Хоча літопис української юстиції триває вже понад сторіччя, саме проголошення у 1991 р. незалежності України, а відтак, розбудова демократичної правової держави, впровадження політичної, економічної та правової реформ обумовили необхідність змін у діяльності Міністерства юстиції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Система держреєстрації актів цивільного стану
Понад 100 років органи державної реєстрації актів цивільного стану мали різне підпорядкування (органи внутрішніх справ, виконавчої влади). Але відбулось їх поетапне реформування, що полягало у створенні протягом 1998–2000 рр. єдиної системи, підпорядкованої Міністерству юстиції. Саме це дозволило з того часу проводити єдину державну правову політику у сфері реалізації сімейного законодавства.
За останні 30 років органами ДРАЦС було зареєстровано створення більш ніж 9,8 млн нових родин та народження понад 13,6 млн малюків — громадян незалежної України.
Нотаріат
Після проголошення незалежності України, з появою ринкових відносин, визнанням на законодавчому рівні рівноправності всіх форм власності, розвитком підприємницької діяльності і процесів приватизації виникла суспільна необхідність у приватному нотаріаті і, відповідно, у законодавчому закріпленні положень, які надавали б змогу проводити нотаріальну діяльність без допомоги державних органів. Тож 2 вересня 1993 р. був прийнятий Закон України «Про нотаріат» (набув чинності з 1 січня 1994 р.), завдяки якому нарівні з державними нотаріальними органами повноправним учасником правозастосовної практики став і інститут приватного права.
Суттєві зміни щодо правового регулювання нотаріальної діяльності було запроваджено також Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 р., яким було визначено, що державні та приватні нотаріуси вчиняють усі види нотаріальних дій, а посвідчені ними акти мають однакову юридичну силу.
Вагомим досягненням у сфері нотаріату стало також запровадження з 20 листопада 2015 р. електронного сервісу з проставлення апостилю на офіційних документах. До його появи для проставлення апостилю в середньому щороку подавалось близько 58 тис. документів, а після його запровадження — близько 143 тис. документів, виданих органами юстиції та судами, оформлених нотаріусами, а також виписок з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Протидія «реєстраційному рейдерству»
За роки незалежності України шахраї придумали чимало схем, щоб відбирати чуже майно. Проте й сама система реєстрації зазнала чималих трансформацій, аби звести випадки такого «реєстраційного рейдерства» до мінімуму. Так, лише за 2020 р. було повністю перезавантажено процедуру адміністративного оскарження реєстраційних дій, передбачено оперативний і ефективний механізм скасування незаконних реєстраційних дій в одноособовому порядку, ліквідовано рейдерство у сфері державної реєстрації як системне явище, очищено систему від недобросовісних кадрів, ліквідовано всі технічні шпарини для здійснення кібератак на Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ДРП) та Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) завдяки запуску механізму додаткової ідентифікації користувача.
Лише за рік існування офісу протидії рейдерству як самостійного структурного підрозділу Мін’юсту вдалося досягти того, що кількість скарг у сфері бізнесу, які перебувають на розгляді, не перевищує 50. При цьому більшість складають не рейдерські захоплення діючих підприємств, а все те, що підпадає під реєстрацію в ЄДР, — ОСББ, кооперативи, садівничі товариства тощо. Частка «живих бізнесів», скарги по яких є обґрунтованими та підлягають задоволенню, складає не більше 10%. А кількість рейдерських захоплень, які відбувалися внаслідок несанкціонованого доступу до державних реєстрів, наразі взагалі дорівнює 0. Для порівняння, в минулому році було близько 50 таких втручань.
Виконання кримінальних покарань
Саме за роки незалежності суспільство дійшло розуміння, що саме по собі позбавлення волі вже є покаранням, а от умови утримання мають бути нормальними, адже це європейська світова практика. Україна понесла більше видатків через те, що не створила свого часу такі умови, тому програє міжнародні суди і втрачає репутацію.
