 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Право на справедливий суд, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує особі справедливий та публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Протягом 2-х останніх років вітчизняні можновладці під пильним наглядом своїх колег зі Старого Світу намагаються забезпечити це право для громадян України. Про те, чи виправдовують себе їхні зусилля, а також чим завершиться чергове переформатування судової влади, вкотре говорили фахівці під час форуму «Громадянин. Суддя. Як судова реформа вплине на кожного з нас», ініційованого за підтримки ОБСЄ та Democracy Reporting International. До столичного заходу в режимі відеоконференції долучилися правники з Харкова, Львова та Одеси (за задумом організаторів, це мало б засвідчити глобальність обговорюваних проблем).
Поради з Європи
Розпочали зустріч іноземці, окресливши у вітальних словах очікування Континенту від української влади в частині судової реформи. Координатор проектів ОБСЄ в Україні Вайдотас Верба наголосив на тому, що в Європі суддям довіряють більше, ніж лікарям чи пожежникам, тож там здивовані ситуацією з недовірою до служителів Феміди, яка склалася в Україні. Відповідаючи на запитання, що робити реформаторам за скрутних обставин, пан Верба розповів про те, як перебував на посаді посла в Нідерландах.
«В Голландії дуже мінлива погода. Однак тамтешні жителі воліють пересуватися на велосипедах. І коли погода псується остаточно, вони не пересідають на автівки, а швидше крутять педалі», – поділився доповідач. «Крутити педалі швидше» порекомендував В. Верба й українським реформаторам. Та чи у правильному напрямку крутитимуться ці педалі? З цього приводу вітчизняні експерти вдосталь пожартували у кулуарах.
При цьому під час обговорення вони звернули увагу на досить серйозні аспекти. Один з яких стосувався якості відправлення правосуддя в Україні. На думку нардепа Леоніда Ємця, якість визначається, насамперед, незалежністю володільців мантій, адже саме вона (незалежність) дозволяє приймати неупереджені, справедливі рішення. Зі свого боку владні інституції надали служителям Феміди всі можливі механізми задля забезпечення незалежності. А от скористатися ними чи ні – вирішувати суддям, від яких народний обранець наразі не бачить великого ентузіазму.
Голос, який має силу
У цьому питанні з парламентарем не погодився Голова Вищої ради юстиції Ігор Бенедисюк, який не вбачає провини суддів у гальмуванні процесу очищення судової влади. Він нагадав про те, що роботу єдиного органу, який має право вносити подання про звільнення суддів (ВРЮ), було відтерміновано на 1,5 роки не з вини володільців мантій. Вони одними з перших обрали представників до складу Ради. А от Парламент і досі не визначився зі своїм делегатом. Крім того, пан Бенедисюк вважає, що проблема судової незалежності постала набагато раніше та має вирішуватися разом з іншими негараздами.
У тому, що звинувачення суддів не йдуть на користь реформі, переконаний член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Станіслав Щотка. Він закликав реформаторів та громадськість змінити риторику щодо служителів Феміди, адже кількість охочих одягти мантію і без того з кожним днем меншає. Нагадаємо, що приблизно з 8 тис. суддівських посад вакантними є трохи більше ніж 1 тис. Так само, попри гучні промови активістів, досить скромною є кількість тих, хто прагне контролювати діяльність суддів. На момент проведення форуму до ВККСУ була подана всього одна заява від громадської організації, яка має бажання делегувати свого представника до Громадської ради доброчесності (далі – Рада, ГРД), що наразі повинна формуватися. І це при тому, що розгляд пропозицій може відбутися за наявності не менше ніж 5-ти допущенних заяв.
