Правники продовжують обговорювати судову реформу. Наразі професійне середовище очікує на прийняття двох профільних законів – про Вищу раду правосуддя та про Конституційний Суд України. Ці акти мають сприяти імплементації новел, закладених в Основному Законі. Про те, чого очікувати суддям у наступному році, експерти обговорювали під час конференції «Новий погляд на суддівське самоврядування».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не вони нам, а ми їм
Одна із сесій форуму була присвячена міжнародним та європейським стандартам суддівського самоврядування. Про них розповіли судді зі США, Португалії, Грузії та Італії. Доповідачі розглянули різні моделі інституційної та організаційної структури самоврядування , важливість стратегічного планування, підходи до координації роботи всередині судової системи, співпрацю з іншими гілками влади, комунікацію зі ЗМІ та громадськістю. Зазначимо, що іноземні експерти високо оцінили україньску модель суддівського смоврядування, яка, у порівнянні з моделями інших країн, включає найбільшу кількість елементів (ради суддів на місцях, РСУ, з’їзд суддів). Вони зазначили що будь-яка країна може перейнятиукраїнські напрацювання.
Під час другої сесії обговорювали роль і повноваження ВРП та РСУ у світлі конституційних змін. Розпочав дискусію ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук. Він нагадав, що у фахових колах протягом тривалого часу точилися суперечки щодо кількості органів, які формуватимуть суддівський корпус. Однак на сьогодні цих органів два – ВРП та ВККСУ.
М. Оніщук вважає, що це є унікальним явищем у Європі та вирізняє суддівське самоврядування України серед інших країн.
Попри це ВККСУ надмірно завантажена проведенням конкурсу до Верховного Суду, склад якої оновлюється повністю (що також, до слова, є прецедентом у світі), кваліфікаційним оцінюванням суддів та охочих одягти мантію тощо.
У той же час повноваження ВРП залишаються не визначеними, доки не буде прийнятий профільний закон. Зокрема, досі не вирішеними є питання, яким чином Рада втілюватиме дискреційні повноваження з призначення суддів Верховного Суду, чи може ВРП не дослухатися до рекомендації ВККСУ, а також чи підлягатимуть відповідні рішення оскарженню в судовому порядку. Нагадаємо, наразі у проекті закону про ВРП йдеться про можливість оскарження за формальними ознаками.
Микола Оніщук, член Конституційної Комісії, Ректор Національної школи суддів України
«Множинність органів самоврядування, тобто наявність Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, потребує дискусії та напрацювання ефективних практик з тим, щоб забезпечити якісне виконання функцій з добору і призначення суддів. Все, що стосується суддівської дисципліни, суддівської кар’єри в частині призначення/звільнення, належить до компетенції ВРП. При цьому за ВККСУ залишається функція оцінювання діяльності суддів, яка в Україні також має свої особливості, пов’язані з тим, що таке оцінювання не здійснюється регулярно, а втручається, так би мовити, у процес, коли суддя заявляє про свій намір зробити крок у суддівській кар’єрі, чи коли йдеться про доступ до професії».
Повноваження є, а місця немає
Наступним виступив Ігор Бенедисюк висловивши сподівання, що Парламент почує пропозиції спеціалістів щодо імплементаційних законів. Причиною такого зауваження стало те, що на зустрічі був відсутній голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич. Ігнорування подібних заходів народними депутатами відбувається не вперше, і не роблять їм честі.
За словами пана Бенедисюка, наразі залишилося дочекатися ухвалення профільного закону. Проект документу вже неодноразово обговорювався у професійних колах, свідком чого була і «ЮГ». Текст якого голова ВРЮ вважає надто деталізованим. На його переклоання, з одного боку, це непогано, адже нові повноваження органу мають бути виписані чітко. З іншого боку, більшість цих повноважень приписується здійснювати пленарним складом ВРП, що може бути нелегким завданням.
І. Бенедисюк також вважає, що надмірна завантаженість загрожує перетворити ВРП на орган, який просто візуватиме рішення ВККСУ, а це не відповідає ідеології, закладеній в Конституції.
У ВРЮ розраховують отримати допомогу від Громадської ради доброчесності (зокрема, у виявленні цієї ж доброчесності у володільців мантій). Однак чи вдасться розробити механізми, які дозволяли б враховувати напрацювання ГРД, пан Бенедисюк не знає і сподівається, що вони напрацьовуватимуться практикою. Водночас, він переконаний, що наявність ГРД жодним чином не зменшуватиме відповідальності, яка лежатиме на ВРП.
Стосовно найближчого майбутнього очікується, що незважаючи на завантаженість (зауважимо, що лише від ВККСУ ВРП отримає близько 12,5 тис. скарг, маючи 2 тис. своїх), ВРП стане комунікатором судової системи та забезпечуватиме продуктивну взаємодію всіх її елементів. Також ВРП доведеться створити інститут дисциплінарних інспекторів. Щоправда, їх немає де розміщувати, оскільки приміщення ВРЮ навіть не здатне вмістити розширений склад Ради, який буде доформований на з’їзді суддів України.