Вирішуючи за роки незалежності питання щодо безпеки суспільства та іміджу України, Мін’юст зробив наступні кроки для змін у системі:
• засудженим надано індивідуальний простір в установах виконання покарань. Проведено ремонтні роботи у відділеннях, облаштовано окремі санвузли з душовими кабінками та гарячим водопостачанням;
• розроблено «Типове меню для засуджених та ув’язнених»;
• відремонтовано камери у слідчих ізоляторах за рахунок коштів, отриманих від проєкту «Платні камери в СІЗО». У рамках цього проєкту вже зароблено 4819820,60 грн, за рахунок яких оновлено 75 безкоштовних камер на 491 ліжко-місце, прогулянкові дворики та коридорні приміщення. Крім того, приведено у відповідність до міжнародних стандартів комунально-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засуджених та осіб, узятих під варту, зокрема, у державній установі «Київський слідчий ізолятор» відкрито оновлений корпус для осіб, узятих під варту, який відремонтовано за норвезьким зразком, в результаті чого оновлено 18 камер;
• розпочато «велику приватизацію в’язниць». Першим успішним прикладом реалізації проєкту є продаж шляхом проведення аукціону майна (об’єктів нерухомого майна) нефункціонуючої державної установи «Львівська виправна колонія (№ 48)». Розподіл надходжень, отриманих від продажу, буде здійснено за принципом 30/70: 30% — до Держбюджету України, 70% — до спеціального фонду Держбюджету України на відбудову в’язничної інфраструктури;
• розроблено проєкт модельної в’язниці, яка передбачатиме апробовані кращі західноєвропейські практики;
• розвивається в’язнична цифровізація. Засуджені можуть використовувати планшетні комп’ютери для доступу до мережі Інтернет. Освітні, творчі, спортивні та інші веб-сайти, до яких дозволяється доступ, сприяють розвитку та ресоціалізації засуджених. Наразі 99 установ виконання покарань підключено до мережі WI-FI та забезпечено1524 планшетними комп’ютерами, якими користуються засуджені до позбавлення волі;
• розроблено єдиний реєстр засуджених, осіб, узятих під варту, а також суб’єктів пробації, забезпечено його наповнення та оперативний обмін інформацією про засуджених і ув’язнених, розроблено програмне забезпечення з елементами штучного інтелекту, яке буде аналізувати злочинців і визначати, чи схильні вони в майбутньому порушувати закон знову. Програма пропонує відповісти на запитання, а на виході співробітник пробації отримує оцінку ймовірності скоєння нового злочину від 0 до 97. Оцінку ставить алгоритм відповідно до відповідей. Вже за кілька років буде сформовано масив даних, за яким програма навчиться не тільки давати відповіді на простий перелік запитань, а й аналізувати багато інших даних.
За роки незалежності змінилися підходи до ресоціалізації в’язнів, адже в’язниця — вже не просто місце для ізоляції. На гуманізацію системи спрямовані й схвалені урядом у 2021 р. законопроєкти щодо альтернативних видів покарань, якими пропонується замінити обмеження волі на пробаційний нагляд. Передбачається, що пробація застосовуватиметься і як основне, і як додаткове покарання. У першу чергу, вона розрахована на ті випадки, де наразі суд призначає як покарання обмеження волі або арешт. При цьому важливо розуміти, що пробацією не замінюватиметься позбавлення волі.
У цілому з 2002 р., коли нашою державою було прийнято рішення про впровадження альтернативних тюремному ув’язненню санкцій та заходів, вивчено досвід 19 країн, у яких успішно функціонує пробація.
Доступ до послуг судових експертів
З моменту проголошення незалежності України в державі діяли лише 3 науково-дослідні установи судових експертиз. На сьогодні їх мережу вдвічі розширено — діють 6 науково-дослідних установ судових експертиз: Київський, Одеський, Дніпропетровський, Львівський НДІСЕ, національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Кожна установа має відділення, які функціонують по всій території України. Загалом сьогодні функціонують 22 таких відділення НДУСЕ. Їх робота спрямована на те, щоб максимально забезпечити суди, правоохоронні органи, організації, підприємства, установи та громадян незалежною, кваліфікованою і об’єктивною судовою експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.
