 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Роль суду в утвердженні верховенства права в умовах сучасної демократії, перебіг судової реформи та реформування адвокатури, питання очищення влади у векторі правової системи України обговорювали фахівці на V Щорічному зимовому Форумі ААУ з кримінального права та процесу, перша сесія якого була присвячена сучасному стану правової системи України.
Очищення влади по-українськи…
Аналізуючи питання очищення влади у векторі правової системи України, Директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України Тетяна Козаченко зазначила, що Закон України «Про очищення влади» поширюється на обмежене коло людей. Наприклад, у МВС лише 0,5% з 200 тис. працівників підпадають під звільнення. Втім, найбільшою прогалиною цього документу чиновниця вважає відсутність будь-якого розслідування щодо осіб, котрі потрапляють під люстрацію, і як наслідок будь-якої відповідальності.
«Людина, яка чітко підпадає під критерії Закону, лише втрачає право доступу до державної служби. Тимчасово – протягом дії Закону (він діє 10років). Не просто відповідати на звернення, чи потрапляє людина під звільнення, оскільки ми не маємо доступу до особових справ, не знаємо, в який період вона працювала, а таких звернень сотні. Для того, щоб відповісти на всі ці звернення, нам, у свою чергу, необхідно зробити тисячі запитів. Це марна трата часу та гальмування роботи», – каже пані Козаченко.
Зважаючи на те, що Україна вкрай повільно автоматизується, у нашій країні відсутня належна комунікація між державними органами та система уніфікації інформації, що значно сповільнює роботу відомства. Це дозволяє деяким найбільш корумпованим структурам чинити опір люстрації. Деякі відомства з цією метою змінюють структурні підрозділи департаментів (які керують відповідним напрямком роботи в усій країні) таким чином, що їх керівники не підпадають під люстрацію. Попри те, що дія закону поширюється на вузьке коло осіб, з їхнього боку чиниться потужний спротив.
«Люстрацію не люблять усі вищі державні посадовці. Вони підкуповують суддів, намагаються домовитися, переховуються. Крім того, нерідко суди виносять таємні рішення, за змовою з державними посадовцями (які навіть не вносять додержавного реєстру), відповідно до яких вони відновлюють на посадах високопосадовців», – зазначає експерт.
За словами чиновниці, будь-якій владі дуже вигідний державний апарат з величезною кількістю державних посадовців на малесенькій зарплаті, тому що вони мають адміністративний вплив, свій електорат. «Люстрація не порушує питання відбору кадрів. Однак це не привід залишати на посадах тих, хто довів країну до такого ганебного стану», – резюмує Тетяна Козаченко.
Вчіться вести діалог!
У свою чергу к.ю.н., суддя Вищого адміністративного суду України Наталія Блажівська аналізувала роль суду в утвердженні верховенства права в умовах сучасної демократії. «Я не випадково обрала саме цю тему для своєї доповіді. Кілька років тому визначні судді світу протягом місяця розглядали питання ролі суду в умовах сучасної демократії. Оскільки роль суду змінилася, настав час, коли у більшості країн саме суди стали альтернативною платформою для утвердження демократії. Постійна рада європейських суддів місяць тому винесла висновок стосовно ролі суду в умовах сучасної демократії. Передусім, суд – це одна з гілок влади. Однак, чи існує сьогодні нормальний конструктивний діалог поміж 3-х влад? Ми всі розуміємо, що нам потрібно навчитися вести цей діалог. Тут не тішить навіть те, що це спільна проблема для багатьох країн. Нині уся влада функціонує на гроші платників податків, таким чином, ми маємо від народу конкретний мандат. Якщо ми говоримо про суддю, то судова влада є найбільш незахищеною, тому що вона не має права на відповідь. Суд – підзвітний народу та спілкується з ним лише шляхом винесення судових рішень. Саме від рівня судової аргументації залежить, чи буде верховенство права в країні», – зазначила пані Блажівська.
При цьому суддя ВАСУ зазначила, що сьогодні вкрай актуальним є питання створення прес-служб у судах, які відповідали б за зовнішні комунікації з суспільством. Така система успішно діє у судах багатьох Європейських країн.
Зверніться до прес-служби…
Підтримує колегу у питаннях розвитку інституту судових прес-секретарів Олена Костюченко – адвокат, партнер та керівник практики кримінального права ЮФ «Дмитрієва та Партнери». «Нещодавно у нас пройшов тренінг за підтримки проекту судової реформи в Україні. Спілкування з професійними журналістами допомогло нам змогу зробити висновок про те, що, в основному, журналіст, який висвітлює певну подію, керується інформацією, котра надається прес-службою відповідного відомства. Кожне відомство має свою прес-службу: ГПУ, ВСУ, Мінюст, МВС. Тобто прес-служба цих відомств має змогу представити свою позицію щодо розглянутої справи. Як правило, ми бачимо позицію прокурора, позицію слідчого, адвоката, але ми не бачимо позицію суду. Тобто фактично того органу, який приймає владне рішення від імені держави. Я думаю, що ці органи мають повне право на свої позиції. Треба щось змінювати у судовій системі, суд не повинен бути мовчазним «штампувальником» судових рішень, не повинен мовчки висловлювати свою позицію на папері й ніяк її не коментувати. Чому ми досі дотримуємося радянських стандартів? Відповідне судове рішення зацікавлена особа може знайти в реєстрі судових рішень, але думка суспільства про лінію судової влади, про здійснення правосуддя формується здебільшого ЗМІ. Від того, як вони подають інформацію, формуються певні позиції суспільства, від яких залежить довіра до судової влади», – резюмує пані Костюченко.