Вітчизняною судовою практикою і доктриною права не сформовано єдиного підходу щодо поняття юридичної особи публічного права та його співвідношення з суб’єктом господарювання державного (комунального) сектора економіки. В цьому контексті привертає увагу судова практика визнання акціонерного товариства юридичною особою публічного права, з урахуванням факту створення цього товариства постановою Кабміну (Постанова ВГСУ від 01.12.2009 р. у справі №31/115). Чимало експертів піддають критиці зазначене рішення суду через надмірно формальне й поверхневе визначення типу юридичної особи. Суд залишив без уваги той факт, що ЦК України встановлюються організаційно-правові форми та визначається правовий статус юридичних осіб приватного права (в тому числі акціонерних товариств). У зв’язку з цим юридичні особи, створені в порядку, передбаченому ЦК України, не можуть вважатися юридичними особами публічного права. Про це повідомив доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Національної академії правових наук України Роман Майданик під час міжнародної науково-практичної конференції «Юридичні особи публічного права: участь у цивільному обороті» (Матвєєвські цивілістичні читання). Цей науковий захід було організовано відділенням цивільно-правових наук України НАПН України, ВГО «Асоціація цивілістів України та кафедрою цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Повністю у державній власності!
Так, за словами професора, передбачене чинним законодавством використання державою організаційно-правових форм, характерних для юридичних осіб приватного права, регулюється нормами цивільного права з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства»).
«Характерним прикладом таких акціонерних товариств є державні акціонерні холдингові компанії (далі – ДАХК), що створюються у формі акціонерних товариств, 100% акцій яких належать державі. Така юридична особа створюється з метою найбільш ефективного управління корпоративними правами держави у певній сфери економіки. Вона знаходиться в інституційній та організаційній залежності від органу, який її створив. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передане до статутного фонду державної холдингової компанії, знаходяться у державній власності та закріплюються за нею на праві господарського відання (ч. 13 ст. 6 ЗУ «Про холдингові компанії»). При цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20% статутного фонду холдингової компанії (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про холдингові компанії»)», – зазначив академік.
Не погоджуюся…
За словами пана Майданика, незважаючи на залежність від держави та створення з метою задоволення публічного інтересу держави, з урахуванням відсутності у спеціальному законі норми про визнання ДАХК юридичною особою публічного права, ДАХК за своєю організаційно-правовою формою є акціонерним товариством, яке належить до юридичних осіб приватного права відповідно до класифікації, передбаченої чинним законодавством України.
З цього приводу в літературі обґрунтовується теза, що ДАХК необхідно розглядати як юридичну особу публічного права, оскільки така юридична особа створюється з метою найбільш ефективного управління корпоративними правами держави у певній сфері економіки, вона знаходиться в інституційній та організаційній залежності від державного органу, який її створив. Прихильники такого підходу вважають, що юридичною особою публічного права є особа, яка відповідає сукупності таких ознак:
- її створено розпорядчим актом державного органу або органу місцевого самоврядування;
- метою створення є задоволення інтересів держави в цілому чи конкретної територіальної громади, або виконання завдань, покладених на публічний орган;
- Особа знаходиться в інституційній та організаційній залежності від держави або територіальної громади.
«З таким підходом не можна погодитися, оскільки на сучасному етапі комплексний критерій віднесення юридичних осіб до числа юридичних осіб публічного права не відповідає їх законодавчо передбаченому визначенню лише за одним критерієм – порядком їх створення», – констатує експерт.