Проведення публічних консультацій
Держави з розвинутою демократичною системою рухаються у напрямку побудови партнерських стосунків з громадянами, які ґрунтуються на постійному діалозі та їхній активній участі у політичних процесах. Саме тому Мін’юстом було розроблено проєкт закону «Про публічні консультації». Наразі він вже прийнятий Верховною Радою у першому читанні.
Публічні консультації — це інструмент громадської участі, коли громадяни стають ініціаторами рішень і формулюють власні альтернативи щодо тих чи інших питань, таким чином отримуючи реальні повноваження для формування виважених політичних рішень. Законопроєктом пропонується визначити обов’язок суб’єктів владних повноважень проводити публічні консультації за участю зацікавлених сторін.
Адміністративна процедура
Перше читання у Верховній Раді пройшов ще один не менш важливий документ — законопроєкт «Про адміністративну процедуру». Хоча робота над цим проєктом розпочалась задовго до того — з прийняттям Президентом України 22 липня 1998 р. Указу № 810 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні». Одним з найголовніших положень Концепції було радикальне оновлення адміністративного законодавства, результатом якого мало стати запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб.
І ось через 23 роки Україна майже готова до вирішального кроку до запровадження адміністративної процедури. «Жодних рішень про вас без вас, міжвідомча взаємодія замість купи довідок, аргументація рішень замість відписок» — усе це новації, передбачені законопроєктом «Про адміністративну процедуру». Це перший в історії незалежної України закон, що регулюватиме відносини особи та держави на основі європейських стандартів. Він балансує ваги, на яких з одного боку права громадян, а з іншого — повноваження держави, і має усунути бар’єри та спростити взаємодію між громадянами і державними органами.
Кадри вирішують усе
Наразі Мін’юст є держателем більш ніж 20 єдиних та державних реєстрів, які взаємодіють з автоматизованими інформаційними системами інших державних органів, зокрема Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості яких є відкритими та загальнодоступними, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Для всебічного утвердження у суспільстві неодмінної, незаперечної цінності — поваги до закону неабияких зусиль докладають працівники системи органів юстиції, вчені-юристи, правники. Усі вони ось уже три десятки років на теренах незалежної України своєю роботою підносять на особливий рівень поняття законності і права, стверджують непохитність цінностей демократії, прав і свобод людини і громадянина.
Є серед посадових осіб Мін’юсту й ті, чий стаж роботи у відомстві дещо більший за час незалежності України. Наприклад, Сенченко Олеся Валеріївна розпочала свою трудову діяльність у Мін’юсті у 1990 р. на посаді експедитора сектору контролю виконання і організації діловодства управління справами Міністерства юстиції Української РСР. Нині пані Олеся займає посаду заступника начальника відділу податкового законодавства управління фінансового законодавства департаменту публічного права Міністерства юстиції України. Вона має стаж роботи у Мін’юсті 30 років.
31 рік стажу роботи у відомстві має Водяницька Наталія Станіславівна. Вона розпочала трудову діяльність у Міністерстві юстиції у 1982 р. на посаді редактора групи з підготовки систематичного видання діючого законодавства УРСР на період його видання Міністерства юстиції Української РСР. У 1987 р. звільнилася за власним бажанням, працювала в інших сферах діяльності, а у 1993 р. повернулася у Мін’юст на посаду консультанта ІІ категорії управління законодавства про соціально-культурне будівництво. Зараз Наталія Станіславівна займає посаду головного спеціаліста відділу податкового законодавства управління фінансового законодавства департаменту публічного права Міністерства юстиції України.
А ось Завгородня Олена Володимирівна, яка нині працює на посаді заступника начальника управління — начальника відділу координації та контролю діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану управління у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та проставлення апостилю департаменту нотаріату та державної реєстрації, розпочала свою трудову діяльність в органах юстиції за місяць до проголошення незалежності України. З 27 липня 1991 р. пані Олена розпочала працювати на посаді секретаря-друкарки управління юридичної допомоги населенню.
Коло повноважень органів юстиції надзвичайно широке, тому Міністерство юстиції послідовно й виважено здійснює радикальне реформування своєї галузі, сприяє утвердженню демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав та свобод людини і громадянина.