 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про міжнародно-правову позицію України в умовах сучасних викликів, які постали нині перед державою, говорили на однойменному спільному круглому столі Комітету Асоціації правників України з міжнародного права та Української асоціації міжнародного права, що 27 травня пройшов у залі засідань Вченої ради Інституту міжнародних відносин КНУ ім.Т. Шевченка.
Учасниками заходу стали представники Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ, юристи-практики, вчені у галузі міжнародного права та інші експерти.
Основною метою заходу було обговорення правової сторони політики нашої держави у міжнародному та національному праві, можливі міжнародно-правові засоби захисту інтересів України тощо. Так, актуальними на сьогодні, на думку присутніх експертів, є питаннями звернення до ЄСПЛ як міжнародно-правового засобу захисту інтересів України в умовах конфлікту; міжнародно-правові заходи, які вживаються Україною з метою відновлення територіальної цілісності мирними засобами, та інші міжнародно-правові засоби захисту інтересів України; порушення агресією РФ проти України основних принципів міжнародного права та ін.
Наводимо найважливіші тези доповідачів, озвучені на заході.
Звернення до ЄСПЛ як захист вітчизняних інтересів
Про звернення до Європейського суду з прав людини як міжнародно-правовий засіб захисту інтересів України в умовах конфлікту говорили у своїх доповіді перший заступник Міністра юстиції України Наталія Севостьянова. Зокрема посадовець розповіла про перші кроки міністерства напередодні проведення «референдуму» в Криму на початку березня 2014 р., коли, як зазначали, «було вже зрозуміло, що так званий «референдум» матиме негативні наслідки для України». «Вже на початку березня ми підготували меморандум з можливими шляхами захисту майнових інтересів країни. На той момент ми розуміли, що ЄСПЛ буде для нас найефективнішим інструментом, адже його юрисдикція є обов’язковою для РФ», – зазначила перший заступник Міністра юстиції України.
Проте пані Севостьянова нагадала, що «юрисдикційно всі справи, пов’язані з Міжнародним судом ОНН, ще з часів розгляду справи щодо о. Зміїний, еребувают у підпорядкуванні МЗС, тому Мін’юст у межах своїх повноважень мав змогу звертатись до ЄСПЛ». Тому, за її словами, 13.03.2014 представники Міністерства юстиції подали запит до ЄСПЛ про застосування забезпечувальних заходів щодо Правила 39 Регламенту Суду у зв’язку з проведенням референдуму в Криму і першу нашу міждержавну скаргу проти Росії. «Цього самого дня ми отримали відповідь, де було чітко зазначено, що РФ не має права застосовувати війську силу на території Криму. Для нас тоді це буде дуже важлива перемога, тому що ще 13 березня ніхто не міг підтвердити, що ті «зелені чоловічки» на території Криму мають якесь ставлення до Російської Федерації», – повідомила перший заступник Міністра юстиції. Також вона зазначила, що така міждержавна заява кілька разів дуже суттєво доповнювалася, де зверталася увага на конкретні факти, які були надані українськими правоохоронними органами, СБУ, Міністерством оборони, Антитерористичним центром. «Наразі заява конфіденційна», – зазначила Н. Севостьянова. Крім того, як було зазначено, ця скарга містить питання порушення прав людини не тільки Криму, а й сходу України, де проводиться АТО.
За словами першого заступника Міністра юстиції, ця заява з запитаннями Суду передана Російській Федерації судом, проте вони мовчать з березня цього року. Запитання Суду стосуються, того, чи відомо РФ, хто були ці «зелені чоловічки», чи маєте ви якийсь стосунок до фінансування тих озброєнних груп, що перебувають у зоні АТО. Російська Федерація попросила відсточки до вересня цього року і можливо, як каже посадовець, вони будуть намагатися продовження цих строків. «Наразі вони відповіли на всі ті запити, що спрямовувалися так, що «ми не розуміємо, чому Європейський суд надсилає нам ці з України, оскільки ми не маємо жодного стосунку до подій у Криму та сході країни», – повідомила чиновник. Проте, на її погляд, така відповідь «виходить за межі цивілізованого суспільства», зважаючи на анексію Криму та «офіційне приєднання» цієї території до РФ.
Також перший заступник Міністра юстиції про справу щодо незаконного вивезення дітей-сиріт на територію РФ та справу щодо сина Мустафи Джемілєва, народного депутата, лідера кримських татар. До того ж пані Севостьянова нагадала, що Мінʼюст приєднався на правах третьої особи до справи Надії Савченко, яка була подана в її інтересах вітчизняним адвокатом.
