Перспективу прийняття в Україні нового Трудового кодексу вже кілька років активно обговорюють вітчизняні юридичні спільноти. Наприкінці минулого року народний депутат Михайло Папієв до Верховної Ради вніс законопроект №1658 – проект Трудового кодексу. Ще один варіант Трудового кодексу, розроблений Міністерством соціальної політики, викладений на сайті держструктури. Про корекцію правових відносин між роботодавцем і працівником у світлі прийняття нового Трудового кодексу поговорили учасники круглого столу 29 квітня цього року, організованого Асоціацією правників України спільно з правовим порталом «ЮРЛІГА».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Помічник народного депутата Зоя Васильова, що представляла Комітет ВРУ з питань соціальної політики, окреслила основні проблеми трудового законодавства країни. За її словами, за останні 10 років парламент чомусь пішов шляхом прийняття окремих законів замість формування нового кодексу. І, як наслідок, зміни до чинного в Україні Кодексу законів про працю вносились фрагментарно та непослідовно. «З реформуванням трудового законодавства ми запізнились навіть не на 10 – на 20 років. Можна назвати низку прикладів розбіжностей між нормами КЗпП та спеціальних законів», – наголосила пані Васильова. На її думку, підготовка комплексного документа, що регулював би трудові відносини, є наразі надважливим завданням, оскільки чинний КЗпП вже давно втратив свою актуальність.
Запропонований Папієвим проект кодексу, повідомила Зоя Василова, вже був рекомендований профільним комітетом Верховної Ради для прийняття за основу: «Я є прихильником цього рішення. Після прийняття його за основу варто створити широкомасштабну робочу групу для підготовки до другого читання», – наголосила вона. Проект цього кодексу почав розроблятись ще у 2001 р. при Мінсоцполітики, яке двічі очолював Михайло Папієв. Документ спрямований на регулювання виключно індивідуальних трудових відносин. Питання, пов’язані з колективними договірними відносинами, пропонуються врегулювати окремим документом.
За словами експерта, є й спірні питання у документі. Це, наприклад, положення про укладення трудового договору лише у письмовій формі.
Пані Васильова також наголосила, що профспілкам варто відмовитись від функції надання згоди на звільнення працівника, оскільки це нівелюватиме основну мету роботи цих органів – захищати права працівника, консультувати його, допомагати.
«Цей документ кардинально нічого не змінює», – переконана партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Оксана Войнаровська. За її словами, якщо ми вже приймаємо Трудовий кодекс, то це повинен бути кардинально новий документ, що відповідатиме вимогам сучасності та базуватиметься на європейських принципах.
Законопроект Папієва, на переконання юриста, нічого особливого не змінить ні для роботодавця, ні для працівника. Деякі моменти, звісно ж, виписані якісно краще, зокрема є прогресивні норми щодо звільнення робітника. Але все одно зазначеному документу не вистачає такої характеристики, як гнучкість. Які чинники повинен врахувати законодавець під час написання нового Трудового кодексу? Пані Войнаровська має таку думку:
- Гнучкість у питаннях звільнення.
- Монетизація пільг: якщо працівник має певні пільги, роботодавець повинен конвертувати ці пільги у гроні;
- Строкові трудові договори, адже практична заборона на їхнє застосування заважає інвестору розпочати свій бізнес.
Голова громадської ради при Міністерстві соціальної політики Григорій Кабанченко зазначив, що на сьогодні трудове законодавство України свідчить про одне – що його можна порушувати. А захист люди знаходять лише в Європейському суді. «Єдиний момент, з яким я погоджуюсь, що цей Трудовий кодекс потрібно було приймати максимум у 2004 р. Він є напіврадянський з окремими елементами вдосконалення», – додав експерт.
Олексій Шевчук, голова комітету Асоціації правників України з трудового права, переконаний, що варіант Трудового кодексу Михайла Папієва – це формальне виконання коаліційної угоди. «Зрозуміло, що будь-який нормативний документ – звісно ж, це крок вперед. Але завжди постає питання про роботу цієї норми, зокрема, норми застосування. Документ містить нові терміни, але суть залишилась та сама – це Кодекс законів про працю з новою датою», – переконаний правник.
Пан Шевчук звертає увагу на те, що проект Трудового кодексу, який обговорюється нині, написаний без врахування судової практики: «Чомусь депутати, коли пишуть законопроекти, забувають про судову практику. На жаль, на сьогодні є лише одна відповідна постанова ВСУ щодо порядку розгляду трудових спорів, і та 90-х років. Якщо необхідно, ми, юристи, можемо допомогти попрацювати над судовою практикою».
Ще одним мінусом проекту кодексу, який назвав доповідач, – це відсутність концепції, що відповідала б сучасним реаліям.
Заступник голови Комітету АПУ з трудового права Сергій Сільченко не погодився з тезою пана Шевчука щодо врахування судової практики. Він вважає, що це має бути реакцією судової системи на чинне правове регулювання трудових відносин.
Для формування гнучкості у трудових відносинах підходить лише сфера колективного договірного регулювання: «Для чого роботодавець використовує найманого працівника? Для отримання прибутку. І тут питання: працівники повинні об’єднатись для отримання цієї частини прибутку, яку, як вони вважають, роботодавець має їм віддати. Це можна зробити лише шляхом колективного договірного регулювання», – вважає пан Сільченко.
На думку заступника Голови Федерації профспілок України Сергія Українця, Трудовий кодекс повинен бути вигідний як народу, так і державі, в ньому мають бути чітко виписані положення, що не конфліктуватимуть одне з одним. Центральним в кодексі має бути принцип соціальної справедливості. Чого не вистачає трудовому кодексу сьогодні? На думку пана Українця, в ньому немає предмета правового регулювання, не вистачає базових принципів, які б забезпечували злиття принципів міжнародного права та Конституції, а також – в ньому немає понятійного апарату.