Як захистити суддів від тиску? Як забезпечити гідну оплату праці працівникам судових апаратів? Які укази може видавати Президент України? Коли не варто турбувати Конституційний Суд? Ці та інші питання були обговорені на пленумі Верховного Суду України, що відбувся 30.05.2016 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Межі конфіденційності
Першим пунктом порядку денного стало звернення до КСУ з поданням щодо відповідності закону від 15.03.2016 р. №1022- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у 2016 р.» ст. 126 Конституції та офіційного тлумачення його положень.
Доповідачем виступив заступник голови ВСУ Валентин Барбара. Він зазначив, що розгляд питання було ініційовано на підставі звернення зборів суддів Господарського суду Харківської області.
Харків’ян збентежило кілька аспектів. По-перше, вони обурились новою вимогою до кандидатів на посаду судді декларувати майно, набуте ними до початку суддівської кар’єри. Якщо раніше кандидат у судді не мав такого обов’язку, нині за приховання своїх статків він може понести адміністративну і навіть кримінальну відповідальність. У Харкові розцінили таке, як фактор тиску на майбутніх законників, особливо тих, які відчуватимуть складнощі з перерахунком майна, нажитого непосильною працею.
По-друге, невдоволення володільців мантій викликало те, що закон дозволив Національному антикорупційному бюро України отримувати інформацію про їхні статки з інших джерел, що може сприяти неправомірному впливу.
По-третє, збентежило володільців мантій те, що декларуючи майно в електронному вигляді, вони будуть змушені зазначати адреси знаходження нерухомості, чого раніше від них не вимагалось. Не зважаючи на запевняння НАБУ (яке виступить розпорядником цієї інформації) про те, що адреси проживання суддів залишаться недосяжними для пересічних громадян, служителі Феміди не виключають можливості втручання до електронної системи НАБУ ззовні. Саме тому вони вимагають або дозволити не зазначати адреси, або ж надати гарантії того, що вся інформація знаходитиметься під належним захистом.
Незадовго до пленуму вказане звернення розглядалось усіма палатами ВСУ і лише «адміністративники» дійшли висновку про те, що воно вартує уваги КСУ. Однак під час обговорення з’ясувалося, що існують й інші аналогічні звернення, а самі «верховники» встигли змінити свою думку, не зважаючи на аргументи, наведені не на користь конституційного подання. Відтак, пленум вирішив відкласти розгляд питання задля більш ретельного його вивчення.
Належна винагорода
Наступною була розглянута перспектива звернення до КСУ із поданням про відповідність п. 2, 3, 4, 5 ч. 5 ст. 15 в аспекті державних службовців вищого корпусу державної служби (категорія А) в системі судової влади; абз. 5 п. 18 роз. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»; п. 18 ч. 3 ст. 3 у взаємозв’язку з ч. 1 ст. 92 в аспекті словосполучення «працівників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів» закону від 10.12.2015 р. №889 VIII «Про державну службу України» національній Конституції.
Доповідачем виступила суддя ВСУ та голова Ради суддів України Валентина Сімоненко. Вона зазначила, що проблема полягає у 3-х аспектах: чи можуть голова Державної судової адміністрації та його заступники, а також керівний склад апаратів вищих судових установ обиратися комісією, створеною при Кабінеті Міністрів України; чи можливо звужувати права працівників судових апаратів, істотно зменшуючи їхню заробітну плату; чи слід створювати при судах патронатну службу з помічників володільців мантій. Відповідь на всі ці питання, на переконання В. Сімоненко та її колег, має бути негативною.
По-перше, «верховники» вважають неможливим обрання осіб, які переймаються суддівським бюджетом та технічним забезпеченням роботи суддів, органом, що не входить до складу судової влади. Це суперечить усім висновкам та рекомендаціям європейських і світових правових інституцій, які неодноразово вказували Україні на уникнення перетину повноважень законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. До того ж це не відповідає і національній Конституції, яка гарантує суддівську незалежність, та може розцінюватися як тиск на українське суддівство.
По-друге, судді обурені ситуацією з окладами працівників апарату не лише через мізерні суми, які готова запропонувати їм держава, а й через те, що це суперечить тим же іноземним рекомендаціям. Так, у Старому Світі неодноразово наголошували, що якість правосуддя залежить не лише від кваліфікації володільців мантій, а й від кваліфікації осіб, які забезпечують роботу судової установи. Як знайти кваліфікованого фахівця, який би погодився працювати за мінімальний оклад, для суддів ВСУ залишається загадкою. І нарешті, найбільш обурливим у цій частині є те, що посадовці пропонують «заморозити» оклади працівників апаратів на сталій позначці (при тому, що заробітні плати усіх інших категорій робітників постійно переіндексовуються).
По-третє, на пленумі була підкреслена неможливість створення патронатної служби при судах, оскільки патронатна служба є характерною для політичних посад, а вимоги до «патронатників» не відповідають вимогам, поставленим державою до держслужбовців. До того ж у ВСУ переконані, що виведення осіб, які мають безпосереднє відношення до судових проваджень, за межі статусу державних службовців не лише обмежить їхні права, а й нестиме корупційні ризики.
Тарифи та адвокатура
Третє питання стосувалося звернення до КСУ щодо відповідності ч. 1, 2 ст. 11 закону «Про природні монополії», абз. 5 ч. 1 ст. 12 закону «Про електроенергетику», п. 4 ч. 1 ст. 3 закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», абз. 8 ч. 1 ст. 13 закону «Про питну воду та питне водопостачання» (в частині повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), Указу Президента України від 27.08.2014 р. №694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Указу президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» положенням ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 106 та п. 3, 9, 9-1, 9-2 ч. 1 ст. 116 Конституції.
Доповідачем виступив суддя ВСУ Олег Кривенда. Він зазначив, що у «верховників» виникли сумніви щодо легітимності означеної Комісії, адже повноваження Президента є вичерпними (на що вже вказував КСУ) і створення такого органу до їх переліку не входить. Запропоноване звернення було підтримане більшістю володільців мантій.
Останнє питання, розглянуте на пленумі, стосувалося звернення до КСУ щодо офіційного тлумачення положень ст. 45, 46 закону від 5.07.2012 р. №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв’язку з положеннями ч. 1 та 2 ст. 55 Конституції. Доповіла суддя ВСУ Людмила Охрімчук.
Ініціатором розгляду зазначеної проблеми виступив Київський апеляційний адміністративний суд, якому довелося вирішувати питання законності проведення адвокатського з’їзду. КААС через ВСУ зажадав від КСУ роз’яснень з приводу критеріїв розмежування юрисдикцій у спорах між адвокатами та органами адвокатського самоврядування. Однак, зважаючи на те, що КААС у цьому випадку не може виступати ініціатором такого звернення, адже ВСУ вже надавав відповідні роз’яснення, чим нівелював можливість виникнення розбіжностей у судовій практиці, «верховники» вирішили не турбувати своїх колег з КСУ з цього приводу.