Водночас саме на ГРД роблять неабияку ставку реформатори. «Рада має довести обґрунтовані сумніви в доброчесності та етичності того чи іншого судді, оскільки в Інтернеті багато інформації, яка є «сміттям», коли окремі групи намагаються вплинути на суддю, зруйнувати його репутацію. Вища кваліфікаційна комісія суддів повинна прийняти висновок ГРД до свого розгляду, і якщо вона з ним не погоджується, то має це обґрунтувати. Громадська рада доброчесності – це не просто дорадчий голос. Це голос, який має силу», – вважає Керівник Головного департаменту правової політики Адміністрації Президента України, Секретар Ради з питань судової реформи Костянтин Красовський.
Обережний оптимізм
Також представники органів, що відповідають за формування суддівського складу, закликали до обачливого озвучування статистичної інформації стосовно довіри до судової влади. Незважаючи на заяву громадськості щодо низьких рейтингів довіри, зумовлених тим, що навіть переможці у процесі усвідомлюють «якою ціною» цю перемогу здобули, фахівці зауважили, що дані, отримані від осіб, які не брали участь у судочинстві, значно відрізняються від даних, отриманих від учасників процесу.
До того ж було наголошено, що якщо раніше і виникали сумніви у доброчесності володільців мантій, то нині, завдяки законодавчим змінам, навіть отримавши неправомірну вигоду, служитель Феміди не матиме змоги її витратити. Ці та інші перебудови (незважаючи на проблеми, озвучені львів’янами, харків’янами та одеситами) дозволили столичним фахівцям говорити про обережний оптимізм щодо майбутнього судової влади в Україні.
Звісно, доведеться ще чимало попрацювати (зокрема, над процесуальними кодексами), а також дочекатися рішення Конституційного Суду України, до якого нещодавно надійшло подання Верховного Суду України з приводу неконституційності окремих положень Закону про судоустрій. Однак реформатори сподіваються на успішне завершення судової модернізації та перетворення судової влади на рівноправну гілку поряд із законодавчою та виконавчою.
Коментарі
Леонід Ємець, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної ради України з питань правової політики та правосуддя
Незалежність судді має бути всередині судді. Якщо суддя не хоче бути незалежним, жодне законодавство не може на нього вплинути. Однак ми зараз надали всі інструментарії, аби ті судді, які не бажають відчувати на собі політичний, адміністративний чи інший вплив, мали змогу його уникнути. На сьогодні Парламент відмовився від всіх функцій в частині так званого політичного впливу. Що таке політичний вплив? Це можливість призначати або звільняти суддю. Оскільки Парламент є органом політичним, який складається з фракцій та груп, що мають свої політичні завдання, ні для кого не секрет, що часто призначення та звільнення суддів відповідало політичним завданням партії. Суддям доводилося зважати на те, яку позицію щодо них займе політична партія, що формує політичний орган, який буде приймати рішення стосовно звільнення судді. На сьогодні ми відмовилися від будь-якого впливу Парламенту. Почали із Закону про відновлення довіри, яким позбавили Парламент можливості призначення суддів на адміністративні посади, тобто на керівників судів. Аргументація була така: після революції гідності багато суддів озвучували мотивацію щодо своїх політичних рішень тим, що їх примушувало керівництво. Ми надали суддям можливість самостійно визначати керівників судів. В результаті, у 79% ми отримали повернення на керівництво тих же суддів, які були до цього. Цей приклад показав, що судова система не хоче очищуватись та шукати незалежність.
Ігор Бенедисюк, Голова Вищої ради юстиції
Одне з найбільших надбань цієї реформи – це деполітизація та позбавлення парламенту можливості впливу на суддівську владу. Але якщо ми подивимося трохи назад, то побачимо, що такий вплив з’явився приблизно у 2005 р. До того часу не було так очевидно, що політики впливають на суди. Тому Однак політичний вплив – це не єдина проблема судової влади, яка існувала до певного часу. Маю надію, що після того, як буде прийнятий Закон про Вищу раду правосуддя, цей політичний вплив буде остаточно нівельований.