Юридична кваліфікація на служінні у держави
«Основне питання, яке хвилює нас вже більше року, – це юридична кваліфікація. Я би зразу хотів розділити можливості юридичної кваліфікації та використання цієї кваліфікації у практичній політиці, оскільки це різні речі», – зазначив Олександр Задорожній, заслужений юрист України, професор, президент Української асоціації міжнародного права, член Постійної палати третейського суду від України, завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, член-кореспондент Академії правових наук України, розповідаючи про важливість саме правової кваліфікації у питанні захисту вітчизняних інтересів на міжнародній арені. Темою його доповіді було порушення агресією РФ проти України основних принципів міжнародного права.
Зокрема, як було зазначено паном Задорожнім, «ми всі знаємо, що Росія є агресором, нам всім зрозуміло, що відбулася анексія Криму, що є міжнародним злочином, ми всі бачимо, що на Сходу України відбувається військова окупація». До того ж він запитує: але чи призводять ці кваліфікації до якихось дій? Тут, як каже експерт, «йдеться не тільки про юридично значимі дії, йдеться про те, що останнім часом з’явилися сумніви, які поширилися серед спільноти українських юристів-міжнародників у правомірності Постанови Верховної Ради України про визнання Росії державою-агресором». За його словами, вони апелюють до того, що ця Постанова є перевищенням кваліфікації та порушенням ст. 39 Статуту ООН, де за Радою Безпеки ООН зберігається право кваліфікувати будь-які дії як агресію. «Вже у досить солідних наукових працях поширилася думка про те, що якщо немає резолюції Ради Безпеки ООН, то немає і агресії тощо. Тому я ще раз наголошую на необхідності проведення кваліфікації тих подій, які були. Проте такі квазіекспертні висновки кочують до нас з Росії», – каже пан Задорожний.
Проте він нагадує, що міжнародне право передбачає сім способів зміни державної належності певної території і, враховуючи, що відбувається зараз, згідно із сучасним міжнародним правом кваліфікація подій і дій така:
- Крим – анексована територія, яка юридично залишається територією України. Російська Федерація має нести відповідальність за сучасним міжнародним правом як держава-агресор. Анексія не породжує жодних правових наслідків. Також використання конструкції «незаконна агресія» є неприпустимим.
- На Сході України відбувається військова окупація з боку Російської Федерації. Держава-окупант має нести відповідальність згідно з нормами Женевської конвенції.
До того ж О. Задорожний акцентує на запитанні щодо того, чи вдається Україні реалізувати потенціал цих кваліфікацій? Відповідаючи на своє запитання, професор зазначає, що у цьому випадку навряд чи Україні це вдасться. Як не аналізувати, факт залишається фактом, каже науковець. На його думку, звертаючись до міжнародного суду, слід зазначити, чи є спір чи ні згідно із кваліфікацією міжнародного права.
Захист інтересів України: з практичного погляду
Починаючи свою доповідь щодо міжнародно-правових засобів захисту інтересів України, радник ЮФ Aequo Павло Бєлоусов погодився з позицією щодо того, «не буває правомірної анексії, анексія – це злочин». По-друге, як було зазначено паном Бєлоусовим, щодо Криму наш уряд вважає, що це не є анексія відповідно до нашого законодавства, це є тимчасова окупація (про що каже відповідний закон), а щодо зони вільної торгівлі (теж прийнято такий вітчизняний закон), то це фікція. «Ми як юристи це розуміємо», – каже радник ЮФ Aequo.
Також він нагадав про визначення агресії у міжнародному праві, що міститься у Резюлюції Генеральної Асамблеї ООН 1974 («Визначення агресії»), та ті міжнародно-правові механізми/стардарти поведінки, які мають застосовуватися державою у випадку збройного конфлікту, наприклад, щодо військовополонених, навіть якщо інша сторона не визнає себе участиком такого конфлікту. До того ж, як було зазначено, Україна є учасником низки Конценцій, які визначають правові принципи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та поведінки у випадку виникнення збройних конфліктів тощо.
Щодо заяви України про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності, пан Бєлоусов нагадав, що в цій ситуації залишається питання ратифікації Римського статуту і зазначена заява не вирішує цієї проблеми. «Україні варто ратифікувати Римський статут і діяти відповідно до його положень», – зазначив радник ЮФ Aequo. Серед іншого, П. Бєлоусов також наолошував на можливості подання позовів субʼєктами підприємницької діяльності у питанні інвестицій до міжнародного інвестиційного арбітражу.