Ігор Бенедисюк, голова Вищої ради юстиції
«До Вищої ради правосуддя передаються всі дисциплінарні провадження. На жаль, сьогодні закону немає. В якому порядку діятиме ВРП, ми теж не знаємо, адже проект закону розглядається в Комітеті. Наскільки мені відомо, до нього запропоновано дуже багато змін. Однак відомо, що близько 12,5 тис. проваджень нам передасть ВККС, а також ми маємо своїх близько 2 тис. проваджень. При цьому ми повинні чітко зрозуміти, що з 30 вересня ВРЮ як дисциплінарний орган вже не працюватиме. З якого часу вона запрацює як такий орган, я поки не можу сказати, тому що ці процедури мають бути чітко передбачені в законі. Для розгляду цих матеріалів потрібно буде набрати дисциплінарних інспекторів. Моя піврічна робота і звернення до різних установ та організацій (в тому числі до Верховного Суду як установи, що має досить тісно співпрацювати з ВРЮ) не призвели до вирішення питання з приміщенням. У приміщенні, яке займає ВРЮ сьогодні, не можна розмістити дисциплінарних інспекторів. Навіть усіх членів Вищої ради правосуддя, які будуть дообрані, розмістити там фактично неможливо».
Коли призначать з’їзд?
Чому РСУ зволікає з призначенням з’їзду, розповіла Валентина Сімоненко під час спілкування з журналістами. На думку голови РСУ, збирати з’їзд виявляється недоцільним, допоки не будуть прийняті імплементаційні закони. Наразі не зрозуміло 3 чи 6 членів ВРП мають обирати судді. До того ж з’їзд має визначитися з суддею Конституційного Суду України по своїй, що також поки неможливо. За словами пані Сімоненко, з’їзд є справою клопіткою та недешевою, тому розтягувати його на весь час розгляду законодавчих актів не варто.
Виступаючи під час другої сесії конференції, голова РСУ зосередилася на повноваженнях органу. Нагадаємо, що донедавна фахівців турбувало питання про те, чи потрібна взагалі Рада суддів України, якщо в державі діятиме ВРП, яка фактично перебирає на себе більшість повноважень РСУ. Відповіді саме на це питання була присвячена доповідь В. Сімоненко.
Суддя переконувала присутніх, що РСУ потрібна, адже неважливих повноважень у судовій системі не буває. Якщо деякі з них дублюються, то це на краще: два органи зможуть діяти продуктивніше. Свою позицію вона підкріпила посиланнями на європейців, зокрема на висновки КРЕС. Також вона звернула увагу на важливість належного фінансування судової системи та наявності комунікації між самоврядними суддівськими органами.
Валентина Сімоненко, голова Ради суддів України
«Якщо ми звернемося до Закону (Про судоустрій і статус суддів – прим. ред.), зокрема до ч. 8 ст. 133, то побачимо, що контроль за організацією роботи судів здійснює РСУ. Через що вона здійснює цей контроль? Через заслуховування на своїх засіданнях інформації голови ДСАУ, структурних підрозділів ДСАУ, заступників голови ДСАУ, начальників територіальних управлінь ДСАУ. Ми в РСУ вже обговорювали, що це також певний баланс між повноваженнями РСУ і ВРП. Я хочу навести приклад координації роботи РСУ і ВРЮ. Одним з останніх рішень РСУ було те, що за допомогою ВРЮ, ВККСУ, ДСАУ та Пенсійного фонду України РСУ фактично створила робочу групу, яка займатиметься проблемою нарахування стажу судді. Це приклад спільної роботи».
Старі та нові демократії
Доповідь наступного спікера – Керівника Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Довідаса Віткаускаса – стосувалася менеджменту судової влади. Він зазначив про необхідність вибудовування вертикалі прийняття рішень, очолити яку якраз має оновлена ВРП.
Підсумки сесії підбила її модератор, заступник Керівника Проекту USAID реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» Наталія Петрова. Вона зауважила, що в країнах сталої демократії судова влада адмініструється від Міністерства юстиції. В країнах нової демократії, де мають поганий досвід втручання інших гілок влади у діяльність судів, розпочалося втілення стандартів віднесення адміністрування судів, навчання суддів та ін. до відання суддівської гілки влади. Зрозуміло, що такий досвід дається нелегко і цьому потрібно вчитися.
Під час третьої сесії були розглянуті потенційні загрози суддівській незалежності та механізми реагування на них суддівських самоврядних органів. Зокрема, був зроблений акцент на недопустимості втручання у діяльність суддів і судів з боку законодавчої та виконавчої гілок влади, а також на внутрішні загрози індивідуальній незалежності суддів у судовій системі. Доповідачами виступили іноземні та вітчизняні фахівці.
Другий день заходу буде присвячений питанням управління якістю роботи суду, судовому адмініструванню та етичним стандартам.
Зазначимо, що захід організований Програмою USAID реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» за підтримки Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», Норвезької місії радників з питань верховенства права в Україні та Канадсько-українського Проекту підтримки судової реформи, що фінансується Міністерством міжнародних справ Канади.