Комітет з конкуренційного права Асоціації правників України виступив ініціатором доповнення Закону України «Про захист економічної конкуренції» ст. 45-2, котра регулює процедуру врегулювання спорів у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це йшла мова під час чергового засідання Комітету «Перспективи вдосконалення захисту економічної конкуренції. Обговорення проекту закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції)» (з урахуванням зауважень та пропозицій до нього)».
Процедура врегулювання у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, передбачених п. 4-7 ч. 2 ст. 13 цього Закону, має на меті підвищити ефективність захисту економічної конкуренції, зокрема завдяки скороченню строку розгляду справ органами Антимонопольного комітету України про такі порушення, якнайшвидшому припиненню таких порушень, оптимізації використання органами Антимонопольного комітету своїх ресурсів при розслідуванні інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Конкурентоспроможність обмежена?
Відповідно до запропонованих нововведень, угода про врегулювання у справах про зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку має містити:
- опис порушення, щодо якого здійснюється врегулювання, включаючи товарні ринки або товари, яких стосується порушення, територія порушення, тривалість порушення;
- правову кваліфікацію порушення;
- суб’єкт порушення та юридичної відповідальності;
- визнання відповідачем факту вчинення;
- обставини порушення, визнані відповідачем;
- описання інформації та доказів вчинення порушення, які відповідач зобов’язаний надати за угодою, та строк їх надання;
- зобов’язання відповідача сприяти розслідуванню порушення до прийняття рішення у справі;
- розмір штрафу, зменшений на величину від 5 % до 70%, у порівнянні з розрахованим розміром штрафу, який був би накладений у випадку не застосування процедури врегулювання;
- зобов’язання відповідача щодо вжиття заходів, необхідних для припинення порушення та поновлення порушених прав третіх осіб; строк, протягом якого такі заходи мають бути вжиті;
- інші обставини, щодо яких відповідач та орган Антимонопольного комітету України досягли згоди з метою врегулювання у справі.
Варто відзначити, що ст. 45-2 запропонована експертами, виходячи з власного практичного досвіду захисту порушених прав учасників конкуренційних правовідносин. Основна мета – законодавче закріплення можливості оперативного врегулювання та припинення порушень у випадках зловживань монопольним становищем на ринку, які пов'язані з обмеженням доступу на ринок суб'єктів господарювання чи споживачів, або іншими суттєвими обмеженнями конкурентоспроможності осіб. Тривалий строк розслідування таких справ органами Антимонопольного комітету України на практиці часто призводить до повного зупинення господарської діяльності суб'єктів, стосовно яких вказані порушення вчиняються. Це свідчить про неефективність та недосконалість процедури захисту законних прав та інтересів осіб внаслідок зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, тоді як нинішня ситуація сприяє монополістам у вчиненні правопорушень, дії яких будуються на вказаних прогалинах правового регулювання цієї сфери.
Україна монополізована
За словами експертів, важливим критерієм для визначення доцільності впровадження процедури врегулювання у справах зазначеної категорії порушень законодавства про захист економічної конкуренції є оцінка стану конкуренції в Україні. Оскільки ринок в Україні монополізований майже в усіх сферах діяльності, на думку ініціаторів нововведень, пріоритет має законодавче врегулювання питань, пов'язаних саме зі зловживанням монопольним становищем на ринку. Таким чином, внесенням змін до Законопроекту пропонується застосувати процедуру врегулювання у справах про зловживання монопольним становищем, передбачених п. 4-7 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», вчинення яких має істотний утиск інтересів учасників відповідних конкуренційних правовідносин.
Врегулювання у справах про зловживання монопольним становищем на ринку пропонується аналогічним способом, що передбачається в Законопроекті для врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії. Відмінним є лише розмір штрафу, який пропонується зменшити у випадку застосування процедури врегулювання у справах про зловживання монопольним становищем. За словами експертів, зменшення розміру штрафу в діапазоні від 50% до 70% зумовлено доцільністю стимулювання монополіста до запобігання вчиненню порушень та до оперативного їх припинення, що залежить також від певних факторів, наявність чи відсутність яких призводить до збільшення економічної вигоди монополіста у випадку застосування процедури врегулювання.
Передбачається включення до переліку обов'язкових умов угоди про врегулювання у справах про зловживання монопольним становищем зобов'язань відповідача щодо переліку заходів (дій), які необхідно вжити для припинення порушення та поновлення порушених прав учасників правовідносин, а також строки їх вжиття. Така норма, на думку експертів, має значно підвищити дієвість цього інструменту, оскільки визначає конкретно, що має зробити відповідач для врегулювання у справі про зловживання монопольним становищем, та за яких умов угода про врегулювання буде вважатися виконаною відповідачем, а порушені права осіб – відновлено. У превентивних цілях та з метою запобігання можливому тиску монополіста на суб'єктів, стосовно яких вчинено порушення під час розгляду справи про захист законодавства про економічну конкуренцію, пропонується також закріпити законодавчо незалежність питань виявлення факту правопорушення, відповідальності особи за його вчинення від волі заявника щодо відкликання своєї заяви про порушення прав внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.