Днями Робоча група Конституційної комісії з питань правосуддя та суміжних правових інститутів у співпраці з Асоціацією правників України та презентувала результати своїх напрацювань щодо проекту змін до Основного Закону. На початку заходу, говорячи про актуальність реформування зазначеного розділу Конституції Президент АПУ Денис Бугай, зазначив, що відповідні зміни є дуже важливими для юридичної спільноти. «Опитування, проведене у межах Асоціації правників України, показало, що 86% членів Асоціації основним пріоритетом конституційних змін вважають саме сферу правосуддя. Як виявилось, цей розділ є найбільш актуальним для роботи юриста», – зазначив він.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Самі результати напрацювань робочої групи традиційно представили заступник Глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов та члени Конституційної комісії Сергій Головатий і Володимир Кравчук. Так, за словами пана Філатова, що проблеми судової системи виходять за межі Основного Закону. «Проблеми судової системи є не тільки на рівні Конституції. Але вона є фундаментом системи, тому зміни, які пропонуються, задають напрями руху. Напрацьований Робочою групою з питань правосуддя проект спрямований на деполітизацію та забезпечення незалежності судової влади, підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу, обмеження імунітету суддів до функціонального, оптимізацію системи судоустрою з метою забезпечення права особи на справедливий суд, забезпечення інституційної спроможності прокуратури, адвокатури та системи виконання судових рішень, а також на забезпечення безперервної та ефективної роботи органів судової влади на перехідний період».
Зазначмо, що Робоча група продовжує працювати над текстом, з якого стане зрозуміло, які конкретно зміни будуть запропоновані, і яким чином вони будуть виписані, принаймні в проекті змін. За словами керівника проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» пана Віргіліюса Валанчюса, що більшість рекомендацій Венеціанської комісії були підтримані Робочою групою. Також він наголосив, що «підвищення незалежності судової влади, втілене у проекті, є хорошим сигналом для суспільства». Однак, незважаючи на наявність деяких погоджених позицій щодо майбутнього тексту Конституції між членами робочої групи, та схвалення їх європейським експертами, у суспільства виникають деякі побоювання щодо ефективності прийнятої реформи.
Суддівський катарсис запорука вдалої реформи
Так, йдеться про очищення судового корпусу, тобто заміну суддів, наприклад, шляхом проведення кваліфікаційного оцінювання. Учасники дискусії висловили низку пропозицій, зокрема щодо повного перезавантаження суддівського корпусу через звільнення всіх суддів. І, відповідаючи на це запитання, члени Конституційної комісії зазначили, що таку пропозицію розглядала Робоча групу, проте не отримала підтримки, оскільки, по-перше, на конституційному рівні немає правових підстав для її реалізації, а по-друге, – така практика не відповідає європейським стандартам, оскільки не враховує принципу індивідуальної відповідальності судді. За словами Олексія Філатова, тоді як очищення та перезавантаження суддівського корпусу є однією із ключових цілей судової реформи, засоби досягнення цієї цілі мають відповідати європейським стандартам, тому не можна просто так взяти і звільнити усіх суддів, яких в України 9 тисяч. Також було зазначено, що відповідно до правових позицій, висловлених ЄСПЛ, масове звільнення суддів без дотримання принципу індивідуальної відповідальності не відповідає таким стандартам і не призведе до бажаного результату, враховуючи прецеденти, що мали місце в інших східноєвропейських країнах. Отже, очищення суддівського корпусу має здійснюватися в межах процедур індивідуального оцінювання, за результатами якого буде визначено можливість перебування кожного конкретного судді на посаді. Ці процедури мають доповнюватися процедурами дисциплінарної та кримінальної відповідальності щодо конкретних суддів за наявності для цього відповідних підстав.
