Кожен українець має невід’ємне право на своєчасне та повне виконання судових рішень щодо його справи. Втім сьогодні Державна виконавча служба, через низку вагомих причин, не може в повному обсязі забезпечити це право. Розуміючи необхідність якнайшвидшого розв’язання цієї проблеми, восени минулого року парламентарі прийняли в першому читанні проекти Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (№2506а), «Про виконавче провадження» (№2507а). Сьогодні документи схвалені профільним комітетом Верховної Ради України до другого читання, очікується їх прийняття Парламентом в цілому. Ключові моменти та готовність документів сприяти реформуванню системи виконання судових рішень в Україні обговорювали фахівці під час круглого столу на тему: «Реформа виконання судових рішень в Україні: гостра потреба впровадження», присвяченому обговоренню актуальних питань реформування виконавчого провадження в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, у вищезгаданих нормативно-правових актах законодавець передбачив впровадження комбінованої системи виконання рішень шляхом модернізації служби державних виконавців та запровадження інституту приватних виконавців, що є новелою в українському законодавстві. Документи також визначають основи організації та діяльності з примусового виконання рішень державними й приватними виконавцями, їх завдання та правовий статус.
Законопроект «Про виконавче провадження» передбачає формування відкритого єдиного реєстру боржників; запроваджує автоматизацію процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі; оптимізує строки проведення виконавчих дій; посилює відповідальність боржника у виконавчому провадженні; істотно підвищує розміри штрафів, що накладаються виконавцем; визначає перелік питань, які не можуть виконуватися приватними виконавцями тощо.
Серед іншого, впроваджується інститут судового контролю за виконанням рішень, що забезпечить повноцінну реалізацію особи права на справедливий суд, оскільки виконання судового рішення є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Політична турбуленція?
За словами народного депутата України Руслана Сидоровича, одного з розробників документів, якнайшвидшому прийняттю цих законопроектів стає на заваді так звана «політична турбуленція».
«За рік нами була здійснена колосальна робота. На моє глибоке переконання, робота щодо цієї реформи є взірцем співпраці Кабінету міністрів, Адміністрації президента, Верховної Ради, народних депутатів, експертного середовища. Тут все абсолютно відкрито, професійно, без натяку на будь-який популізм чи демагогію. Ми дійсно намагаємося запустити справжню, структурну реформу. На сьогодні, після внесених правок профільних комітетів, текст законопроектів підготовлений до другого читання. Також було отримано низку зауважень від ГНЕУ, після чого ми мали експертну дискусію-обговорення з Міністерством юстиції та з нашими колегами народними депутатами в Комітеті. Частина правок нами не була врахована, оскільки ми вважаємо, що вони не відповідають духу цієї реформи. Я розумію, що певні зауваження виходять дещо зі старого світогляду, адже реформа є повністю революційною. Зараз ми стоїмо перед внесенням «до зали» законопроектів щодо вдосконалення системи виконання судових рішень. Однак, на превеликий жаль, сьогоднішня «політична турбуленція», яка відбувається у стінах парламенту, не дає можливості завершити таку серйозну реформу», – зазначив пан Сидорович.
При цьому депутат висловлює надію, що в цьому питанні допоможуть іноземні експерти й прогресивна українська юридична спільнота та нагадує, що «9 тис. скарг українців до ЄСПЛ стосуються саме невиконання судових рішень».
«Не випадково Європейський суд з прав людини в одному зі своїх рішень зазначив, що право на доступ до правосуддя було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла остаточному судовому рішенню залишатися недійсним. Якщо держава не може забезпечити ефективний спосіб виконання судових рішень, вона автоматично порушує ст. 6 Конвенцію про права людини. Коли ми глобально дивимося на цю реформу, то повинні поставити собі просте питання: чи хочемо ми, щоб судові рішення в Україні виконувалися? Якщо відповідь позитивна, нам необхідно змінювати цю систему докорінно», – резюмує суб’єкт законодавчої ініціативи.
Водночас, експерти відзначили, що без серйозної підтримки Мінюсту, яка надавалася від самого початку проектів та активно продовжується сьогодні, не вдалося б досягти такого вагомого результату. За словами Сергія Шкляра, заступника Міністра юстиції України, Мінюст вже досить давно почав підготовчу роботу до впровадження нової системи виконання судових рішень. Так, триває робота над відповідними підзаконними нормативними актами, аби закони запрацювали нормально та вчасно. Сюди входять питання реєстрів, структур, які будуть цим займатися, тендерів, розробників програмного забезпечення тощо.
«Окрім того, і це дуже важливо, ми постійно працюємо з нашими колегами, іноземними експертами, які нам дуже допомагають, та готові надалі співпрацювати з нами. Ми вже починаємо займатися підготовкою до іспиту (анонімного тестування). Ми розуміємо, куди ми рухаємося. У той період часу, який буде між прийняттям законів і вступом їх у дію, сподіваюся, ми все встигнемо. Чекаємо прийняття законів парламентом та підпису президентом», – зазначив пан Шкляр.
Суміжний правовий інститут
У свою чергу, Костянтин Красовський, керівник Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента України, вважає, що реформа виконавчої служби – це лише частка широкої судової реформи. «Ми іноді зводимо судову реформу до реформи лише судоустрою чи оцінювання суддів. Однак, відповідно до стратегії реформування судочинства, судоустрою та суміжних правових інститутів, виконавча служба є суміжним правовим інститутом. Ми побудували свою роботу таким чином, що є стратегія, напрямки роботи та напрацювання. У нас є той компроміс, який дозволяє дивитися у майбутнє з впевненістю. Крім того, є напрацьовані в рамках робочої групи Конституційної комісії з правосуддя зміни до Конституції у частині правосуддя. Оскільки це комплексний підхід, там є окрема стаття щодо виконання рішень, тому що виконання рішень – це закінчення судового процесу. Без виконання рішень не буде жодної віри, розуміння, що суд був справедливим. Парламент повинен проявити політичну волю для того, щоб наші напрацювання були втілені у життя», – переконаний чиновник.
Довідас Віткаускас, Голова експертної комісії Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції», зазначив, що наразі структура розробляє програму іспитів для виконавців судових рішень. «Ми працюємо над тим, скільки буде питань на іспиті; в якому об’ємі ми публікуватимемо запитання і відповіді для того, аби зробити процедуру досить прозорою; яким чином перевіряти знання законодавства, щоб не повторювати університетських знань, котрі є у всіх нас; яким чином перевіряти критичне мислення, практичні знання майбутніх приватних виконавців. Наступний важливий етап питання – нестикування між законодавчою базою та потребою змінювати щось в інших процесуальних актах. Ми вже зараз намагаємося передбачити, де ці пробіли можуть бути та намагаємося над цим працювати. Крім того, треба «поставити на ноги» нову корпорацію приватних виконавців. Це дуже важливий етап. Можливо, потрібно буде переймати щось в адвокатури, у нотаріусів», – підкреслює експерт.
При цьому пан Віткаускас зазначає, що потрібно визначитися щодо ролі суду: які питання зможуть вирішувати виконавці прямо, а які через суди. «Необхідно вирішити, де тут буде правильний баланс, аби не перенавантажувати суди, адже основна логіка тут у тому, щоб відібрати у судів функцію, котра їм не притаманна – функцію виконання. Це не консенсус. Крім того, необхідно вирішити питання, наскільки судові виконавці, особливо приватні судові виконавці, матимуть право втручатися у права громадян, приміром, такі як арешт банківських рахунків. Тут потрібно буде провести правильний розподіл між інтересами сторони верховенства права й ефективністю роботи виконавця», – резюмує Довідас Віткаускас.