На одному з чергових засідань Комітет ООН із захисту прав людини встановив, що анонімне використання мережі Інтернет, шифрування трафіку належить до основоположних прав особи та громадянина. Таким чином, говорячи про порушення прав в Інтернеті, експерти мають бути досить обачливими, а під час розробки певних механізмів захисту зважати на те, що при відкритому використанні інформації про особу (у разі доступу до такої інформації, до персональних даних) існує реальна загроза порушення права на свободу вираження та свободу слова в мережі Інтернет.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це повідомила старший юрист, керівник практики інтелектуальної власності Адвокатського об’єднання Arzinger Катерина Олійник під час круглого столу Міжнародної організації INTA в Україні: «Захист прав інтелектуальної власності та деякі питання боротьби з контрафактом в мережі інтернет».
«Перш за все треба звертати увагу на те, що в Інтернет-середовищі дійсно існує багато питань, пов’язаних з порушенням прав інтелектуальної власності. Категорії цих справ абсолютно різні: вони стосуються порушень прав у доменних іменах (якщо ми говоримо про торговельні марки), порушень прав на об’єкти авторського права (якщо ми говоримо про контент, як основне джерело приваблення інтернет-споживача до певного ресурсу), а також електронної комерції. Інтернет створив гарну платформу для здійснення комерції не тільки на території України, як певної юрисдикції», – повідомила пані Олійник.
А як ідентифікувати?
При цьому експерт відзначила, що сьогодні гостро стоїть проблема ідентифікації особи-порушника прав інтелектуальної власності на об’єкти права ІВ, що розміщені в мережі Інтернет, особливо в контексті боротьби з контрафактом, розповсюдженні нелегального контенту.
«У таких випадках ми часто маємо справу з ситуаціями, коли порушення відбувається в одній країні, реєстратор доменного імені знаходиться у другій, а хостинг – у третій. У таких випадках ми маємо встановити не лише особу порушника, а й забезпечити правосудне рішення, яке повинне виконуватися. Тому тут дуже гостро стоїть ще й питання юрисдикції розгляду таких справ. У цьому випадку моя позиція така: ми не маємо боротися за відкриття повних даних про особу та їх знаходження у відкритому доступі, нам необхідно створити важелі, які дійсно забезпечили б правовласнику можливість на розкриття такої інформації. Також ми повинні встановити певні перепони для неправомірного використання та отримання такої інформації, оскільки вона має бути отримана тільки на підставі тих процедур, які передбачені чинним законодавством. Якщо в Україні сьогодні таку інформацію можна отримати за рішенням суду або з використанням права адвоката на збір доказів, то це має виконуватися. Всі інформаційні посередники, які працюють в мережі Інтернет, також мають сприяти цьому. Це міжнародна практика», – зазначила юрист.
Верифікація допоможе!
Обмежений доступ до бази даних реєстрантів доменних імен у боротьбі з контрафактом в мережі Інтернет викликає занепокоєння у гравців ринку. Частково це питання регулюється в новому законі про адвокатуру, де передбачено доступ адвоката до досить широкого переліку баз даних. При цьому такий доступ повинен бути ідентифікований. Крім того, за словами Катерини Олійник, наразі в експертному колі підтримуються думки, що єдиним реальним алгоритмом вирішення проблеми отримання інформації про реєстранта може стати створення відповідних баз даних, в яких можна буде отримати всю належну інформацію про реєстранта доменного імені. Запити на отримання такої інформації мають пройти верифікацію (аналіз), як і особа, що подає такий запит. Також має бути розкрита підстава, для якої така інформація запитується. За результатами верифікації, буде надаватися багатоступеневий доступ і визначатися глибина розкриття інформації про реєстранта доменного імені.
Серед іншого, під час круглого столу були також розглянуті наступні питання: «нестандартні» способи використання чужих об’єктів ІВ (метатеги, гіперпосилання, фреймінг, хотлінкінг і відповідальність за такі дії); допустимість доказів та практичні аспекти доказування порушень прав ІВ у мережі Інтернет; забезпечення доказів у справах щодо контрафакту в Інтернеті; питання підсудності у справах щодо контрафакту в Інтернеті; розгляд кримінальних та інших судових справ щодо порушення прав ІВ у мережі Інтернет; відповідальність постачальників посередницьких послуг за продаж контрафактної продукції через призму Угоди про асоціацію тощо.