Реформаторська лихоманка продовжує ширитися у суспільстві. Намагаючись привести національне законодавство у відповідність до європейських вимог та стандартів, фахівці виступають з численними пропозиціями внесення нормативних змін. Не залишились осторонь і представники підприємництва, які, користуючись нагодою, вирішили ініціювати спрощення ведення бізнесу, модернізувавши закон «Про ліцензування видів господарської діяльності». Пропозиції реформаторів були розглянуті 19.04.2016 р. під час тематичного круглого столу. Участь у заході взяли: голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна, директор програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні» Тамара Соляник, експерт цієї ж програми Любомир Чорній, директор Департаменту ліцензування та дозвільної системи ДРСУ Олександр Андрєєв, а також інші експерти й представники бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Реформаторська обережність
Розпочався форум зі вступного слова К. Ляпіної, яка відзначила революційність закону про ліцензування, прийнятого понад рік тому. На її думку, цей документ дозволив знищити механізм «сам пишу правила, сам їх виконую, сам контролюю», який широко застосовувався регуляторами та встановив чіткі умови регуляторної політики.
Також із прийняттям акту підприємці позбавились паперових поневірянь, яких зазнавали у зв’язку з маніпулюванням регуляторів можливістю надати чи не надати ліцензію на паперовому носії. Така ситуація, як зазначила доповідачка, суперечила європейським принципам. Сьогодні ліцензія – це рішення владного органу, оприлюднене належним чином, а наявність чи відсутність папірця – більше не має значення.
Дуже позитивно колишня парламентарка оцінила те, що документ змінив філософію розробки та прийняття нормативно правових актів у регуляторній царині. Якщо раніше ця процедура була практично закритою, то після набрання чинності законом створення нових н.п.а. почало супроводжуватися активним обговоренням та залученням до процесу провідних фахівців і спеціалістів. «Залучення зацікавлених осіб до розробки регуляторного акту – це запорука успіху», – переконана К. Ляпіна.
Однак, незважаючи на численні плюси закону про ліцензування, за час його існування були виявлені й окремі недоліки, зокрема у таких сферах як освіта та охорона здоров’я. Ці недоліки, за словами голови ДРСУ, вимагають негайного реагування. Водночас, усуваючи проблеми, не можна допустити краху всієї системи. Тож діяти потрібно вельми обережно, ретельно досліджуючи кожну пропозицію.
Підсумовуючи свій виступ, чиновниця запевнила, що представлений законопроект змін до ліцензійного закону не є «істиною в останні інстанції», а виноситься на обговорення широкого загалу.
Перепони для ефективності
Далі трибуною заволодів Л. Чорній. Він коротко охарактеризував стан дій у регуляторній царині та перерахував системні перепони, які стоять на шляху ефективного ліцензування в Україні. Першою з них є відсутність ризико-орієнтованності. Тобто наразі у державі відсутня єдина система оцінки ризиків, що робить неможливим встановлення єдиного порядку ліцензування. До того ж, через вказаний фактор, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі підакцизними товарами і досі не дотягує до стандартів Старого Світу.
Друга перепона – невиправданість ліцензування в окремих сферах. Суть процесу видачі ліцензії іноді полягає не в забезпеченні безпеки у межах провадження господарської діяльності, а в обмеженні виходу на ринок інших гравців: ліцензію отримує обмежене (визначене заздалегідь?) коло юридичних осіб.
Наступною перепоною є надмірні дискреційні повноваження регуляторних органів, які вимагають додаткові документи для отримання ліцензії, всупереч законодавчим приписам. Відбувається це через те, що досі в Україні немає уніфікованої «ліцензійної» процедури.
Ще одна перепона – суперечливість ефектів ліцензування. Наявні механізми призводять до закриття ринків, обмеження конкуренції, створення штучних монополій.
Вирішити перераховані негаразди, на переконання доповідача, можливо, якщо визначити чіткі функції процедури ліцензування, розробити класифікатор ризиків, створити якісне нормативно-правове забезпечення порядку і процедур надання ліцензії та впровадити технологічне забезпечення процесу. «Реформа – річ неспинна. Тож передусім варто сконцентруватися на недоліках», – упевнений Л. Чорній.
Концептуальні зміни
Вирішити, якщо не всі, то принаймні більшість з озвучених питань, на думку наступного доповідача О. Андрєєва, можна за допомогою змін до ліцензійного закону, представленого на форумі. Однією з найбільш суттєвих новацій є можливість встановлення на рівні спеціальних законодавчих актів інших, відмінних від загальних, підстав для призупинення/відновлення дії ліцензії, які у разі їх наявності матимуть пріоритет над загальними нормами ліцензійного закону. Це дозволить враховувати певні особливості, які можуть з’явитися при провадженні окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Ще однією новелою є доповнення переліку принципів державної політики у сфері ліцензування принципом «дотримання законності». Необхідність цього кроку опосередковується наявністю у деяких законах, що регулюють ліцензування окремих видів господарської діяльності, бланкетних норм, які дозволяють чиновникам маніпулювати важливими процедурними моментами. Закріплення вказаного принципу на законодавчому рівні дозволить виключно законом визначати підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії, призупинення, зупинення, відновлення її дії або її анулювання.
Також пропозиціями передбачається надати уточнення термінам «безліцензійна діяльність» та «здобувач ліцензії», скасувати низку норм чинного ліцензійного закону, розширити перелік повноважень органу ліцензування та уточнити види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Усі зазначені пропозиції будуть обговорюватися бізнесовою спільнотою. Однак, поряд із реформуванням регуляторної царини, на бізнес в Україні можуть очікувати й інші сюрпризи. Так, у національному Міністерстві юстиції активно пролонгується пропозиція ліквідації Господарського кодексу України. Про те, які наслідки це може мати для бізнесу, «ЮГ» запитав у К. Ляпіної.
Коментар:
Ксенія Ляпіна, голова Державної регуляторної служби України:
- Ми аналізували, які наслідки можуть очікувати на державу в результаті скасування Кодексу. Звісно, ліквідувати його можна. До того ж, коли він приймався, багато хто з фахівців дотримувався думки, що у господарських відносинах варто послуговуватися Цивільним кодексом, який є базовим документом. Проте Кодекс був прийнятий і він діє. До нього прилаштувалася судова практика, тому його ліквідація без перенесення низки норм до інших документів не має сенсу. Єдине, задля чого його варто було б ліквідувати, – заради ліквідації такого інструменту як державне відання. Ця форма залишалась з радянських часів. Вона не є власністю, не є орендою. Вона відсутня в інших країнах Європи та незрозуміла для наших іноземних партнерів. Водночас, цікавим є те, що в Міністерстві юстиції планують перенести цей інститут до Цивільного кодексу. Тоді навіщо ліквідувати Господарський кодекс – залишається незрозумілим. Будь-які зміни мають обґрунтовуватися зрозумілими та прозорими цілями.
Звести усі кодекси до одного, аби спростити роботу юристам, – мета досить сумнівна. У нас безліч законодавчих актів і ліквідація одного з них не полегшить їх системного розуміння. Інших цілей фахівці поки не вбачають. Кодекс практично не містить регуляторних норм, тож його ліквідація не відіб’ється на механізмах ведення господарської діяльності – не спростить, не здешевить їх тощо. Тобто мети, задля якої потрібно було зробити такий радикальний крок, ми поки не бачимо.