Я вважаю, що зміни, закладені до Конституції, дають надію на те, що суддівський корпус отримав механізми аби змінитися та самоочиститися. Останнім часом лунало дуже багато звинувачень судової влади в тому, що вона не самоочищується. Однак 1,5 року не працював орган, який єдиний мав повноваження подавати заяви до ВРУ щодо звільнення судді. Він взагалі був не сформований. Хто його не сформував? Судді? Ні. Судді одразу обрали своїх представників до цього органу. Інші гілки влади (зокрема, політичні) до цього часу не спромоглися обрати ще одного представника до ВРЮ. З яких причин – не знаю.
На мою думку, після набрання чинності законом про Вищу раду правосуддя в судової влади з’явиться шанс показати суспільству, чи може вона самоочиститися, а також чи може вона заявити про себе, як про судову владу, рівноцінну іншим двом гілкам.
Станіслав Щотка, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
Незалежність судді, насправді, всередині самого судді. Але на що вона спирається? Я завжди вважав, що на професійність судді. Оскільки професійний, фаховий, підготований суддя є самодостатньою людиною, яка дорожить своєю репутацією. Ним складніше маніпулювати, ніж людиною непідготованою, яка не є фахівцем своєї справи.
Поряд з цим стоїть ще одна вже формалізована в законі вимога – вимога доброчесності. Вона презюмувалася і раніше. Але зараз вона закладена в законі, їй приділяється дуже велике значення. На мою думку, це перемога громадянського суспільства. Також існує вимога щодо професійної етики чинного судді та професійної поведінки кандидата на посаду судді. Ці кваліфікаційні вимоги закладені в законі.
Події, які відбувалися протягом останніх років, дають надію на те, що піраміда керованості суддів більшою мірою була зруйнована. Це стосується як олігархів, так і політиків. Не кожен з них, знаючи яка увага привернута до суду, наважиться зараз йти туди та вимагати прийняття того чи іншого рішення.
Цей форум є яскравим прикладом відкритого діалогу громадянського суспільства та суддів на тему реформування судової гілки влади. Судді йдуть на контакт, в судах обрані судді-спікери, є інформація за запитом щодо будь-яких подій. Такий формат комунікації вже дав певний результат – судді розуміють, що інтерес громадянського суспільства є не лише механізмом контролю, а й механізмом захисту судів, коли відбувається грубе втручання у їхню діяльність.
Андрій Козлов, провідний юридичний радник DRI, спостерігач при Конституційній Комісії України з питань правової політики та правосуддя
Багато залежить від суддівського корпусу. Існує дуже цікава тріада: інституції, судді (тобто суб’єкти, які грають в цих інституціях) та інструменти, які вони мають. Ми зараз фактично заклали інституційні основи. Інструменти, я маю на увазі інструменти саме для суддів, ще попереду. Тобто попереду дуже великий шлях з переробки та доопрацювання процесуальних кодексів – тих правил, за якими судді живуть в залах судового засідання. Що стосується тих правил, за якими судді живуть поза залами судового засідання, дуже важливу роль має відіграти перевірка.
Звісно, жоден закон не може врахувати можливі витівки негідних. Вже зараз, коли відкрито конкурс до Верховного Суду, до мене дійшли чутки про певних людей з адвокатського середовища, яких я в жодному разі не хотів би там бачити, тому що вони звикли надавати допомогу шляхом застосування специфічних методів. Інституції не працюють без людей, а люди не працюють без інституцій. Суддя, коли виносить рішення, завжди залишається наодинці сам з собою. Це тонесенька лінія між правом і безладом.
Наразі дуже важливим є те, яким чином проводитиметься конкурс, які тести будуть запроваджені ВККС. Я сподіваюся, що завдяки ст. 85 Закону «Про судоустрій і статус суддів» ми побачимо дуже гарний тест на розвинені здібності, щоб це був ерудований, інтелектуальний суддя. Ми побачимо психологічні тести, які допоможуть превентивно викоренити тих, хто подає ознаки наявності неналежних властивостей характеру (зокрема, надмірне бажання влади, надмірне бажання грошей, надмірний кар’єризм).