 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом – найбільш амбітна та перспективна серед численних аналогічних документів європейских країн. Однак вона містить одну надзвичайно важливу прогалину – в її тексті нічого не зазначено про кінцеву політичну мету, яка очікується від підписання Угоди. Про це під час засідання круглого столу «Можливості та виклики Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом», – зазначив Віце-президент Європейської комісії у 2004-2010 рр. Гюнтер Ферхойгенат.
Угода про асоціацію – унікальний експеримент
За словами Г. Ферхойгена, між Україною та Європейським Союзом неодмінно мають бути потужні міцні зв’язки. «Мої погляди дуже добре відомі: я переконаний у тому, що відповідно до тексту договору Угоди і самого духу європейської інтеграції, очевидним є те, що в такому випадку Україна має отримати перспективи членства, для того щоб змінити ситуацію, змінити країну в такий спосіб. Це буде великою цінністю. Від вас ніхто не вимагає, щоб ви робили щось заради задоволення таких людей, як ми, чи заради задоволення Європейської комісії. Ми хочемо, щоб ви робили це для себе, для вашого народу і суспільства. Ми тут не для того, щоб диктувати, як і що вам треба робити. Ніхто не буде тут грати роль шкільного вчителя, який навчає школярів, що вони мусять робити. Угода про ЄС є своєрідною дорожньою картою, яка допомагає розібратися у пріоритетах, у послідовності подій», – зазначив він.
До того ж пан Ферхойген зазначив, що сьогодні Україна стоїть перед унікальним експериментом, який є Угодою про асоціацію. За його словами, це найбільш амбітний та перспективний документ, який йому доводилося бачити у своїй практиці. «Це угода нового типу. Я бачив десятки угод різних країн світу, але Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом – найбільш амбітна та перспективна. Все залежить від вашої волі, але необхідно бути реалістами: текст Угоди ґрунтувався на реаліях 2011 р., тому в ньому не були взяті до уваги політичні та економічні умови сьогодення України», – застерігає експерт.
Водночас здивування пана Ферхойгена викликає той факт, що в тексті Угоди нічого немає про кінцеву політичну мету підписання документа. «Я уважно вивчав цей документ, який містить 1600 сторінок. Мене здивувало те, що в ньому немає нічого про кінцеву мету, але водночас це вселяє якусь надію, адже питання залишається відкритим і маємо надію на гарний фінал», – зазначив він.
Україна – не «бідний родич»!
Питання відсутності поняття кінцевої політичної мети від Угоди про асоціацію так чи інакше порушувалося більшістю учасників засідання. На думку експертів, воно дуже важливе, оскільки немає якоїсь певної європейської моделі країни, – всі вони мають свої унікальні особливості. Спроби їх уніфікації до якоїсь єдиної моделі не будуть ефективними, адже традиції в Україні, Польщі і, наприклад, Німеччині, Данії – дуже різні, як і психологія людей на півночі і на півдні Європи. Тому, коли йдеться про Угоду про асоціацію, експерти радять розуміти, що Україна хоче втупити до ЄС як динамічна країна, яка не проситься туди як «бідний родич», а яка сама може бути цікавою для ЄС як частина європейської спільноти.
На думку експертів, основне питання тут полягає в надто деталізованих нормах і вимогах, які виписані в європейському контексті щодо процедур, технологічного процесу, соціальних ідей тощо. Очевидно, що в українських умовах впровадження значної частини подібних ідей може призвести не до покращення, а навпаки, – до погіршення ситуації. Сьогодні на законодавчому рівні нерідко впроваджуються схеми, які містять відверту корупційну складову і мають наслідком величезні ризики. Пояснюються такі схеми тим, що аналогічні діють у Європі. Але одна справа норми, які діють у країні, з високою правовою культурою і традиціями формування цих процедур, та інша, – коли неготова країна починає їх впроваджувати, відкриваючи можливості для корупції.
Крім того, фахівці заявляють, що в Україні немає чіткого усвідомлення того, яку модель економіки, з погляду великих технологій, ми маємо будувати. На сьогодні є чимало «економічних міфів», які необхідно розвінчувати. Приміром, на кшталт того, що саме малий бізнес формує бюджет більшості європейських країн. Тоді як насправді ситуація діаметрально протилежна, – наповнення бюджету в європейських країнах повністю залежить від податків великого бізнесу. В свою чергу консолідування малого бізнесу є тим середовищем, яке формує ринкову модель, формує зайнятість і заробітну плату громадян, податки з якої потім опосередковано надходять до бюджету країни. На думку експертів, вкрай важливо усвідомлювати ту особливість стосунків держава – бізнес – громадянин, яка є сьогодні в країні.
