 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вмотивовані судові рішення – основний критерій якості правосуддя? На це питання намагалися дати відповідь українські правники. Так, 23.06.2015 під час спільного круглого столу «Правила аргументації судових рішень», організованого Комітетом Асоціації правників України з процесуального права, секцією суддів АПУ, Національної школи суддів України та Юридичної групи LCF юристи обговорили особливості мотивації судових рішень. Зазначимо, що досить дискусійне питання меж та правил аргументації судових рішень зібрало за одним столом представників суддівського корпусу, науковців та адвокатів-практиків. Зокрема участь у заході взяли старший юрист ЮБ «ЄПАП», член АПУ Україна Арсен Мілютін, член ради з питань судової реформи при Президентові України, керуючий партнер ЮГ LCFАнна Огренчук, яка виступила модератором заходу, професор Роман Майданик, суддя Господарського суду м. Києва Тетяна Васильченко, проректор НШС України Володимир Мазурок та інші.
Так, на початку заходу свою аргументацію судових рішень як елементу права на справедливий суд представив Роман Майданик. За його словами, судді повинні мати змогу у процесі аргументації судових рішень використовувати не лише норми права, але й явища, що виходять за межі правової дійсності, скажімо, такі як норми моралі, явища у суспільному та політичному житті країни.Разом з тим, він зазначив, що не завжди відсутність належної аргументації призводить до порушення прав заявника. Відповідне рішення має бути встановлено у кожному конкретному випадку.
Зі свого боку, Володимир Мазурок, представив роботу школи суддів, зокрема, нові курси та семінари, які проводяться за сприяння ОБСЄ. Він висловив переконання, що надалі якість судових рішень поліпшиться, зокрема, за співпраці з адвокатами.
Також до палкої дискусії приєднався й директор Юридичного бюро Рижого Володимир Рижий. На його переконання, написання судових рішень – це не просто робота, а мистецтво, і не кожен правник здатен його осягти. Однак водночас, пан Рижий озвучив проблему «плагіаторства» судових рішень та написання їх під копірку, без застосування власного аналізу та аргументації. Але з такою позицією не погодився член Правління АПУ, суддя Львівського окружного адміністративного суду Володимир Кравчук, який у жартівливій формі зазначив, що плагіат у цьому випадку неможливий, оскільки судове рішення не є об’єктом авторського права. Також він розповів про правила аргументації судових рішень та вимоги, які стоять перед суддею. «Будь-яке суб’єктивне переконання судді повинно мати належну матеріальну (доказову) основу», – зазначив пан Кравчук. Однак застеріг колег, що найважливіше, – це наскільки суддя вірить аргументам сторони, адже інакше мистецтво аргументації може зіграти не на користь заявника.
Позицію Європейського суду з прав людини представив заступник голови Комітету з процесуального права Арсен Мілютін. За його словами, ЄСПЛ виніс не дуже багато рішень з цього приводу. Так, одними із перших яскравих рішень, зазначив пан Мілютін, були справи Руіз Торія та Хіро Балані. Для вітчизняних правників цікавими є справи проти України, такі як Проніна проти України (рішення від 2006 р.). Якщо підсумувати позицію Європейського суду, то вона, на переконання доповідача, зводиться до двох основних тез. По-перше до того, що обов’язкової відповіді вимагають аргументи специфічні, доречні та важливі. Водночас, було зазначено, що відповідно до міжнародних документів, суди зобов’язані мотивувати свої рішення, але ці норми не можуть тлумачитись як такі, що вимагають відповіді на кожен аргумент. «У справі Серявін та інші проти України Європейський суд надав гарне пояснення другій тезі: «функція мотивованого рішення – демонстрація сторонам, що їх почули… вмотивоване рішення надає сторонам можливість апелювати… Публічний нагляд за вчиненням судочинства можливий лише завдяки мотивуванню рішень», – зазначив юрист. Так, на переконання пана Мілютіна, належно мотивоване рішення має такі переваги:
Демонструє сторонам, що суд їх почув; зменшує бажання сторони, що програла апелювати, тобто розвантажує судову систему; дає змогу належно підготувати апеляцію; зменшує ризик скасування рішення апеляцією; підвищує повагу до суду; є зовнішньою ознакою відсутності корупції; дає змогу здійснювати суспільний контроль за судочинством.
«Вважаю, що сьогодні нам треба говорити у контексті двох тез Європейського суду. По-перше, що треба робити аби покращити ситуацію з мотивуванням судами рішень. По-друге, що не треба робити. Почати слід з того, що ситуація справді не є задовільною. Якщо наші вищі суди критикує Європейський суд з прав людини, то це справді так. Наприклад, у справі Сєрков проти України, Європейський суд зазначив таке: «Суд не може виявити підставу для такої зміни тлумачення, із яким зіткнувся заявник. Фактично, Верховний Суд не пояснив, чому він змінює тлумачення цього питання. Така відсутність прозорості підірвала суспільну впевненість та довіру до закону». В справі Проніна, Європейський суд зазначив таке: «Національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з погляду її аргументу, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції», – акцентував свою увагу доповідач. На його переконання, практика підтверджує, що ці рішення є верхівкою айсбергу. Узагальнюючи свій виступ, правник перерахував стандартні проблеми з мотивуванням в рішеннях. Перше – суд перераховує численні норми права, і далі одразу слідує рішення; друге – суд відповідає на малозначні аргументи, залишаючи головні аргументи без відповіді; третє – мотиви суду є, але їх просто неможливо зрозуміти.
Водночас, не зважаючи на серйозність проблематики, Арсен Мілютін доповів, чому не погоджується із тим, як законодавець запропонував боротися із проблемою. «В новому законі «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що однією із підстав для дисциплінарного провадження є «незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору». Я вважаю, що такий підхід є, певною формою ревізії судового рішення. Але єдина нормальна форма ревізії – це апеляційний та касаційний розгляд. Якщо правило мотивування зробити приводом для дисциплінарного провадження, то так ми, фактично перетворюємо ВККС та ВРЮ на наглядову інстанцію. Тобто посягаємо на правову певність. На мій погляд, треба йти іншим шляхом – і шукати відповідь на питання, чому такий незадовільний стан із мотивуванням? Я певен, що проблема криється у трьох факторах: відсутність незалежності, корупція та низька кваліфікація, зокрема – відірваність від реального життя. З цими чинниками і треба боротися», – зазначив юрист.