Існуючі та майбутні конституційні провадження, чергову реформу прокуратури, нові тенденції у призначенні перевірок у рамках кримінальних проваджень, практику діяльності слідчих судів ВАКС, угоди в рамках кримінального провадження, помилки сторони захисту в процесі та багато іншого правники мали змогу обговорити під час LVIV CRIMINAL LAW FORUM, що був організований Асоціацією адвокатів України 30 жовтня 2020 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На першій сесії учасники форуму обговорювали вплив рішень Конституційного Суду на кримінальні провадження, нову реформу прокуратури та проєкт нового Кримінального кодексу України. Модератором виступив партнер EQUITY, голова комітету ААУ з кримінального права та процесу Тарас Пошиванюк.
Суддя Великої палати Верховного Суду, д.ю.н., професорка Олександра Яновська розповіла про вплив рішень Конституційного Суду України на кримінальні провадження та зазначила, що у практиці Верховного Суду досить часто стикаються з концептуальними проблемами застосування рішень КСУ. «Усі ми прагнемо справедливого суду, і однією зі складових права на справедливий суд, я б сказала, одним з наріжних каменів є те, що ми називаємо правовою визначеністю», — зазначила спікерка і додала, що коли йде мова про правову визначеність, мається на увазі у т.ч. правова сталість. Причому з точки зору стабільності не тільки правових норм, а й судових рішень. Суддя також зауважила, що існує проблема колізії між необхідністю збереження сталості судових рішень і забезпечення захисту порушених прав: «Ми стикаємося з ситуаціями, коли рішення постановлене, пройшло всі можливі кола, і очевидним є порушення певних прав, які ми називаємо конституційними — тими, які закріплені на високому рівні». На думку експертки, мають бути певні критерії, за якими необхідність відновлення порушених прав людини має переважати над дотриманням принципу сталості судових рішень.
Спікерка зазначила, що наявність рішення КСУ є підставою для перегляду справ за виключними обставинами, і розповіла про ситуацію, коли КСУ визнав, що певна норма КК є неконституційною, тобто притягнення особи до кримінальної відповідальності на підставі цієї норми закону є неконституційним, і водночас відклав набрання чинності цим рішенням на півроку. Коментуючи цю ситуацію, суддя зазначила: «ВП ВС опинилася у складному становищі, тому що у нас на розгляді перебувала справа саме за цією статтею. На сьогоднішній день це провадження не завершене, його розгляд відкладено до набрання чинності рішенням КСУ».
Далі Олександра навела приклад останнього рішення КСУ щодо скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування, і акцентувала на тому, що в даному рішенні КСУ не визначив ніяких часових рамок, які відкладали б набрання ним чинності, тож слід розуміти, що норма втратила чинність з моменту проголошення. А також зазначила, що у випадку визнання неконституційності норми, яка вже була використана при розгляді справи судом, виникає так звана часова петля — рішення КСУ з’явилося після того, як відбулося порушення права, коли справа вже була розглянута, і ВС не завжди може визначити, за яким критерієм слід ставити на перше місце правову сталість судових рішень. «На мій погляд, є певна колізія не просто між нормами КПК, а між нормами КПК, Конституцією та Законом України «Про Конституційний Суд». Це не дає можливості ефективно захистити права людини. Ми маємо поставити питання: що треба зробити в нашому законодавстві для того, щоб забезпечити ефективний захист порушених прав? Над цим треба серйозно працювати», — резюмувала пані Яновська.
Адвокат, к.ю.н., засновник юридичної фірми Gracers Law Firm Сергій Лисенко розповів про особливості нової реформи прокуратури та проаналізував зміни у роботі прокурорів. Він нагадав, що реформа прокуратури проходить вже втретє, і зазначив, що остання реформа була прийнята відповідним законом відразу після обрання нового складу ВРУ: «Всі ми бачили, що вона була прийнята під конкретні дії, які фіксувалася багатьма, у т.ч. західними партнерами, з окремими порушеннями порядку проведення, виключно з метою все реформувати». Початок реформи показав, що в ході процесу допускалися суттєві порушення: особи, яких звільнили у зв’язку з непроходженням тестування та відповідно до інших положень, досить ефективно відновлювалися судовими рішеннями на роботі, і на сьогоднішній день все більше колізій виникає з тим, що робити з такими працівниками: «Складно говорити про те, що ці рішення судів були заангажовані, оскільки позиція судів по всій країні приблизно одна й та сама, вона ґрунтується на основних положеннях Конституції і дотриманні прав людини у трудових відносинах, і не поновлювати людину за такими рішеннями досить важко».
