 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проведення обшуку – це, мабуть, одна з найцікавіших та несподіваних (для адвокатів та їх клієнтів), але необхідна процесуальна дія, яка відповідно до ст. 234 Кримінального процесуального кодексу України проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення тощо. Разом з тим, для того, або слідчий прокуратури міг отримати від суду санкцію на проведення обшуку, він має, по-перше, подати відповідне клопотання, у якому зазначити усі відомості, передбачені ст. 235 КПК України, а по-друге, достатньо обґрунтувати доцільність зазначеної процесуальної дії.
Так, 29 вересня відбувся черговий семінар Комітету Асоціації правників України з кримінального та кримінально-процесуального права, на якому було порушено практичні питання обшуку. Одним із головних питань, що турбувало адвокатів – чи слідчі судді відмовляють слідчим прокурорам і не виносять ухвал про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи та, відповідно, чим мотивують такі рішення. За словами судді Шевченківського райсуду столиці Ірини Кирилюк, особисто вона відмовляє у задоволенні відповідних клопотань, оскільки чинне законодавство, зокрема ст. 234 КПК містить перелік відомостей, що мають додаватися до клопотання. Серед іншого, це і підстави для обшуку,й інформація щодо житла чи іншого володіння особи або частини житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку. «Отже, вивчаючи документи, я, як слідчий суддя, розумію, інколи тих відомостей, що наведені у клопотаннях недостатньо і, звісно, що прокурору буде відмовлено. Наприклад, коли є певні суперечності, скажімо щодо того, у чиїй власності перебуває приміщення, і чому саме в цьому приміщенні необхідно проводити обшук, якщо з підозрюваною фізичною особою або юрособою воно жодним чином документально не пов’язано. Крім того, інколи слідчі надають довідки щодо житла чи іншого володіння особи, м’яко кажучи з давніх-давен, і немає жодної нової інформації, тому, як правило, суддя також може відмовити у задоволенні такого клопотання», – зазначила пані Кирилюк.
Під час семінару було виокремлено й іншу проблему. За словами юристів, чинний КПК не забороняє слідчому або прокурору у разі відмови знову подати клопотання, наприклад, наступного дня до іншого слідчого судді. А фізично судді не можуть відслідковувати це. Тож, за словами суддів, доходить інколи до абсурду, коли один слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання, а його колега це ж клопотання, хіба що з іншими вихідними даними, задовольнив через день. Також було зазначено, що це є зловживанням процесуальними правами з боку прокуратури, і навіть було зазначено, що слідчі прокуратури вивчають графіки роботи слідчих суддів для того, аби подати документи до потрібного лояльного судді.
«Часом, вимагаючи від суду легітимації обшуку, слідчі прокурори чи то навмисно, чи з інших причин забувають звернутися до самого підприємства з проханням надати документи. У такому разі судді теж відмовляють у задоволенні клопотання в порядку КПК. Інколи, діляться досвідом судді, їм пропонують дозволити провести обшук за місцем проживання інвесторів, засновників або директора, але не за місцем основної діяльності підприємства. До того ж, це трапляється в ситуації, коли витребувані документи були втрачені, про що є відповідні заяви», – зазначив під час заходу заступник голови Печерського райсуду Києва Павло Слободянюк. На його переконання, директор, посада якого може бути номінальною, а в деяких випадках навпаки – власник/засновник можуть не брати участі у діяльності підприємства, а тому, мають бути ґрунтовні підстави для проведення обшуку у зазначених осіб, а не лише те, що вони є засновниками чи директорами.
Разом з тим, відзначили представники Феміди, навіть при формально повному наборі відомостей у клопотанні, суддя інколи може прислухатися як до досвіду, так і до інтуїції, до свого внутрішнього переконання й відмовити у задоволенні. І чи то на жаль, чи на щастя, але слідчий прокуратури по закону не має права надавати певну інформацію щодо результатів проведення негласних слідчих дій, яка у зазначеному випадку могла б дійсно допомогти судді з прийняттям ухвали про проведення обшуку. Але судді зазначають, що є випадки, коли частина «секретних» відомостей легалізована та її долучають до матеріалів. Тоді у судді, як правило, не виникає жодних сумнівів у необхідності проведення обшуку. Що, безперечно, не завжди на руку адвокатам та їх клієнтам.