Судова реформа впроваджується з рекордною швидкістю. Практично за кілька днів після оприлюднення тексту суддівських законопроектів (про внесення змін до Конституції та про судоустрій) на офіційному сайті Верховної Ради обидва документи були не лише обговорені, а й підтримані більшістю народних обранців. Звичайно, поспіх парламентарів збентежив окремих представників правничої спільноти, які відзначили порушення процедури й недосконалість текстів актів. Їхні опоненти одразу ж встигли звинуватити критиків у заангажованості та небажанні змінювати «зашкарублу» та «корупційну» систему. Наскільки справедливими є ці обвинувачення, можна судити хоча б з готовності до перетворень українських володільців мантій, які погодилися з усіма ідеями щодо очищення та почали проходження первинного кваліфікаційного оцінювання. Та чи стане це запорукою якісного, неупередженого, справедливого суду – залишається під питанням. І ось чому…
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розмір має значення
Вже кілька разів, спілкуючись з провідними правниками, «ЮГ» доводилось чути про відсутність системності у процесі реформування. Наразі увага реформаторів та (з їхньої легкої руки) суспільства пильно прикута до судів, тоді як правова система включає в себе правоохоронні органи, адвокатуру, експертні установи, виконавчу службу тощо. Тож зауваження, не раз озвучене на масових заходах, стосовно того, що модернізуючи лише один сегмент, позитивний результат отримати неможливо, дедалі більше претендує на справедливість. І не лише тому, що незважаючи на поступову трансформацію перелічених інституцій, відповідальність за загальний результат чомусь покладається переважно на суди, а й тому, що працівники храмів Феміди зазнали поділу на кращих та гірших. Принаймні на такий висновок наштовхує логіка законодавця у підході до оплати праці окремих працівників судової системи.
Безперечно, уся правова спільнота схвалює пропозиції авторів закону про судоустрій збільшити заробітну плату володільців мантій. І нехай цей процес відбуватиметься поступово та розпочнеться з Верховного Суду, вектор на підвищення все ж закладений. А ось численній армії працівників апаратів судів пощастило менше. Їх повністю вивели за межі закону про судоустрій, «перемістивши» до закону про державну службу, а розміром оплати їхньої праці уповноважили опікуватись Кабінет Міністрів України, який поспішив зменшити цей розмір до можливого мінімуму.
Про те, чи не являтиме собою корупційний ризик мізерна платня особи, що має вищу юридичну освіту та безперешкодний доступ до матеріалів судових справ, а крім того, позбавлена будь-яких інших засобів отримання додаткових доходів, «ЮГ» запитала в авторів судової реформи, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України, представників органів, що формують суддівський корпус та у працівників апарату.
Грошей нема, однак ви тримайтесь
Реформатори повідомили про те, що цілком розуміють проблему, але Бюджет не гумовий і дай Боже нашкребти грошей на виплату суддівських винагород у розмірі, закріпленому в законі про судоустрій. Втім про «апаратчиків» пообіцяли не забути, і як тільки ситуація стабілізується (десь у 2018 р.), розмір їхньої платні буде переглянутий.
У ДСА запевняють, що панікувати не потрібно – якимось таємничим чином, маніпулюючи із залишками коштів, Адміністрації вдасться зберегти середній рівень платні в апараті, а наприкінці року ще й підвищити його. Щоправда, яким чином це відбуватиметься та чи не повторюватиме так званий «середній рівень» горезвісний анекдот про те, що у Васі два яблука, у Петра жодного, а в середньому у хлопців по одному яблуку, а головне, що робити, коли надлишки коштів закінчаться, у ДСА відповіді не дають.
В РСУ висловили обурення ситуацією, а Верховний Суд України, з подачі Ради, навіть направив подання до Конституційного Суду України для перевірки останньої редакції закону про держслужбу в частині оплати праці на предмет відповідності нормам Основного Закону. У поданні зазначено, що гідна заробітна плата працівників апаратів судів – це не тільки запорука належного рівня судової діяльності, це й стабільні відрахування до бюджету для формування соціальних фондів та забезпечення соціального захисту населення.
Порятунок потопельників
Найбільш активними виявились самі працівники апарату суду. Так, представники Шевченківського районного суду м. Києва, що має найбільший апарат з-поміж усіх районних судів України, написали відкритий лист очільникам держави, в якому наголошували на негативних наслідках безгрошів’я судових працівників. В інтерв’ю «ЮГ» керівник апарату разом із заступником розповіли про те, що суди ризикують втратити цінні кадри, які відправляться на пошуки гідно оплачуваної роботи, а це може призвести до колапсу у судочинстві.
Самі «апаратчики» заявляють про те, що готові відстоювати гідний заробіток у судах, тим паче, що прецеденти задоволення подібних позовів в Україні вже є. Якщо ж держава і тут не спроможеться захистити їхні інтереси, працівники апаратів не гребуватимуть зверненням до європейських судових інституцій, адже у Старому Світі неодноразово вказували Україні на необхідність належного утримання осіб, діяльність яких спрямована на забезпечення судового процесу.
Коментар:
Роман САВЧУК, директор Департаменту з питань професійної кваліфікації суддів та кандидатів на посаду судді:
Згідно з положеннями ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апарат суду здійснює організаційне забезпечення роботи суду. Типовим положенням про апарат місцевого, апеляційного судів передбачено, що апарат суду виконує функції у сфері організаційного забезпечення, документального та інформаційно-технічного забезпечення, фінансового, кадрового й матеріально-технічного забезпечення.
До штату апарату суду входять керівник апарату, заступник керівника апарату, помічники суддів, працівники канцелярій, секретарі судового засідання, наукові консультанти, судові розпорядники.
У зв’язку з тим, що здійснення зазначених вище функцій відповідно до чинного законодавства України покладено виключно на апарат суду, а правосуддя, у свою чергу, відповідно до положень ст. 124 Конституції України здійснюється виключно судами, то скорочення штату апарату суду може мати певні негативні наслідки.
Враховуючи обсяги та кількість справ, які перебувають на розгляді в місцевих судах та судах вищих інстанцій, це позначиться як на ефективності здійснення правосуддя судами в цілому, так і на оперативності, своєчасності та якості виконання працівниками апарату суду своїх посадових обов’язків.
По-перше, починаючи з моменту надходження справи до суду та здійснення у зв’язку з цим функцій щодо реєстрації, розподілу й перерозподілу справ та іншої кореспонденції, яка надходитиме до суду.
По-друге, здійснення функцій щодо безпосереднього розгляду справи в суді, а саме:
- забезпечення оформлення справ;
- повідомлення сторін та інших учасників про дату, час і місце їх розгляду;
- здійснення організаційний дій щодо приведення зали судового засідання у належний стан з метою реалізації сторонами та іншими учасниками своїх процесуальних прав і виконання обов’язків;
- підготовки справ до розгляду;
- здійснення фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу, а у разі необхідності – організації відеоконференції з іншого приміщення;
- внесення відповідних даних до автоматизованої системи діловодства суду;
- направлення копій документів сторонам та іншим учасникам справи;
- направлення електронних копій судових рішень до ЄДРСР.
По-третє, передання справ до канцелярії, а в майбутньому до архіву для зберігання та здійснення відповідних дій у зв’язку з цим.
Оскільки виконання вище зазначених функцій законом прямо покладено на апарат суду, то його скорочення матиме безпосередній вплив на ефективність здійснення судами правосуддя.