Сергій зазначив, що на сьогоднішній день Генпрокурор звітує про успішне проходження тестування всіма органами прокуратури, та висловив свою думку з цього приводу: «Досить професійний склад органів прокуратури був звільнений з роботи без особливих пояснень, і на сьогоднішній день чимало її працівників мають недостатній досвід і не мають розуміння того, як повинні відбуватися процеси». Як доказ цього, спікер навів кейс з власної практики, коли було озвучено повідомлення про підозру свідку, якого переплутали з учасником бійки, та зазначив, що подібних ситуацій трапляється всі більше. «Мені дуже імпонує зміцнення і відновлення координаційної ролі органів прокуратури у діяльності всіх правоохоронних органів. За минулі 4 роки ми забули про це, і лише в цьому році ця позиція була відновлена. На мою думку, саме такі дії, спрямовані на відновлення ролі прокуратури, передбаченої законом, ведуть до того, що реформа завершиться позитивним результатом», — підсумував адвокат.
Адвокатка, керуюча «Адвокатського бюро Анастасії Гурської» Анастасія Гурська розповіла про проєкт Кримінального кодексу України, який був представлений робочою групою з питань розвитку кримінального права, та звернула увагу на концептуальні зміни у документі. Вона зазначила, що важливою причиною появи нового Кодексу є велика кількість внесених змін до існуючого — за час його дії до нього було внесено майже 1100 змін, і додала: «Одна з основних концепцій — забезпечення принципу знання закону, тому в новий Кримінальний кодекс пропонують внести зміни, що стосуються самої можливості внесення змін». За словами Анастасії, пропонується вносити зміни до Кодексу не частіше, ніж двічі на рік; до норми, до якої зміни вже вносилися, вносити їх знову не раніше, ніж через рік; набрання чинності змінами має бути не раніше, ніж через 90 днів; статті, які скасовують кримінальну відповідальність, набиратимуть чинність на наступний день після опублікування. Серед позитивних змін адвокатка назвала уніфікацію визначення міри шкоди для всіх злочинів, які міститимуться у Кодексі; уніфікацію розрахункової одиниці штрафу та чітке визначення не тільки матеріальної шкоди, а й шкоди здоров’ю.
Також спікерка розповіла про особливості визначення корупційних злочинів у новому КК та зазначила, що у сьогоднішній редакції Кодексу чітко визначені статті, які підпадають під корупційні злочини, а в проєкті пропонується визначати корупційні злочини за двома ознаками: наявність неправомірної вигоди або незаконне використання службового становища. «Вважаю, що визначення корупційних злочинів за такою методикою буде створювати певні проблеми для судової практики, адже виникне питання, де цей злочин можна вважати корупційним, а де ні. Від цього залежить покарання, яке можна призначати особі, і які можуть бути додаткові покарання», — прокоментувала адвокатка.
Цікавою пропозицією спікерка назвала застосування у новому КК формул при визначенні покарання і тяжкості злочину. Вона розповіла: «Пропонується таблиця, яка визначає 9 ступенів тяжкості. Злочини розділяються на злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Залежно від пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин суд буде додавати або віднімати категорію злочину». Також пані Гурська зазначила, що у якості покарання пропонують залишити або штраф, або ув’язнення, довічне чи на певний строк: «Якщо особа не може сплатити штраф протягом 60 днів, це автоматично змінить покарання на позбавлення волі. Цікаво, що для осіб, у яких є проблеми з матеріальним становищем, пропонується робити розстрочку сплати штрафу на рік».
Серед інших змін адвокатка назвала нові склади злочинів та повну зміну структури Кодексу. Вона резюмувала: «З урахуванням того, наскільки довго у нас розглядаються судові справи за обвинуваченням у тяжких та особливо тяжких злочинах, ще незрозуміло, коли з’явиться нова практика після запровадження нового КК і скільки це потягне проблем у судовій практиці. Як на мене, це нове випробування для адвокатів, суддів та прокурорів».
