 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Охорона і захист прав дитини. Право дитини на народження в контексті права на життя. Інформаційна безпека дитини в умовах поведінкового конфлікту. Розмежування понять «охорона прав дитини» та «захист прав дитини». Це ключові проблемні питання захисту дитинства в Україні, які обговорювались учасниками круглого столу «Права дитини: охорона і захист (сучасні реалії та перспективи), що відбувся 19 травня в Києві. Організував захід Київський регіональний центр Національної академії правових наук України.
Володимир Тихий, віце-президент НАПрН України, керівник Київського регіонального центру, відкриваючи круглий стіл, звернув увагу, що дослідження питань сімейного права в даний час є особливо актуальним для нашої держави, особливо в світлі проблем охорони та захисту прав дитини.
До вітального слова також долучилась Наталія Кузнєцова, академік-секретар відділення цивільно-правових наук НАПрН України, професор кафедри цивільного права КНУ ім. Тараса Шевченка. За її словами дослідження питань, пов’язаних з охороною і захистом прав дитини, виходять сьогодні на новий рівень, адже кількість дисертацій з сімейного права збільшується з кожним днем. Це свідчить про новий погляд держави і суспільства на важливість сім'ї і дитини.
За словами пані Кузнєцової, громадянське суспільство, про яке багато писали і юристи, і політики, і науковці, уже прийшло та саме про себе заявило. І кожен учасник цього суспільства повинен знайти своє місце. «Ми, юристи, є певною мірою консервативними. Для нас важливим є встановлення порядку, правил. І якщо ці правила порушуються, то, ймовірно, будуть негативні наслідки – для держави, окремих громадян, що є суб’єктами права. І важливою тезою в контексті сьогоднішньої зустрічі є те, що сам суб’єкт не може самостійно захистити свої права. Дитина якраз і є найбільш вразливим таким суб’єктом – вона не може піти в суд, поскаржитись, застосувати силу, розпорядитись своїм майном. Дитина є залежною у всіх відносинах. Тому мають бути напрацьовані певні механізми для забезпечення захисту прав дитини, її інтересів», - підкреслила юрист.
Завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави ім. В.М.Корецького НАН України, академік НАПрН України Наталія Оніщенко нагадала, що Координаційна рада з вивчення правових проблем громадянського суспільства при Київському регіональному центрі Національної академії правових наук України є майданчиком, відкритим для пропозицій щодо спільної діяльності теоретиків і практиків, науковців та влади. Вона розповіла про розроблені радою зміни до нормативних актів, що спрямовані на захист прав дітей: зміни до Сімейного кодексу, розробка проекту закону про людину. За її словами, цікавими також є напрацювання щодо дітей-сиріт, зокрема, щодо надання їм більшого доступу до культурних цінностей.
«В коаліційній угоді чітко виписані рівні можливості доступу до якісної освіти. Сьогодні ж практично не існує вечірньої освіти і майже закінчується заочна. Не кожна дитина має можливість вчитись на стаціонарі за відомих усім причин», - підкреслила пані Оніщенко. Також науковець наголосила на важливості питання опікування дітьми з обмеженими можливостями.
Україна має забезпечити виконання положень конвенції ООН про права дитини та рекомендацій Комітету ООН з прав дитини, викладених у Заключних спостереженнях за результатами заслуховування звіту України про виконання Конвенції у 2011 році в повному обсязі. На цьому наголосив Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба. «Конвенція ООН про права дитини як один з основних законів України, який визначає права дитини і обов’язки держави із забезпечення прав дитини, не знаходить належного застосування на практиці - судові органи при розгляді справ щодо дітей не застосовують її як спосіб захисту прав та інтересів дитини, а посадові особи (служби у справах дітей, вчителі, медики) не володіють достатніми знаннями про цей документ», — констатував він.
Пан Кулеба висловив переконання, що ми маємо більше працювати над формуванням суспільної думки щодо поваги до прав дитини, її думки, пріоритетності інтересів дитини над інтересами дорослих. На його думку, ситуація із забезпеченням прав дитини в країні зміниться на краще тоді, коли дитина стане справжньою цінністю для батьків, вчителя, міліціонера, державного службовця, суспільства в цілому.
«Чинні нормативно-правові акти в сфері охорони дитинства розраховані на мирний час і не завжди спрацьовують в наявних умовах. Наразі немає жодного документу, спрямованого на захист прав і свобод дитини в умовах проведення АТО», - підкреслив керівник відділу зв’язків з державними органами та міжнародними організаціями НАПрН України Олександр Скрипнюк у своїй доповіді «Суспільні катаклізми XXI століття і проблеми вдосконалення механізму захисту прав та свобод дітей». За його словами, все ж один позитивний крок у вирішенні цієї проблеми є – це ініціатива президента щодо заходів влаштування дітей, батьки яких померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва. Мова йде про Указ Президента «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян». Згідно з указом, діти мають бути шляхом встановлення опіки – мають бути усиновлені, передані до прийомних сімей та дитячих будинків прийомного типу, а також закладів для сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо дитина живе у неблагополучній або малозабезпеченій сім’ї, це не означає, що вона виросте малоосвіченою або стане неблагополучною сама. Таку думку висловила заступник директора Департаменту реєстрації та систематизації нормативних актів, правоосвітньої діяльності Міністерства юстиції України Оксана Юхта. Вона також додала, що сьогодні ні в системі освіти, ні в інформаційному просторі взагалі, немає фахівців та навчальних програм, які б допомагали дитині захистити свої права.
Головний меседж, з яким погодились всі учасники круглого столу, - проблема в сфері захисту прав дитини в Україні дійсно має місце, і її потрібно вирішувати якомога швидше шляхом ґрунтовного дослідження ключових проблем та напрацювань пропозицій щодо їх вирішень. Та головне – щоб ці напрацювання не застигли на стадії «продумані та прописані», а дійсно почали втілюватись в життя, починаючи від змін в законодавстві і закінчуючи новими суспільними відносинами. Адже громадянське суспільство в Україні вже настало…