 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Фантастичний твір образів української художниці Марії Примаченко є унікальним мистецьким явищем, культурним феноменом, який поєднав у собі традиції народного малярства та особисту обдарованість художниці. Крізь зовнішню ліричність роботи Марії Примаченко, що пройшли врозріз з офіційною радянської ідеологією, проглядаються певні філософські пошуки художниці, сюрреалістичні мотиви – все те, що дає право вважати мисткиню генієм, який не просто випереджав свій час, а створював власну реальність – небачену, дивовижну, незбагненну.
Саме ці мотиви на власні очі мали можливість побачити її прихильники та поціновувачі українського мистецтва 9.02.2016 р. в Мистецькому Арсеналі на відкритті ретроспективної виставки «Марія Примаченко. Неосяжне». Відзначимо, що юридичним партнером виставки стала ЮФ «Василь Кісіль і Партнери».
Відкриття ретроспективної виставки розпочалось із прес-конференції організаторів за участі генерального директора Мистецького Арсеналу Наталії Заболотної, директора Музею українського декоративного мистецтва Адріани Вялець, режисера Олександра Дідровського, начальника відділу музейної справи Мистецького Арсеналу Ольги Мельник, радника, керівника практики інтелектуальної власності ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Владислава Подоляка.
Зокрема, В. Подоляк розповів про правові особливості супроводу проектів мистецтва та культури. За його словами, якщо уявити собі виставку лише як задачу для збору певної колекції з музеїв, галерей, щоб представити широкій аудиторії, то задля цього було б достатньо найняти службу перевезень. Але, насправді, підготовка до масштабних художніх проектів є набагато ширшою та серйознішою, ніж може здатись на перший погляд.
«Річ у тім, що у процесі підготовки рекламних матеріалів, запрошень завжди використовується частина творів того чи іншого художника. В юридичному плані це означає, що використовуються твори й авторські права. Для того, щоб з юридичної позиції це було законним, необхідно з правовласником (це або художник, або його спадкоємці) укласти ліцензійний договір. Тоді такий процес та його юридичний супровід буде належним і жодних претензій з боку авторів або правовласників до того чи іншого проекту не виникне», – підкреслив юрист. Майнові та авторські права, як зазначив експерт, не залежать від права власності на картини, тому навіть якщо хтось має у власності певну картину, це не означає, що він має авторські права.
Владислав Подоляк зауважив, що комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності, особливо художніх творів, на сьогодні є дуже актуальною. Адже в Україні зараз відбувається «ренесанс» та прагнення до того, щоб отримати якісні творчі продукти в будь-якій сфері. Тому використання творчих робіт художників, навіть для виробництва елементів дизайну, сувенірної продукції, предметів побуту, завжди вимагає поваги до авторських прав художника. Отже, лише укладення ліцензійних договорів або договорів про придбання виключних майнових авторських прав є тим шляхом, який показує цивілізований підхід до культурного життя.