 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Бізнес може вирішити проблему «ножниць цін» тільки на основі розробок нових стратегій та ефективного використання інформаційних потоків. Про це заявив Сергій Феофілов, генеральний директор консалтингового агентства «УкрАгроКонсалт» 19 березня цього року під час Дискусійної панелі «Продовольча Стратегія – Ініціатива 2015». Захід було покликано для обговорення перспектив продовольчої галузі України, виробництва готової харчової продукції та її просування на нові ринки. Модератором дискусії був Голова Комітету підприємців АПК при ТПП України Олег Юхновський.
«Сьогодні доходи національного бізнесу перерозподіляються на користь зовнішніх ринків за рахунок внутрішніх. Це все більш гостро ставить питання про продовольчу безпеку країни та майбутнє її економіки», – наголосив пан Феофілов. Він також звернув увагу на те, що експорт сировини все більш уповільнює розвиток економіки України – сировина вивозиться, а вітчизняні переробники не в змозі купувати продовольчу сировину за експортними цінами. Перекласти зростаючі продовольчі затрати на внутрішній ринок, тобто збільшити ціни на свою продукцію, українська промисловість теж не може – купівельна спроможність населення падає. Це і є горезвісні «ножиці цін», – зазначив доповідач, – подорожчання сировини та затрат з одного боку, та падіння купівельної спроможності населення і скорочення внутрішнього попиту, з іншого.
Тому очільник «УкрАгроКонсалту» переконаний, що бізнес має докорінно змінити стосунок до інформації, створити дієві аналітичні структури та виходити за межі простих одноходових схем. На думку С. Феофілова, майбутнє за розвитком економіки довіри, взаємної підтримки та системних дій, а це неможливо без нового інформаційно-аналітичного середовища для бізнесу.
Про проблемні питання ефективності взаємовідносин між торгівельними мережами та постачальниками розповів в.о. голови Антимонопольного комітету України Микола Бараш. Він зазначив, що в АМКУ останнім часом починають звертати увагу не тільки на монополізовані ринки, а й на конкурентні. Внутрішні ринки продовольчих товарів в Україні доповідач назвав неефективними, а тому першочерговим завданням на сьогодні є вирішення проблем конкуренції на внутрішніх ринках. Основні проблеми у цій сфері, виявлені АМКУ, за словами М. Бараша, такі:
- необгрунтованість відтермінування платежів за поставлену продукцію;
- нав’язування торговельними мережами додаткових послуг без належного обґрунтування їхнього змісту та вартості;
- нерівномість розподілу ризиків у відносинах торгівельного та виробничого секторів;
- нерівномірність інформаційного забезпечення учасників відносин у роздрібній торгівлі;
- дискримінація інтересів малих та середніх підприємств.
Проблеми виділили, і це добре. Як кажуть, визнання хвороби – це перший крок у лікуванні. Та як тепер ці проблеми вирішувати? Микола Бараш радить скористатись іноземним досвідом, адже там виникали такі самі труднощі. А для їхнього вирішення приймались такі рішення:
- визнання проблеми ринкової влади торговельних мереж і вжиття заходів для їхнього нормативного обмеження, зокрема шляхом обмеження термінів розрахунків за поставлені товари тощо;
- запровадження кодексів етики, які на добровільних засадах закріплять взаємовигідні механізми взаємовідносин;
- активне застосування конкурентного законодавства.
Детальніше на правилах етики у сфері конкуренції як одній з форм вирішення проблем на ринку продовольчих товарів зупинив увагу учасників Панельної дискусії партнер правничої фірми «Софія» Олександр Поліводський. Юрист презентував напрацювання робочої групи, що була створена на базі Комітету підприємців АПК при ТПП України та Комітету роздрібної торгівлі Європейської бізнес-асоціації. Завданням групи було розроблення концепції правил професійної етики у сфері конкуренції. «Ці правила повинні стати реальним джерелом права», – наголосив він.
За словами доповідача, на сьогодні в Україні правила професійної етики у конкуренції регламентуються двома нормативно-правовими актами: ст. 38 Господарського кодексу України та Закону України «Про захист економічної конкуренції». «Згідно з цими документами правила не є юридично зобов’язальними. Але за змістом ці положення містять принципи, яких хотілося б досягти в ідеалі», – наголосив пан Поліводський. Затверджуються правила суб’єктами господарювання спільно з ТПП та АМКУ та діють серед тих суб’єтків господарювання, хто до них приєднався. В ідеалі це мають бути правила, які визнають та дотримуються всі суб’єкти господарювання в тій чи іншій галузі, – додав юрист.
З приводу того, як ці правила застосовувати, доповідач зазначив, що вони є підставою для дисциплінарних стягнень для працівників та застосовуються у зв’язку з іншими нормами законодавства.
Також було наголошено на одній такій проблемі у відносинах між учасниками ринку, що розцінюється як приклад недобросовісної конкуренції, як навʼязування договорів послуг, зокрема:
- плата за вхід постачальника до мережі (або до одного з її супермаркетів);
- плата за вхід товару до мережі (або до одного супермаркету);
- плата за розміщення на певній полиці у супермаркеті;
- плата за розкладку товару на полиці;
- плата за додаткові місця у магазині тощо.
Завдання, які покликані вирішити правила, – виправлення наявних проблем, упередження негативних тенденцій, формування нової практики та встановлення механізму дотримання доброчесної практики. В цих питаннях, як зазначив О. Поліводський, ми можемо звернутись до європейського досвіду. Наприклад, щодо строків розрахунків. В Україні вони прямо законодавством не встановлені, хіба що питання повернення валютної виручки строком у 90 днів та принципи добросовісності, справедливості та розумності (ст. 3 ЦК). В ЄС є ціла Директива щодо строків повернення товарів – це Директива 2011/7/EU 16.02.2011. Вона встановлює загальний строк терміном у 60 днів.
За результатами напрацювань робочої групи О. Поліводський презентував бачення таких положень Правил професійної етики:
- принципи доброчесної поведінки;
- договірні умови;
- строки розрахунків;
- розподіл ризиків;
- інформаційний обмін;
- приклади недоброчесних практик;
- механізм забезпечення виконання сторонами Правил;
- досудове врегулювання спорів.
Загалом те, на чому спираються правила, – це пошук компромісу між інтересами споживачів, виробників, торгівельних мереж та держави.