Власне, побоювання полягають у тому, що у випадку, якщо не відбудеться заміни суддівських кадрів, тоді не має сенсу формувати Вищу раду правосуддя, оскільки більшість з її складу, сформована з суддів обраних суддями, може вдатися до професійного лобізму, і так, не дозволити притягнути до відповідальності колег. Але справедливості ради слід зазначити, що такого докорінного і серйозного очищення, кадрового оновлення мають зазнати всі суб’єкти формування Вищої ради правосуддя, а не лише Рада суддів України. Тому в цьому контексті побоювання щодо позбавлення парламенту можливості брати участь у призначенні суддів, якоюсь мірою виправдано, оскільки, щоб довірити лише 21 особі (це запропонований чисельний склад ВРП) формувати суддівський корпус – членам Вищої ради правосуддя, вони мають мати як мінімум бездоганну репутацію і стовідсоткову довіру суспільства.
Щодо пропозиції щодо суто церемоніальної ролі Президента України під час призначення представників Феміди, то він має просто виконувати рішення ВРП, без права вето. Але яким чином прописати цей механізм, щоб він працював, а не формально був закріплений на рівні Конституції чи законів, мабуть ще доведеться подумати. Оскільки звичайна формальність, як, скажімо, підписання указу Президентом про призначення на посаду судді може затягуватися, а отже, певний претендент на посаду не матиме права здійснювати правосуддя. Тому як варіант, деякі експерти пропонують, аби у разі затягування цього питання главою держави, через певний строк такі кандидати вважалися призначеними автоматично.
Позитивним є і питання притягнення суддів до відповідальності, зокрема кримінальної. Суть полягає у тому, що затримання судді чи утримання його під вартою можливе буде лише за згодою Вищої ради правосуддя (за винятком затримання судді під час здійснення злочину або безпосередньо після вчинення злочину). Також позитивним є пропозиція щодо неможливості притягнення судді до відповідальності за ухвалене ним судове рішення. Звичайно, не без винятків, тобто, коли суддя вчинив злочин (прийняв завідомо неправосудне рішення) або вчинив дисциплінарний проступок. Зміни також передбачають звільнення судді з посади за вчинення дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Щодо цієї пропозиції, експерти зазначають, щоб було б добре, як би ця норма мала диспозитивний, а не імперативний характер. Тобто, щоб на звільнення судді впливав не лише факт вчинення проступку, але й багато іншого, наприклад, професійні та людські якості, адже право на помилку мають всі.
Кіт у мішку
Наразі незрозумілим залишається питання, якого вигляду матиме судова система, після того, як Президент внесе відповідний законопроект до парламенту, адже члени Робочої групи не змогли дійти згоди у цьому питанні. Однак позитивним є два моменти. По-перше, змінами пропонується, що створення та ліквідація судів має визначатися на підставі та у порядку визначених законом. По-друге, таке питання може порушувати лише Вища рада правосуддя, що однозначно унеможливить політичний тиск на суддів, оскільки депутати не зможуть вносити законопроекти щодо ліквідації того чи іншого суду, наприклад, під час виборів до Верховної Ради України.
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук під час обговорення зазначив, що «напрацьований проект є консенсусом. І хоча в суспільстві є різні настрої, будь-який законодавчий процес у демократичній державі завжди є питанням компромісу». Пан Кравчук також зазначив, що, маючи досвід роботи суддею суду першої інстанції, вважає одними із найбільш важливих питань, які мають вирішуватися у межах конституційної реформи – питання незалежності та відповідальності судді. Згоду в цьому питанні виказала і заступник керівника Проекту USAID «Справедливе правосуддя» Наталія Петрова, додавши, що незалежність суддів, то інструмент громадянського суспільства, а не привілей представників Феміди: «Незалежність суддів – це не їхній привілей, це кожному з нас гарантія і можливість отримати справедливий розгляд справи». Коментуючи відповідність проекту змін до Конституції європейським стандартам, пані Петрова зазначає, що «численні рекомендації Венеціанської комісії, які впродовж багатьох років «кочували» з одного висновку в інший, нарешті впроваджено. І це насправді прорив».
Однак одна справа прийняття законів, а інша їх виконання. Тому кожен пункт пропонованих змін має бути виписаний так, щоб взагалі унеможливити не виконання положень нового Основного Закону, не втративши своєї первинної сутності – забезпечити та реалізувати в повному обсязі право на справедливий суд.