08 лютого 2016, 13:32

Телеформат: як впізнати плагіат?

Опубліковано в №6 (504)

Незважаючи на те, що ми живемо у вік інформаційних технологій, а суспільство щодня здійснює спроби підвищити власний рівень правової культури, з жалем можна констатувати той факт, що мало хто знає про поняття «інтелектуальна власність», і що в нашій країні вона охороняється законом.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Якщо говорити про такий об’єкт авторського права як телевізійний формат, можна натрапити на проблему. Адже крім того, що вітчизняне законодавство не дало чіткого визначення поняттю «телевізійний формат», судова практика, що стосується проблем правової охорони телеформатів, не відрізняється особливою різноманітністю. Але це поки…

Адже на сьогодні на слуху в усієї України – судова тяганина між Телерадіокомпанією «Студія 1+1» та ТОВ «Новий канал» про порушення прав інтелектуальної власності останнього на телевізійну програму «Ревізор» каналом «1+1». Цю судову справу як один із юридичних кейсів розглядали 4.02.2016 р. на круглому столі «Телевізійний формат як об’єкт правового захисту».

До участі в обговоренні були запрошені науковці та провідні юристи у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, завідувач сектором авторського права НДІ інтелектуальної власності Національної академії правових наук Ганна Штефан виступила з доповіддю «Проблеми правової охорони телеформатів». За її словами, коли в наукових дослідженнях йде мова про телевізійний формат, його характеризують як сукупність елементів, які повторюються в кожному випуску, задля створення на їх основі нових тимчасових елементів для окремих епізодів.

«В цілому, ця характеристика вірна. Однак, якщо ми поглянемо на будь-яку циклову програму, вона теж має елементи, які стабільно повторюються: та ж студія, де відбуваються зйомки, той же ведучий, такий же музичний супровід та певний план побудови випусків. Але сама сукупність цих повторювальних елементів ще не створює телеформат. На мою думку, у телеформаті мова йде про якийсь унікальний якісно новий результат, який виходить через взаємодію усіх цих зазначених елементів», – зауважила спікер.

Тобто, на її думку, має бути хоча б одна деталь або один сюжетний елемент, що допомагає створити якісно новий результат. Оскільки, якщо програма нічим не відрізняється від іншої програми цього ж жанру та тематики, її складно вважати форматом.

Іншою важливою відмінною характеристикою телеформату, яку відзначила пані Штефан, є його здатність адаптації на локальному ринку: тобто трансформація цієї програми під інтереси цільової аудиторії. «Глядач має сприймати програму як щось своє (рідне), а не закордонне, що прийшло на наш ринок», – додала експерт.

Щодо питання визначення та складу поняття «формат», то за словами науковця воно включає в себе: ідею або концепцію передачі; всі компоненти, що в ній містяться та їхня взаємодія, що дає результат; презентація програми; сценарій зйомок передачі, в якому розкривається вся сюжетна лінія; якщо це ігрове шоу, то обов’язково включаються правила цієї гри; опис головних діючих осіб передачі; критерії відбору учасників; опис використаного музичного супроводу; технічні умови реалізації проекту (починаючи від технічного персоналу та закінчуючи реквізитами). Також, за словами Ганни Штефан, формат повинен містити економічну складову – повний кошторис усіх виробничих затрат.

Щодо певних орієнтирів для правової охорони телеформату, спікер зазначила: «Насамперед, варто розуміти, що формат включає в себе об’єкти авторського права: сценарій телепередачі, графіку, записи випусків різних локальних програм тощо. Все, що стосується комерційної сторони телеформату, за українським законодавством, можна віднести до комерційної таємниці».

Юридичний кейс «Ревізор» vs «Інспектор Фреймут» представила начальник юридичного департаменту Нового каналу Катерина Мороз. Подробиці справи відомі прихильникам хоча б однієї з програм та експертів з інтелектуальної власності. У процесі розгляду спору судом першої інстанції була призначена аудіовізуальна експертиза схожості двох програм. Як результат, 26.01.2015 р. Господарським судом м. Києва було винесено рішення, яким суд заборонив телеканалу «1+1» використовувати, в тому числі шляхом телетрансляції, передачу «Інспектор Фреймут» та виплатити Новому каналу компенсацію у розмірі 1,2 млн грн. Відповідач, не погодившись з таким рішення, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, який своєю постановою скасував рішення першої інстанції, знявши заборону на трансляцію програми «Інспектор Фреймут» і скасував рішення про виплату грошової компенсації. Але на цьому судове протистояння не закінчилось. «Новий канал» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування вищевказаної постанови. 10.11.2015 р. ВГСУ задовольнив касацію, ухваливши, що телерадіокомпанія «Студія 1+1» незаконно користувалася творами, захищеними правом інтелектуальної власності. На сьогодні справа вже дійшла до Верховного Суду України, який 17.02.2016 р. за заявою «1+1» повинен сказати своє вирішальне слово.

За словами пані Мороз, отримання рішення на свою користь для Нового каналу було принциповою справою. «Я вважаю, що українського законодавства достатньо, щоб захистити свій продукт від повторної екранізації. Закон «Про авторське право» передбачає право автора дозволяти переробку своїх творів. Бернська конвенція також передбачає право автора дозволяти екранізацію переробки своїх творів. Цивільний кодекс – аналогічно. Зараз, коли ми стали членом FRAPA, побачили, що у світовій практиці, крім захисту авторського права, також використовують захист торгових марок і захист з боку недобросовісної конкуренції. І Новий канал окреслив свою позиції саме з позиції захисту торгової марки», – пояснила юрисконсульт.

