена його затриманням у Білоцерківському районі Київської області (автодорога «Київ–Одеса») 12 квітня 2022 року, тобто проступок адвоката мав за своїм характером триваючий характер, що закінчився моментом його затримання у Білоцерківському районі Київської області при спробі втечі.

Тобто станом на день розгляду цієї дисциплінарної справи (24 травня 2023 року) строк притягнення адвоката Медведчука В.В. у цій частині дисциплінарної справи минув.

Дисциплінарна палата КДКА Київської області зазначає, що в подальшому (після вчиненого дисциплінарного проступку, встановленого вище), в умовах триваючої військової агресії російської федерації проти України, а саме 16 січня 2023 року, адвокат Медведчук В.В., перебуваючи в росії, опублікував і видав статтю у місцевому пропагандистському виданні – газеті «Известия», яка мала назву «Украинский синдром. Анатомия современного военного противостояния».

Аналіз змісту зазначеної статті, належність авторства, а також зміст якої адвокатом Медведчуком В.В. не заперечувався та не спростовувався як під час проведення перевірки, так і після порушення щодо нього дисциплінарної справи, дає підстави зробити висновок про наявність у його діях порушень окремих положень розд. VII Правил адвокатської етики, а також присяги адвоката України, а відтак — і про вчинення відповідного дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», виходячи з наведеного нижче.

Так, згідно з абз. 1 ст. 54 ПАЕ у своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов’язків, зокрема тих, що встановлені Правилами адвокатської етики.

Водночас до професійних обов’язків адвоката, окрім виконання норм правил адвокатської етики, ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачено дотримання присяги адвоката України.

Відповідно до положень присяги адвоката України, змісту якої адвокат Медведчук Віктор Володимирович мав дотримуватися з набуттям чинності Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI, положеннями якої є: «Я, (ім’я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути вірним присязі».

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Водночас дисциплінарна палата КДКА Київської області дійшла до висновку, що окремі вислови адвоката Медведчука В.В. у його статті «Украинский синдром. Анатомия современного военного противостояния», виданій російським пропагандистським виданням – газетою «Известия», дають підстави вважати про свідоме нехтування адвокатом Медведчуком Віктором Володимировичем принципів верховенства права, законності та окремих положень Конституції України.

Підставами для цього висновку є такі встановлені під час розгляду дисциплінарної справи твердження, що були допущені автором публікації — Медведчуком B.B.:

«Отсюда Украина — территория влияния США, НАТО, а вовсе не России. Поэтому все претензии России хоть на какое-либо влияние на украинскую политику, защита интересов в этом регионе являются «безосновательными», явным покушением на американские и натовские интересы».

Однак таке твердження, на переконання членів дисциплінарної палати КДКА Київської області, суперечить ст. 1, ст. 5 Конституції України, в частинах, що визначають Україну суверенною, незалежною та демократичною державою, носієм суверенітету і єдиними джерелом влади в Україні є народ.

На противагу цьому Медведчук В.В., не наводячи жодних конкретних доказів та слідуючи в парадигмі пропаганди російського військово-політичного керівництва, необґрунтовано заявив про те, що Україна – це територія впливу США і НАТО, при цьому наголошуючи на необхідності «влияния России на украинскую политику», що є недопустимим в розрізі наведених вище положень Конституції України.

Ба більше, адвокат ігнорує те, що Україна як незалежна та демократична держава має повне право, спираючись на переважну думку своїх громадян, обирати зовнішньополітичні шляхи свого розвитку, виходячи з інтересів своєї безпеки і вектору свого розвитку. Проте всупереч цьому автор статті, адвокат Медведчук В.В., прямо заперечив й інші конституційні положення – щодо незворотності європейського та євроатлантичного курсу України.

Також наведені нижче тези, допущені Медведчуком В.В., є такими, що суперечать принципам верховенства права та законності, оскільки суперечать низці положень Конституції України як Основного Закону нашої держави, зокрема, її преамбулі, ст.ст. 1, 2, п. 5 ч. 1 ст. 85, ч. 3 ст. 102, п. 1-1 ст. 116:

«Свою независимость в 1991 году Украина получает не в результате национально-освободительной борьбы, а по договоренности с Москвой. Новая экономическая и политическая реальность побуждает российскую элиту не просто предоставить Украине независимость, но и подтолкнуть к ней».

Дисциплінарна палата вважає цю тезу не лише проявом невизнання, а й по суті запереченням конституційного положення про те, що народ України є єдиним джерелом влади в Україні. Це твердження також суперечить змісту відповідної частини преамбули Конституції України, а також її ст. 5, за якою народ визнається єдиним джерелом влади в Україні. Окрему увагу слід звернути на факт заперечення адвокатом Медведчуком В.В. очевидного факту національно-визвольної боротьби України за незалежність, яка мала місце на багатьох етапах української історії та до якої мало безпосереднє відношення велике коло людей, зокрема такі відомі історичні особи, як Мазепа І.С., Грушевський М.С., Коновалець Є.М., Бандера С.А. та інші (серед яких і Юрій Литвин, і Василь Стус, захист яких був покладений саме на адвоката Віктора Медведчука, чим на думку автора, дисциплінарна палата опосередковано підтвердила твердження скаржників щодо відношення до захисту зазначених осіб з боку адвоката Медведчука В.В).

Дисциплінарна палата вказує, що загальновідомим фактом є те, що грубе порушення рф взятих на себе міжнародних зобов’язань розпочалося з кінця лютого 2014 року, тобто задовго до внесення відповідних змін до Конституції України щодо євроатлантичного курсу та членства України в ЄС.

Водночас наведені нижче фрази адвоката та й загальна направленість його статті зводиться до поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру діяльності російської федерації, а також на публічне заперечення через використання медіа та мережі «Інтернет» злочинного характеру збройної агресії російської федерації проти України. Свідченням цього є, зокрема, такі вислови:

— «Россия оказалась перед необходимостью не только защитить экономические интересы, но и международную честь и достоинство, в которой, как мы показали выше, ей было системно отказано. А уладить эту ситуацию оказалось некому».

— «Казалось бы, есть еще европейская политика, но она массово поддерживает Зеленского, втягивая Европу в войну и собственный экономический кризис. Теперь уже не Европа учит Украину политике, а Украина учит Европу, как с помощью политики ненависти и непримиримости прийти к экономическому спаду и нищете. И если Европа будет и дальше продолжать эту политику, то ее затянет в войну, возможно и ядерную».

— «И теперь выхода только два: сползать к мировой войне и ядерному конфликту или снова начинать процесс разрядки, для чего нужно учитывать интересы всех сторон. Но для этого нужно политически признать, что у России есть интересы, что их необходимо учитывать в строительстве новой разрядки. Украинский конфликт либо будет расти дальше, перекидываясь в Европу, другие страны, либо будет локализован и разрешен. Но как его разрешить, если в Украине безраздельно властвует партия войны, нагнетая военную истерию, которая уже вышла за пределы страны, а Запад это почему-то упрямо называет демократией? И если эта партия войны бесконечное количество раз заявляет, что никакой мир ей не нужен, а нужно больше оружия и денег на войну. Эти люди построили на войне свою политику, бизнес, резко подняли свои международные рейтинги. В Европе и США их встречают овациями, им нельзя задавать неудобные вопросы, сомневаться в их искренности и правдивости. Украинская партия войны получает триумф за триумфом, при этом никакого военного перелома не наблюдается».

Водночас загальновідомим фактом є те, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до сьогодні рф, дії якої, у своїй статті, виправдовує адвокат України Медведчук B.B., з очевидними порушеннями норм міжнародного права, зокрема і Статуту ООН (ч. 4 ст. 2), вдалася до варварської, нічим не спровокованої військової агресії проти суверенної держави Україна.

Також ці дії рф неодноразово засуджувалися на загальносвітовому рівні, зокрема в резолюції Генеральної асамблеї OOH ES-11/1 від 2 березня 2022 року та в низці інших.

Відповідно адвокат України Медведчук В.В. у написаній ним статті для газети «Известия» виправдовує дії агресора, що призвели не лише до тисяч жертв і каліцтв серед мирного населення України, масової вимушеної внутрішньої та зовнішньої міграції її громадян, руйнувань інфраструктури та цивільних об’єктів тощо, але і до втрат серед військовослужбовців Сил оборони України, до яких входила і входить частина адвокатів України.

Отже, за результатом розгляду дисциплінарної справи доводи адвоката Медведчука В.В. про невідповідність попередніх висновків дисциплінарної палати, які полягали у тому, що загальна направленість статті зводиться до поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру діяльності російської федерації, а також на публічне заперечення через використання медіа та мережі «Інтернет» злочинного характеру збройної агресії рф проти України, свого підтвердження не знайшли.

Членами дисциплінарної палати були певною мірою враховані всі обставини вчиненого адвокатом Медведчуком В.В., зокрема і те, що за період, що становить менше одного року, а саме з 12 квітня 2022 року по 16 січня 2023-го, адвокат двічі грубо порушив Правила адвокатської етики, а зміст встановленого порушення Правил, що мало місце у зв’язку з публікацією статті «Украинский синдром. Анатомия современного военного противостояния» в газеті «Известия», кваліфіковані дисциплінарною палатою КДКА Київської області не лише як грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України, але і як таке, що одночасно з цим порушує присягу адвоката України.

Також враховані обставини вчиненого, а саме проступки, мали місце в умовах правового режиму воєнного стану в Україні та були спрямовані на навмисне невиконання рішення судового органу, поєднане з незаконним використанням військової форми, мало місце повторення їх вчинення протягом періоду менше одного року, а матеріал за 16 січня 2023 року був опублікований у пропагандистському виданні країни, що здійснює збройну агресію щодо України; сам зміст публікації суперечить окремим положенням Конституції України, Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму України», принципам верховенства права та законності; загалом стаття є відстоюванням злочинної позиції керівництва рф щодо України та українського народу, фактичним виправданням дій з боку агресора.

Підсумовуючи викладене у цьому рішенні, КДКА Київської області у складі членів її дисциплінарної палати робить висновок про те, що головна небезпека від встановлених дій адвоката Медведчука Віктора Володимировича полягає в тому, що в умовах воєнного стану суспільству дається чіткий посил про можливість такої поведінки зі сторони адвоката, яка, зокрема, полягала у свідомому нехтуванні ним окремими положеннями Конституції та інших законів України; використанні для цього 3MI ворожої держави, що разом зі збройною веде проти України інформаційну війну; свавільній оцінці внесених до Конституції змін та їх необґрунтованому запереченні; виправдуванні дій агресора; свідомому ігноруванні та невиконанні рішення органу судової влади України, використанні для цього незаконних методів. Дисциплінарна палата КДКА Київської області вважає таку поведінку недопустимою для адвоката України.

Отже, відповідно до висновків дисциплінарної палати КДКА Київської області, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи проступки, вчинені Медведчуком В.В., мають своїм наслідком накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, керуючись ст.ст. 32, 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв’язку з чим дисциплінарна палата КДКА Київської області прийняла відповідне рішення.