Нерідко у випадках, коли позивач у справі ініціює арбітраж, протягом певного часу може здаватися, що справа начебто рухається вперед, якийсь механізм функціонує, утім, насправді, прогресу та руху вперед у вирішенні цього спору – немає. Після ініціювання арбітражного провадження відбувається процедура призначення арбітра: спочатку призначає позивач, потім – відповідач. Відповідач повинен надіслати короткий відгук-заяву про початок арбітражного провадження; заявляються відводи арбітрам; призначається головуючий (в залежності від того, яка процедура передбачена). Користуючись такою затягнутою в часі процедурою, недобросовісні відповідачі добиваються різноманітних відстрочок в розгляді справи. Словом, до того часу, поки формується арбітражний трибунал, йому передається справа на розгляд, і він може розглянути одне з найбільш нагальних питань - про забезпечення позову, - від моменту ініціювання арбітражу може пройти 2-3, а то й більше місяців, що зведе нанівець розгляд позовної заяви. Саме тому арбітражне співтовариство, арбітражні інститути впровадили таке поняття, як «надзвичайний арбітр», до якого можна звернутися під час ініціювання арбітражного процесу, або навіть до того. Про це повідомив партнер ЄПАП Україна Маркіян Ключковський під час круглого столу «Рішення Надзвичайних арбітрів як екстрені забезпечувальні заходи», організованого ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і партнери» Україна спільно з Американською торгівельною палатою в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, за словами пана Ключковського, інститут надзвичайного арбітра орієнтовно почав з’являтися у 2010 році. «Першими це правило ввели у Південно-східній Азії, в Сінгапурському міжнародному арбітражному центрі. Після того він з’явився в Європі, в арбітражному регламенті Торгової палати Стокгольма, потім – в арбітражному парламенті ІСС (Міжнародної торгової палати). Ці інститути написали цілі додатки до своїх правил, прописали процедуру, як відбувається провадження перед надзвичайним арбітром», - розповідає він.
При цьому юрист додає, що основна перевага такого інституту в тому, що він організовується та працює блискавично швидко. «Наприклад, арбітражний інститут міжнародної палати Стокгольма пишається тим, що вони завжди призначають надзвичайного арбітра протягом 24 годин, з моменту подання заяви про розгляд таким арбітром питання про вжиття забезпечувальних заходів, що, власне, і є основною функцією надзвичайного арбітра. Він його виносить у формі наказу, або рішення, що важливо для цілей визнання та виконання. Вартість таких послуг висока, але плюс в тому, що вона, зазвичай, передбачувана, а арбітражний парламент, як правило, встановлює фіксовану суму. У Стокгольмі це сума у розмірі 20 тис євро, в Міжнародній торговій палаті – 40 тис євро», - підкреслює пан Ключковський.
Серед основних критеріїв для задоволення заяви про забезпечення позову надзвичайним арбітром, експерт назвав такі, які, в цілому, відповідають й українській судовій практиці. Такі критерії визначені арбітражною практикою, а не встановлені у якомусь конкретному регламенті. Перш за все, надзвичайний арбітр повинен встановити, чи є у позивача розумні шанси на успіх по справі та проаналізувати ризики завдання шкоди позивачу, якщо забезпечувальні заходи не будуть введені. Також до таких критеріїв відносяться: нагальність, терміновість цього питання. Крім того, за словами експерта, має існувати часова делікатність ситуації і пропорційність так званих завданих складнощів, тобто, наскільки обмеження на відповідача будуть пропорційними відносно того, яку шкоду буде завдано позивачу, якщо ці заходи вжиті не будуть.
До проблемних питань, які виникли останніми роками у цій сфері, Маркіян Ключковський відносить швидкість призначення надзвичайного арбітра. «З одного боку, це добре, коли протягом 24 годин призначається арбітр, який може виносити рішення, але чи це не позбавляє відповідача на право участі у цьому провадженні? Можливо, відповідач повинен мати час для того, щоб знайти та залучити юристів для участі у процесі, який доволі часто в арбітражі відбувається в іншій країні, за іншим застосовуваним правом та іноземною мовою», - аргументує він свою позицію.
Як було зазначено, сфера застосування такого виду арбітражу є досить вузькою, адже забезпечувальні заходи, які надзвичайний арбітр може застосувати, стосуються виключно сторін арбітражної угоди. «Скажімо, якщо мова йде про стягнення коштів, надзвичайний арбітр не зможе зобов’язати третю сторону (банк, або якусь іншу особу, яка утримує кошти) утриматися від вчинення будь-яких інших дій. Тут мова йде виключно про позивача та відповідача. Або примусове виконання: наскільки воно потрібне, чи виконується взагалі, наскільки швидко виконуються заходи, визначені арбітром, і що буде, якщо вони не будуть виконані, якщо відповідач порушить наказ надзвичайного арбітра», - зазначає юрист.
Аналізуючи одну з резонансних справ у цій сфері, яка викликала чималий інтерес доповідача, Маркіян Ключковський відзначив, що арбітраж це – процедура конфіденційна і далеко не завжди про неї в загальному доступі є багато інформації. «Однак, коли арбітражні рішення потрапляють у процедуру визнання та виконання, потрапляють у державні суди, вони стають абсолютно публічними. В цей момент, ми – арбітражні практики, дізнаємося про те, як тривали ті, чи інші, арбітражні процедури», - підкреслив він.
Варто відмітити, що на заході виступив Максим Кодунов, начальник управління представництва держави в закордонних юрисдикційних органах, та поділився досвідом представництва України та українських державних компаній у провадженні надзвичайного арбітра, а також процедурах визнання та виконання рішень надзвичайного арбітра в національних судових органах. Він розповів про проблеми, з якими стикаються сторони у таких провадженнях та висловив власну думку щодо доцільності застосування процедури надзвичайного арбітра у міжнародних інвестиційних спорах.
Друга частина заходу пройшла у досить незвичному форматі інтерв’ю з представниками суддівського корпусу України, де судді відповідали на запитання, а не ставили їх, як це відбувається у судовому процесі. Зокрема, в інтерв’ю взяли участь Євтушенко Олена Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, та Середа Катерина Олександрівна, суддя Печерського районного суду, модератором виступив Олександр Волков, юрист ЄПАП Україна. Українські судді висловили своє бачення можливості застосування процедури надзвичайного арбітра для комерційних та інвестиційних справ, зазначили про умови для визнання та виконання рішень, які приймають надзвичайні арбітри. Не забули судді і про проект реформи процесуальних кодексів, що безпосередньо вплине на суди, які будуть розглядати таку категорію справ.
Під час заходу різни сторони змогли обмінятися своїми точками зору. Представники державних органів та бізнесу озвучили своє бачення існуючих проблем та доцільних підходів до їх вирішення.