Друга сесія форуму була присвячена досудовому розслідуванню та його проблематиці. Модератором дискусії виступив іменний партнер АО «Лещенко, Дорошенко і партнери» Костянтин Дорошенко. Він наголосив на важливості та актуальності такої тематики, адже, за його словами, це обов’язково знадобиться у роботі адвокатів та тих, хто має відношення до кримінального провадження.
Партнер EQUITY В’ячеслав Краглевич розповів про використання різних видів судочинства в отриманні доказів у кримінальному провадженні. Зокрема, спікер зазначив, що преюдиція — це ситуації, коли окремі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вже були предметом іншого судового розгляду та закріплені у відповідному судовому рішенні. Сьогодні застосування преюдиції є одним з нетрадиційних способів захисту прав підозрюваного та елементом побудови стратегії захисту у кримінальному провадженні. Використання різних видів судочинства для отримання доказів обумовлене тим, що відносини, покладені в основу кримінальних проваджень, мають комплексний характер і складаються з цивільних, господарських та адміністративних правовідношень. «Тому виключати інструменти отримання доказів, які передбачені в цих процесуальних кодексах, ми не повинні, повинні їх слід використовувати повною мірою», — підкреслив спікер і звернув увагу на правове регулювання щодо преюдиції. Він пояснив, якими нормами врегульовано використання інших судових рішень (преюдиції) у кримінальному провадженні, а також зазначив, що судові рішення щодо істотних для кримінального провадження обставин можуть розглядатися з 3 боків:
1) у якості преюдиції під час оцінки доказів у кримінальному провадженні;
2) у якості документа як доказу в розумінні ст. 99 КПК України:
3) у якості фактора, що впливає на внутрішнє переконання суду.
(для перегляду натисніть на зображення)
Як резюме, доповідач підкреслив, що використання різних видів судочинства стає досить поширеним способом захисту прав підозрюваного та способом отримання доказів.
На тему «Ініціювання слідчих дій стороною захисту» доповідав юрист ЮК AMBER, адвокат Сергій Пересунько. Він зазначив, що одним з мотивів прийняття Кримінального процесуального кодексу у 2012 р. було розширення прав сторони захисту. Реалізуючи таку ідею, законодавець ввів у текст процесуального закону ряд норм, зокрема ст. 22 КПК щодо принципу змагальності сторін, яка визначає, що сторони рівні в правах на збирання доказів та виконання інших процесуальних повноважень у кримінальному процесі. Ст. 26 КПК дає визначення принципу диспозитивності, який полягає у тому, що кожна сторона вільна у використанні своїх прав та повноважень у межах, визначених КПК. Збирання доказів чи вчинення процесуальних дій стороною захисту регулюється ст. 42 КПК, яка надає такі права підозрюваному, а ст. 46 поширює ці права на захисників. «Та незважаючи на такий великий перелік статей, що закріплюють повноваження захисників на збирання доказів, насправді не все так гарно, як могло б виглядати, адже сторона захисту все-таки обмежена у цих можливостях і залежить у більшості випадків від сторони обвинувачення».
Про проблеми доказування у кримінальному провадженні розповіла членкиня правління ААУ, голова наглядово-експертної ради ААУ, партнерка АО «Дмитрієва та партнери», к.ю.н., доцентка кафедри кримінального процесу та криміналістики Олена Костюченко. Серед іншого, вона навела приклади правових позицій ККС ВС та ВП ВС щодо питань проведення експертизи у кримінальному судочинстві.
Суддя Вищого антикорупційного суду, к.ю.н. Віра Михайленко виступила з доповіддю «Судова практика діяльності слідчих суддів ВАКС». Вона навела приклади випадків, коли слідчі судді ВАКС не погодилися з позицією прокуратури, і відзначила, що в переважній більшості випадків клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу не задовольняється в повному обсязі. «Навіть у тих випадках, коли слідчий суддя за результатами розгляду клопотання доходить висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, все одно визначається інший розмір застави, ніж той, який було запропоновано стороною обвинувачення», — відзначила спікер.