На жаль, Угода про асоціацію по суті є механічним набором вимог ЄС щодо членства у ньому, але вона не дає відповіді на питання, яку країну ми маємо будувати і як уникнути ризиків у такому випадку.
Соціальний діалог: на старт!
Як стало відомо під час засідання, деякі експерти вважають, що для ефективної і результативної роботи над реалізацією Угоди вкрай важливо розвивати ефективний соціальний діалог. На думку заступника Голови Федерації профспілок України Сергія Українця, профспілки, соціальні партнери та інші дієві особи громадянського суспільства повинні відігравати важливу роль у забезпеченні конкретних результатів від реалізації Угоди, яка містить чіткі положення щодо того, хто повинен брати участь у моніторингу її реалізації. Більше того, за словами фахівця, сприяння соціальному діалогу є одним із завдань розділу Угоди про соціальне співробітництво на шляху просування гідної праці.
«Українські профспілки активно співпрацюють зі своїми колегами в Європі, МОП та іншими інституціями, соціально-економічними радами, які репрезентують інтереси як представників найманої праці – профспілки, так і сторону власників. Це стосується передусім глав та розділів Угоди щодо забезпечення гідних та безпечних умов праці, поступового збільшення робочих місць. Ми спільно належимо до Української платформи громадянського суспільства, що створена для інтеграції України до ЄС, тому питання соціального діалогу та співпраці для досягнення позитивних змін у суспільстві, проведення соціально-економічних реформ для створення умов гідної праці та гідного життя є актуальним та важливим», – каже Сергій Українець.
На думку фахівця, необхідно провести всебічний аналіз, насамперед, європейського законодавства, усіх Конвенцій МОП, – не тільки тих, що Україна вже ратифікувала, а й тих, що планується ратифікувати у майбутньому. Також потрібно врахувати і те, що Президент України у «Стратегії – 2020» чітко вказав її мету – це досягнення європейських стандартів життя, зокрема і трудових стандартів.
Сергій Українець наголосив, що особливу увагу профспілки приділяють главам та розділам, де йдеться про соціально-економічний розвиток, збільшення робочих місць та створення гідних умов праці, зокрема статті 420, 421. Він також звернув увагу на те, що в ст. 424 Угоди про Асоціацію України з ЄС зазначено, що Україна забезпечуватиме поступове наближення до права, стандартів та практики Євросоюзу у сфері зайнятості, соціальної політики. Все це потрібує ефективного та результативного соціального діалогу. За словами фахівця, профспілки цілком до цього готові.
Економічна деградація не за горами?
У свою чергу директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник вважає, що Угода про асоціацію виступає своєрідним викликом для українського виробника та економіки країни загалом. «Через свої технологічні можливості та недостатню інформованість, більшість українських виробників, українська економіка не були спроможні використовувати ті можливості, які створювала Угода про асоціацію. Більше того, якщо проаналізувати державну статистику, то за минулий рік Україна змогла наростити експорт до країн ЄС на суму близько 300 млн дол. Водночас наша країна зазнала втрат зі східних ринків на 7 млрд дол. Ця різниця, безумовно, негативно позначається на українській економіці та житті українців. Єврооптимізм, який країна переживала останній час, зіштовхнувшись з європейськими реаліями, може піти двома шляхами, як євроскептицизму, так і єврореалізму», – каже експерт.
До того ж пан Бортник додає, що це дуже серйозна проблема, оскільки останні соціологічні опитування, зокрема, «Київським інститутом соціології» за травень цього року, демонструють, що кількість людей, які підтримують вступ до ЄС України, суттєво зменшилася. На думку експерта, Угода потребує значних змін. «Рік, який пройшов з часу реалізації Угоди про асоціацію, продемонстрував нам серйозні виклики та проблеми, він дає змогу говорити не тільки про реалізацію Угоди (я думаю, що її реалізація затягнеться на десятки років), але й про те, як її змоделювати. Можливо, варто внести до неї якісь зміни, які зроблять її більш ефективною, більш наближеною до тих реалій та викликів, які сьогодні є для України. На мою думку, головними можливими напрямами змін має стати запровадження якогось особливого періоду для України. Можливо, потрібно розширювати програми європейського сприяння виходу українського бізнесу на європейські ринки, адже вони вкрай конкурентні. Більше того, європейські виробники користуються напрацьованими механізмами лобіювання своїх інтересів в Європейській комісії та інших установах. Часто українських виробників абсолютно штучно дискримінують з тих чи інших ринків. Можливо, варто говорити про якість спільних інвестиційних програм між Україною і ЄС для ключових секторів економіки, адже економічна деградація (і це потрібно усвідомлювати) рано чи пізно призведе до втрати робочих місць в Україні і до значного сплеску міграції українців», – розмірковує пан Бортник.
