Конституційна епопея продовжується. Законопроект про внесення змін до Основного Закону в частині правосуддя (№3524) і далі обростає позитивними висновками. Як раніше вже писала «ЮГ», 20.01.2016 р. Конституційний Суд України, куди був направлений документ задля дослідження на предмет відповідності ст. 157 та 158 Конституції, виніс схвальний вердикт, який, щоправда, супроводжувався 10-ма окремими думками «конституційників» (Див. «ЮГ» №5/2016).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Через кілька днів очільник держави Петро Порошенко запропонував залишити право контролю над Генеральною прокуратурою парламенту. Ця пропозиція була підтримана нардепами й проект №3524 знову був спрямований до КСУ (Див. там же).
Повторно розглянувши документ, Суд знову не знайшов суперечностей з Основним законом і 01.02.2016 р. оприлюднив своє позитивне рішення. Воно було розміщено на офіційному веб-ресурсі та, як і попереднє, супроводжувалось окремими думками законників у дещо скромнішій кількості (всього 2 документи).
Окрема думка
Цього разу один із суддів, який висловив свою думку, – Микола Мельник – відзначив, що Суд, повторно досліджуючи документ, обмежився лише оцінкою тих його положень, які стосувалися змін до ч. 1 ст. 85 Основного Закону та доповнення його ст. 131.1. Зазначене «конституційники» пояснили тим, що інша частина проекту вже була досліджена й визнана такою, що не суперечить ст. 157 та 158 Конституції.
Такий підхід колег суддя Мельник назвав невиправданим і необґрунтованим як з формально-юридичної оцінки, так і з сутнісної позиції. Він зауважив, що кількість окремих думок щодо попереднього вердикту стала безпрецедентною. Це пояснюється формальною оцінкою документу, ігноруванням того, що окрема частина його положень обмежує права та свободи людини й громадянина та відсутністю застережень стосовно неможливості практичної реалізації деяких норм через недосконалість, юридичну контроверсійність і невизначеність.
Володар мантії висловив упевненість у тому, що факт наявності стількох окремих думок не повинен був ігноруватись авторами проекту, а у висновку КС мала б відбитись вказівка щодо доопрацювання документу з врахуванням позицій «конституційників». Законник переконаний, що лише тоді був би забезпечений повний та всебічний розгляд цієї справи (як того вимагає ст. 4 Закону «Про Конституційний Суду України»).
Далі у своїй «думці» служитель Феміди вказує на те, що у своєму теперішньому вигляді проект породжує невизначеність щодо системи органів, які мають здійснювати правосуддя. Зокрема, нічого не сказано про існування судів першої та апеляційної інстанцій; зміна назви «Верховний Суд України» на «Верховний Суд» може створити передумови для реорганізації цього органу; залишається незрозумілим місце адміністративних судів у системі національного судоустрою.
Збентежила суддю і зміна судової компетенції, яка звужує юрисдикцію судів з «усіх правовідносин, що виникають у державі» до «юридичного спору» та «кримінального обвинувачення», залишаючи при цьому сентенцію, що «у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи». Як пише пан Мельник, вказана новела перенасичена термінологічно неоднозначними формулюваннями, що зумовлює неминучу правову невизначеність на стадії її правозастосування.
Сумнівним, на думку законника, виглядає обмеження права громадян на касаційний перегляд скарги, що передбачає обмеження права на судовий захист. Не зрозумілою для служителя Феміди залишається пропозиція щодо виключення з тексту Основного закону положення про те, що «Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні». Він вважає, що зазначене може призвести до зміни національної моделі конституційного судочинства та створить передумови для підміни судами загальної юрисдикції виключних повноважень КСУ.
Та інше
Концептуально погоджуючись з висновком КСУ, окремі зауваження щодо повноважень Президента та Вищої ради правосуддя наводить у своїй «думці» колега М. Мельника Олександр Литвинов. Серед іншого, він аналізує повноваження ВРП щодо надання згоди на затримання/арешт законника на предмет виключення з норми, де йдеться про тяжкий злочин як підставу для вказаного, словосполучення «життя та здоров’я особи». На думку О.Литвинова, це створить небезпеку арешту володільця мантії за виконання ним професійних обов’язків.
Також суддя звертає увагу на необхідність додаткового законодавчого врегулювання питання щодо призначення судді на посаду у разі ігнорування Президентом подання ВРП про призначення конкретної особи та вважає за доцільне підкреслити, що наділення ВРП невичерпним переліком повноважень може призвести до неконтрольованої зміни повноважень цього органу та, як наслідок, до нестабільності й непрогнозованості його діяльності. Також суддя вказує і на інші моменти, які не можуть бути перелічені у статті, зважаючи на обсягові обмеження газети.
Від першої особи
Відзначимо, що усі ці зауваження так чи інакше були відображені у 10-ти окремих думках, висловлених під час попереднього розгляду проекту. Оскільки вказані питання не були вирішені ані «конституційниками», ані авторами законодавчої ініціативи, вважаємо за можливе дослідити й інші позиції.
Зокрема, вельми цікавою видається думка з приводу змін до Основного Закону, оприлюднена головою ради «Громадського люстраційного комітету» Олександрою Дрік у соціальній інтернет-мережі. Вона привертає увагу читачів до того, що тексти окремих думок суддів КСУ містять слова «застереження», «істотні ризики», «суперечить вимогам», «виклики та загрози», «помилки влади, недоліки висновку». «Чи не значить це, – запитує громадська діячка, – що абсолютна більшість суддів Конституційного Суду, які визнали запропоновані зміни конституційними, насправді мають у цьому сумніви? І якщо вони мають сумніви, то чому проголосували «за»?».
Визнавши слушність цього питання, кореспондент «ЮГ» одразу ж після останнього засідання Суду, поцікавився у постійного представника Верховної Ради України у КСУ Анатолія Селіванова, чи не бентежить авторів законодавчої ініціативи велика кількість окремих думок суддів. На це пан Селіванов відповів, що окрема думка означає те, що хтось або не зрозумів положень документу, або бажає зафіксувати своє ставлення до законопроекту. Далі він запевнив кореспондента у тому, що може сам написати окрему думку, якщо отримає такий запит. Втім, поспішив зазначити, що окрему думку кожного юриста слід враховувати та дослухатись до неї.
Спілкуючись з іншими журналістами, А. Селіванов припустив, що найближчим часом законопроект буде підтриманий парламентарями. Тож поки не відомо, чи встигнуть, а головне – чи матимуть бажання нардепи «врахувати та дослухатись» до позицій «конституційників».