Третя сесія форуму була присвячена стратегіям захисту. Модератором дискусії виступив адвокат, юрист практики кримінального права та захисту бізнесу АО Arzinger Микола Ничипорук. Адвокат, юрист практики кримінального права та захисту бізнесу АО Arzinger Юрій Клебан розповідав про угоди в рамках кримінального провадження і зазначив, що практика укладення угоди позитивна на необхідна, проте часом суперечлива. Цікавою, на думку Юрія, є практика у корупційних справах: «Ст. 75 КК України передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням. Проте за загальним правилом судді відмовляють у призначенні іспитового строку у таких категоріях справ і у затвердженні угоди, обґрунтовуючи своє рішення тим, що такі справи віднесені до корупційних, у яких не передбачено підстав для звільнення від покарання з випробуванням. Хоча не все так однозначно, адже є приклади рішень ВАКС, коли за ч. 2 ст. 75 КК України суд вважав можливим укладення та затвердження угоди про примирення або визнання вини і звільняв особу від відбування покарання навіть у корупційних злочинах.
За словами спікера, існує також позиція суду, що конструкції ч. 1 та 2 ст. 75 КК по-різному регулюють суб’єктів, за ініціативою яких застосовується звільнення від покарання. У першому випадку таким суб’єктом є суд, у другому — сторони кримінального провадження. По-різному регулюють вказані норми і підстави для такого звільнення: іноді це переконання суду, іноді — згода сторін кримінального провадження. Тому аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про їх співвідношення як загального правила та виключення з загального правила. При цьому ч. 2 ст. 75 КК не містить посилань на виключення щодо можливості відмови в затвердженні угоди, тобто таку угоду можна використовувати при вирішенні справ корупційних злочинів. На додачу існує колізія між положеннями законодавства та застосуванням на практиці випадків, коли суд відмовляє у затвердженні угоди. За словами пана Клебана, є випадки, коли апеляція зобов’язує суд першої інстанції продовжити розгляд у загальному порядку, а є випадки, коли відмовляє у задоволенні скарги. Юрій також наголосив на складнощах «простих справ», коли за проступки на підставі угоди можуть конфіскувати, наприклад, авто як речовий доказ, а таку угоду в частині майна оскаржити вже неможливо, адже при оскарженні угод питання доказів не вирішується.
Питання результатів негласних слідчих дій та підстав визнання доказів недопустимими розкривав керуючий партнер АО «Яровий і партнери» Анатолій Яровий. Серед основних підстав він виділив такі, як невідкриття стороні захисту всіх документів, які стали підставою проведення НСРД, штучну кваліфікацію такого діяння як тяжкого злочину з подальшою перекваліфікацією на нетяжкий злочин, неправильне оформлення результатів НСРД, здійснення щодо особи аудіоконтролю замість проведення допиту, проведення НСРД за відсутності підстав та отримання доказів з істотним порушенням прав людини.
Керуючий партнер АО «Мицик, Кравчук і Партнери» Олег Мицик ділився з учасниками можливостями захисту клієнта у питаннях збирання доказів невинуватості та процесуальній дискредитації свідка. Експерт поділив групи доказів за напрямами їх використання і відповідно окреслив можливі ресурси для їх пошуку, починаючи з дослідження соціальних мереж і закінчуючи даними, що знаходяться в інформаційних базах Державної судової адміністрації.
Свій погляд як судді на помилки сторони захисту в процесі презентувала суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів. Вона зазначила, що адвокат має розуміти, як вибудувати свою стратегію і яку тактику застосовувати у роботі над справою: «Важливо тримати баланс між гіперактивністю та безініціативністю у частині подання клопотань до суду. Також адвокатам необхідно розуміти, що не завжди виправдувальний вирок — найкращий результат для адвоката та клієнта, тому слід відразу встановити межі роботи, але не впадати у крайнощі». Помилки сторони захисту в процесі, на думку Надії, можна поділити на добросовісні та недобросовісні. «До перших можна віднести необізнаність адвоката у процесуальних питаннях через відсутність практики. Така помилка не є критичною і вирішується шляхом набуття необхідного досвіду. А от недобросовісні помилки мають гірший вплив на суспільні відносини. Такою помилкою можна назвати подання свідчень, які суперечать одне одному, що призводить до затягування процесу».
На основі практичних кейсів суддя коментувала помилки не лише адвокатів, а й прокурорів, та обґрунтовувала помилки, яких часом допускається суд. Наприклад, часто виникає питання з отриманням судових повісток на ознайомлення з доказами, або виникають помилки з дотриманням принципу безпосередності дослідження доказів. «Головне — щоб помилки не переростали у зловживання процесуальними правами, що, відповідно, матиме вже інші наслідки», — підсумувала Надія Стефанів.