Судова реформа в Україні триває. Однією з її складових є зміни до національного процесуального законодавства. Саме цим непростим завданням наразі переймається чи не вся правова спільнота разом з європейськими експертами. Результатом цього занепокоєння поки що є кілька новаторських спрямувань, одне з яких полягає у написанні нової редакції Господарського та внесення змін до Цивільного й Адміністративного процесуального кодексів. Ініціаторами та розробниками цих змін є фахівці з Ради з питань судової реформи при Президентові України. Їх пропозиції були представлені громадськості та обговорені під час серії експертних дискусій, які відбулися 4, 8 та 11 квітня 2016 р. у будівлі Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Судова юрисдикція
Однією з проблем, яку намагалися вирішити розробники пропозицій, стала проблема судової юрисдикції. Не секрет, що адміністративники, цивілісти та господарники вже давно чубляться через окремі категорії спорів, які (теоретично) можуть розглядатися у будь-якій з трьох юрисдикцій. Причинами для дискусій є правовідносини, які зачіпаються цими спорами, їх суб’єктний склад, а також компетенція суддів у тих чи інших напрямах.
Аби покласти кінець цим суперечкам, розробники проекту запропонували відмовитися від предметного критерію визначення юрисдикції спору на користь критерію суб’єктного. Окрім того, ними була врахована стародавня доктрина пріоритету цивільних судів, які, до слова, на відміну від господарських та адміністративних, керуються саме таким критерієм, а також озвучена ідея створення єдиного судового кодексу на базі ЦПК. Фахівці переконані, що єдиний стандарт правосуддя, відображений в єдиному кодексі, стане рушієм до ефективного розгляду справ. Такий документ буде зрозумілим та простим у користуванні, а кожен заявник зможе самостійно розібратися, до якого суду йому слід направляти ремство.
В цілому пропозиції Ради були підтримані, однак спеціалісти озвучили низку зауважень. Наприклад, представники адмінюстиції вказали на доцільність розширення та конкретизації інституту похідних вимог, що пропонується запровадити як запобіжник від передачі справи від одного суду до іншого, у зв’язку з долученням до неї різних учасників. Також було наголошено на унікальності адміністративної юстиції, що унеможливлює її об’єднання з цивільною або господарською. Крім того, було вказано, що незважаючи на новаторство, проект все ж таки не вирішує проблему приналежності спорів з інтелектуальної власності, спорів з Антимонопольним комітетом України, спорів щодо майнових прав автора та суміжних прав, визнання рішень міжнародних арбітражів тощо.
Однак запропонована редакція була визнана найбільш вдалою, оскільки у ній враховані відносини, які наявні в Україні на сьогодні. Якщо ж законотворці відмовляться від ідеї впровадження єдиного кодексу, доцільно було б розглянути ідею створення спеціального органу, який би вирішував «юрисдикційні спори» між судами. Такі функції міг би взяти на себе ВСУ.
Свідки та витрати
Ще однією запропонованою Радою новелою є впровадження інституту свідків у господарському процесі. Це питання самі автори визнали таким, що може викликати численні дискусії, оскільки воно негативно відіб’ється на швидкості розгляду спорів, якою по праву можуть пишатися господарники. Як зазначили присутні, відмінність господарського процесу від інших полягає у тому, що більшість господарських операцій ретельно документується, тож про що за таких умов може свідчити свідок – не зовсім зрозуміло. До того ж суддівство (не говорячи про кримінальний процес) вже має цивільну модель, за якої свідків можуть відшукувати роками, та адміністративну, де свідчення приймаються, однак випадків залучення свідків практично немає. Взагалі, фахівці не бачать перешкод у залученні свідка в господарському процесі й зараз, якщо це допоможе суду об’єктивніше розглянути представлену справу. Втім закріплення такого інституту на законодавчому рівні якщо не покращить, то принаймні не зробить господарський процес гірше.
Також скоріше позитивно, ніж навпаки, оцінили фахівці пропозицію надання учасникам господарського процесу права на подання експертного висновку в якості доказу. Щоправда, досвід проведення експертиз, які можуть тривати місяцями, а то й роками, змушує правників до обережності у підтримці цієї новели.
А ось ідея презумпції повного відшкодування судових витрат викликала справжню дискусію. Річ у тім, що з одного боку, пропозиція стягувати зі сторони, яка програла процес, збитки, понесені на нього як судом, так і опонентом, приваблює, оскільки врешті змусить скаржників обережніше ставитися до права на звернення до Феміди. З іншого боку, доповідачі звернули увагу на високу платню, яку вимагають адвокати за свої послуги, та висловили сумнів з приводу того, що ці кошти варто відшкодовувати у повному обсязі. До того ж постали питання, яким чином визначатимуть суму, витрачену учасником процесу або ж судом, скажімо, на залучення спеціаліста чи перекладача. Вочевидь, відповіді на них знайдуться згодом.
Загальна концепція
Усього ж Рада пропонує вдосконалити процесуальне законодавство за 13-ма блоками, перший з яких стосується підвищення ефективності захисту прав осіб як превалюючого завдання судочинства. Другий блок передбачає розширення способів судового захисту та засобів доказування. Крім інституту свідків, цей блок включатиме можливість використання електронних доказів як самостійного засобу доказування. Третій блок передбачає впровадження дієвих механізмів забезпечення позову та доказів. Йдеться про розширення способів забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення, а також про відшкодування шкоди, завданої необґрунтованим забезпеченням позову або доказів.
Четвертий блок розрахований на максимальну змагальність сторін та пропорційність. У його рамках роль суду має бути визначена як роль арбітра, а не слідчого, який зважуватиме доцільність процесуальних дій із завданням судочинства, значенням справи, ціною позову, розміром судових витрат тощо.
П’ятий блок включатиме нові правила юрисдикції та підсудності. Шостий міститиме механізми спрощення та прискорення розгляду нескладних справ. Зокрема, йдеться про спрощене позовне провадження (у тому числі без виклику сторін), розумні процесуальні фільтри на стадії апеляційного й касаційного провадження, а також швидке врегулювання спору за участю судді без формальних судових процедур.
Сьомий блок покликаний забезпечити ґрунтовну підготовку розгляду складних справ. У його рамках вирішуватимуться підготовчі та процедурні питання, а також розроблятимуться механізми безперешкодного розгляду справи по суті без можливості зупинення та повернення до підготовчої дії. Восьмий блок охопить забезпечення своєчасності розгляду справи та правову визначеність. Серед іншого, він міститиме норми про обов’язок розкриття всіх доказів, чіткий порядок вчинення процесуальних дій та розумні обмеження можливості направлення справи на новий розгляд.
Дев’ятий блок впровадить механізми запобігання зловживанню процесуальними правами. Десятий стосуватиметься ефективної компенсації судових витрат. Одинадцятий блок гармонізує правила цивільного та господарського судочинства зі збереженням специфіки кожного. Дванадцятий дозволить впровадити «Електронний суд». А тринадцятий блок забезпечить підтримку судом міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду.
Наразі запропоновані зміни знаходяться на стадії обговорення, тож правники мають змогу долучитися до процесу законотворення, надсилаючи свої зауваження та пропозиції до Ради.