Андрій Нечипоренко, директор АК «Наталія Субота і партнери», проаналізував кейс «Караоке на Майдані» проти «Караоке у фонтана». Це справа 15-річної давності, у якій компанія доповідача представляла інтереси передачі «Караоке на Майдані». У цій справі телеканал ТРК «Україна» уклав ліцензійний договір з правовласником «Караоке на Майдані» на 15 випусків «Караоке у фонтана», що знімалась у Донецьку. Кондратюк та інші допомагали у створенні саме цих 15 випусків. Але після зйомки 15-ти випусків договір не був продовжений, а випуски й надалі виходили та дійшли до числа 46. Справа тривала 3 роки. У суді першої інстанції було дві експертизи – порівнювалися тексти сценаріїв. Першу інстанцію «Караоке на Майдані» програв, але апеляція підтвердила порушення. В результаті, продовжити зйомки «Караоке на фонтані» судом було заборонено, ТРК виплатив компенсацію в розмірі 5 тис. грн, а передача «Караоке у фонтана» – 10 тис. грн. Як зазначив пан Нечипоренко, на той час – це навіть менше ніж 1 мінімальна заробітна плата за кожен випуск.

«Я б не сказав, що в плані захисту телепередач у нашій країні все так складно. Я впевнений, якщо хтось з присутніх тут або просто телеглядачів порівняють випуски «Ревізору» та «Інспектор Фреймут» або «Караоке на Майдані» та «Караоке у фонтана» – більшість зійдуться на тому, що випуски цих передач є тотожними. З розмов про те, що це нові передачі або нові сценарії, виходити не можна. Це очевидні речі. А юристи обох сторін просто відпрацьовують позиції своїх замовників», – підкреслив юрист. Сторона порушника, за його словами, звичайно ж намагається внести такі зміни до первісного сценарію, щоб потім, під час судового розгляду спору, можна було захистити свою позицію та вийти з судового процесу з мінімальними втратами.

Марія Швецова, старший юрист агентства з інтелектуальної власності IP Experts, зупинилась на міжнародних кейсах щодо захисту ТВ форматів. За її словами, у США телеформат поділяють на дві частини: І – це те, як передача буде зніматись; ІІ – те, що ми отримали. Лише разом ці два компоненти стають об’єктом, який можна захистити в суді. «Захищати телеформат в Україні є дуже важливим завданням. В іншому випадку, це призведе до зниження інтересів ринку до виробництва телеформатів, занепаду телеринку, зниження прибутку та втрати інтересів інвесторів до цього ринку та, фактично, неможливості імпортувати й експортувати телеформати», – зазначила експерт.

До учасників круглого столу через скайп-зв’язок приєднався також Ян Саллінг, представник Міжнародної асоціації визнання та захисту ТВ форматів FRAPA. Іноземний експерт переконаний, що у питаннях порушення права власності на ТВ формат справу до суду краще не доводити. «Складність захисту права на телеформат у судовому порядку визначає проблемність цього методу. FRAPA, зазвичай, займається тою чи іншою справою до її переведення до суду».

Що стосується справи «Ревізор» проти «Інспектор Фреймут», представник FRAPA висловив впевненість, що ідея була вкрадена. Примітним, на його думку, був той факт, що «1+1» навіть не намагався приховати факт «крадіжки».

Коментуючи питання проблем, які виникають у процесі правового захисту телеформатів, патентний повірений, адвокат ЮФ Aequo Олександр Мамуня зазначив, що доменне ім’я, приміром, не є об’єктом інтелектуальної власності, але це зовсім не означає, що в цьому понятті не можуть бути використані інші об’єкти права інтелектуальної власності, наприклад, знаки для товарів і послуг.

«Те ж саме і з телеформатом. Він може не бути об’єктом права інтелектуальної власності, але повною мірою може містити в собі ті об’єкти, що підпадають під охорону. Саме тому на цивілізованих ринках формат – це цінність, яка підлягає купівлі та продажу», – підкреслив юрист.

Це мотивує створення різноманітних органів альтернативного вирішення спорів, які своєю репутацією змушують гравців на ринку дотримуватися певних правил стосовно певної цінності. І цінність формату, на його переконання, полягає у тому, що він містить певні оригінальні, творчі, але повторювані речі, які глядач очікує побачити. Саме тому він «прив’язується» до передач певного формату.

Партнер компанії IPJurix Юрій Охромеєв, який у минулому працював судовим експертом, зауважив, що проект програми «Ревізор» був побудований навколо образу ведучої. Саме ці відмітні риси будували всю програму. «Тому, на мій погляд, проблема полягає у тому, що вся аудиторія, яка була «заточена» під «Ревізор», чітко перейшла на «1+1». Тому погоджусь з колегою з FRAPA, що факт крадіжки був», – зазначив юрист. Він також нагадав про тиск на експертів у цій справі та висловив сподівання, щоб судові експерти не ставали «розмінною монетою» у певних справах.

1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати