«Успіх процедури реєстрації речових прав на нерухоме майно в великій мірі забезпечений саме завдяки роботі нотаріусів», – вважає голова експертної ради Інституту політико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів Катерина Чижмарь. Таку думку вона висловила у виступі на конференції «Спрощення процедури державної реєстрації речових прав на нерухомість та оцінки майна в цілях оподаткування при нотаріальному посвідченні правочинів», яка проходила 23 жовтня 2014 р. у Києві.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Захід відвідали більше 300 нотарів, що свідчило не тільки про неабияку зацікавленість даною темою, а ще й про наявність певних проблемних моментів у процедурі реєстрації прав на нерухоме майно та ролі нотаріуса у цьому процесі. Власне, для вирішення цих та інших питань Інститут теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів і організував конференцію.
Актуальні питання реєстрації речових прав
Захід традиційно відкрив директор Інституту Дмитро Журавльов, побажавши всім учасникам плідної співпраці та висловивши сподівання на подальше удосконалення на державному рівні процедури реєстрації прав на нерухоме майно.
Голова експертної ради Інституту К. Чижмарь відзначила, що тему для обговорення організатори почерпнули з результатів анкетування, яке проводили минулого разу на конференції з питань оподаткування. «Враховуючи той факт, що останнім часом Міністерство юстиції заявляє про те, що відбудуться певні структурні зміни в системі реєстрації речових прав, ми вирішили обговорити проблемні питання й запропонувати нашу систему спрощення процедури державної реєстрації речових прав на нерухомість, яка буде передбачати обов’язкову участь нотаріуса у цій процедурі», – повідомила експерт.
Вона звернула увагу присутніх на те, що Мін’юст у своєму баченні реформування не має комплексного підходу до вирішення актуальних проблем реєстрації прав на нерухоме майно, обмежуючись лише структурними змінами щодо суб’єктів надання відповідних послуг. Зокрема, передача функцій реєстрації органам місцевого самоврядування, на думку експертів, може призвести до позбавлення нотаріусів повноважень державних реєстраторів у сфері реєстрації речових прав та їх обтяжень.
Надзвичайно актуальним, на думку К. Чижмарь, є пошук на державному рівні шляхів змістовного наповнення Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно з метою ведення повного і об’єктивного державного обліку суб’єктів прав на таке майно і забезпечення захисту прав учасників цивільного обороту. Мова йде, насамперед, про оцифровку та внесення відомостей про об’єкти нерухомого майна, що містяться в інвентаризаційних книгах БТІ, до Реєстру речових прав. Також важливим є питання нормативного врегулювання можливості присвоєння кадастрових номерів на земельні ділянки, право власності на які вже було зареєстровано у відповідності до норм діючого у той час законодавства, не тільки у разі звернення власників, а і в робочому порядку, враховуючи наявну інформацію, та відображення цих даних у ДЗК, оскільки кадастровий номер є істотною умовою договору відчуження земельної ділянки.
Проблемні питання нотаріусів
Експерт Інституту теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів Денис Спєсівцев охарактеризував основні проблемні питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в нотаріальній діяльності. Зокрема, доповідач проаналізував Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (№868 від 17 жовтня 2013 р.), що набрав чинності 12 лютого ц.р. В документі нормотворцем було запропоновано альтернативне вирішення проблем з припинення іпотеки, використання спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведення реєстрації прав, пов’язаних з нотаріальними діями, та ряд інших пропозицій.
Пан Спєсівцев наголосив на тому, що зі вступом у силу положення Порядку №868 не було внесено змін до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому деякі положення документу залишились перспективою для застосування. Це стосується, зокрема, і питання необхідності відкриття розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусами перед вчиненням нотаріальних дій за умови, що права власності на таке майно були зареєстровані до 1 січня 2013.
У питанні використання спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно доповідач відзначив наступне: якщо нотаріус посвідчує правочин з об’єктом нерухомості, права власності на який не зареєстровані у Державному реєстрі, і в результаті вчинення такого правочину виникають, змінюються чи припиняються похідні права на нерухомість, слід вирішити питання щодо можливості використання спеціального розділу зазначеного реєстру.
Досить вагомим кроком для вдосконалення вітчизняного законодавства з метою позитивного впливу на якість процесу державної реєстрації прав на нерухомість, як відзначив експерт Інституту, є виключення з Закону про державну реєстрацію прав положення абз.2 ч.5 ст.3, яке покладає на нотаріуса обов’язок проведення реєстрації прав власності, реєстрація яких була проведена до 1 січня 2013 р., що обтяжує процес припинення іпотеки та посвідчення правочинів з відступлення прав за іпотечними договорами, а також зобов’язує відповідних суб’єктів проводити реєстрацію прав, які відображені в базах даних, до яких такі суб’єкти мають доступ, і які, крім того, визнаються державою.
Пропозиції Інституту
Ну і основний аспект, який обговорювався на конференції – це підготовлені Інститутом пропозиції щодо вдосконалення спрощеної процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зокрема, фахівці Інституту теоретико-правових досліджень у сфері юстиції та інноваційних проектів розробили проект постанови Кабінету міністрів «Про порядок інформаційної взаємодії органів державної реєстрації та органів, які були уповноважені здійснювати реєстрацію прав на нерухомість» та «Про внесення змін до Порядку ведення Державного земельного кадастру».
Останній проект передбачає внесення змін у частині процедури присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам уповноваженими органами не тільки у разі звернення власників, а і в робочому порядку, враховуючи наявну у них інформацію, та відображення цих номерів у Державному земельному кадастрі, оскільки кадастровий номер є істотною умовою договору відчуження земельної ділянки.
Коментар:
Людмила ПАВЛОВА,
перший президент Нотаріальної палати України:
– Проведення подібних заходів, безумовно, є дуже актуальним та важливим моментом для розвитку та вдосконалення українського нотаріату. Наразі жодна інституція (чи то державна, чи громадська) не проводить таких заходів. А ті конференції чи круглі столи, які Нотаріальна палата України в нинішньому складі вважає заходами з підвищення кваліфікації, такими не є.
Тематика цього заходу, як вже говорила пані Чижмарь, обиралась, виходячи із запитів нотаріусів. Так було завжди. А питання актуальності сьогоднішньої теми, я вважаю, навіть не потребує особливого обговорення, тому що це життя нотаріусів. Дуже помітною була зацікавленість слухачів, адже вони брали активну участь у дискусії, ставили запитання та висловлювали своє бачення проблем, що обговорювались на конференції.