Позицію про те, що за час напрацювань положень Угоди про асоціацію, Україна дуже змінилася, що не може не вплинути на реалізацію положень цього важливого документа, підтримує і експерт інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Святослав Денисенко. «Підготовку проекту Угоди проводила одна держава, а реалізовувати ці положення має інша. Наскільки успішно та оперативно зможе нова держава реалізувати положення Угоди, – сказати важко. У нас вже виникають проблеми з імплементацією деяких частин Угоди (приміром, встановлення нових тарифів, яке викликало широкий резонанс у суспільстві). Ще одна важлива внутрішня проблема – база підтримки, яка сьогодні є під питанням», – резюмує пан Денисенко
Одразу нічого не зміниться…
У свою чергу президент Агентства модернізації України Михаель Шпінделеггер називає Угоду лише рамковим документом та запевняє, що одразу в Україні нічого не зміниться. «З року в рік кількість робочих місць в Україні зменшується, тому є гостра потреба знайти вихід із цього глухого кута. Очевидно, що простих шляхів тут немає. Не можна просто підписати Угоду про асоціацію і потім одразу зажити щасливо. Угода про асоціацію – лише рамковий документ, аби Україна вирішила, які зміни вона хоче запровадити в державі. Гадаю, якщо Україна виконає ці критерії, а таких умов вельми багато, то, очевидно, що зрештою у вас будуть кращі шанси розвивати торгівлю з іншими європейськими країнами, стати частиною європейської сім’ї. Це буде вести до процвітання, зростання кількості робочих місць і збільшення соціальних стандартів. Сьогодні основне завдання Агенції модернізації України полягає в тому, аби відповісти на питання, що треба зробити в Україні для того, щоб залучити інвестиції (а я гадаю, що Україні сьогодні потрібні величезні обсяги інвестицій)», – констатує експерт.
За словами пана Шпінделеггера, для залучення інвестицій Україна має акцентувати увагу на трьох основних чинниках. По-перше, необхідно визначитися з реальними наявними умовами для залучення інвестицій. «Ми називаємо це програмою модернізації. Що треба робити у контексті боротьби з корупцією; які кроки треба з’ясувати і втілити на шляху до євроінтеграції; які зміни необхідно внести до Конституції, – ось основні напрями, за якими ми сьогодні працюємо у нашій Агенції», – каже він.
Другий крок полягає у розумінні того, що необхідно зробити, аби ці реформи в Україні могли втілитися. За словами пана Шпінделеггера, це досить непросте питання. Усі європейські країни, які проходили цей шлях, переживали певний перехідний період реформування.
І, нарешті, третій крок, – створення Українського фонду відновлення для інвестування в різні сектори економіки України відповідно до Програми модернізації.Фонд буде структурований відповідно до принципів, що викликають довіру в інвесторів (форма організації, юрисдикція, тощо). До Фонду залучається тривале міжнародне фінансування від приватних інвесторів, міжнародних фінансових організацій і суверенних фондів іноземних держав. Інвестування у проекти в Україні здійснюватиметься на поворотній основі і передбачає закупівлю обладнання у країн, які надають фінансування.
«Ми хочемо допомогти Україні впевнено стояти на ногах та бути на одному рівні з Європою. Основою цього стане розвинена демократія та процвітаюча економіка», – каже Михаель Шпінделеггер.
Також директор АМУ зазначив, що під керівництвом провідних експертів і політиків з усієї Європи до вересня поточного року буде підготовлено чіткий комплексний план модернізації України.
Цілком зрозуміло, що якість реформ та змін набагато важливіша швидкості їхньої реалізації. Утім, ця формула працює виключно у традиційних стабільних суспільствах, до яких Україна, на жаль, поки що не належить. Більшість експертів сходяться в одному: сьогодні необхідно напрацьовувати кілька ключових драйверів євроінтеграції та концентруватися на 2-3 актуальних напрямах, які принесуть найшвидший та очевидний для суспільства результат застосування Угоди про асоціацію.