19 лютого відбувся круглий стіл, присвячений питанням реформування адвокатури. Як зазначив на початку заходу його модератор, адвокат Дмитро Кухнюк, метою круглого столу є обговорення тих законодавчих ініціатив, які останнім часом з’явились від народних обранців. «Є вкрай необхідним обговорення цих ініціатив, тобто наскільки вони корисні, своєчасні, наскільки вони відповідають тим викликам, які сьогодні є і наскільки взагалі на часі це реформування», – зазначив пан Дмитро, додавши, що на сьогодні є два основні законопроекти щодо адвокатури, і мабуть, варто присвятити увагу цим ініціативам. Крім того, було зазначено, що уваги потребують й інші питання реформування адвокатури, аби знайти відповідь на питання, а що треба робити найближчим часом для того, щоб адвокатура посіла своє гідне місце у демократичному суспільстві.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Самоврядуванню бути
Достатньо жваво було обговорено і роль органів адвокатського самоврядування в функціонуванні інституту адвокатури. Так, за словами професора, адвоката Олександри Яновської, звичайний адвокат який здійснює адвокатську діяльність, цікавиться дуже простими питаннями, зокрема тим, що привнесуть в його адвокатську діяльність зміни до закону про адвокатуру. Тобто чи будуть розширені його права, чи будуть покращені гарантії його адвокатської діяльності, тощо. «Справа в тому, що питання які зазвичай стають предметом гострих обгорнень, а саме питання, пов’язані з організацією органів адвокатського самоврядування, звичайних адвокатів цікавлять менш. Водночас, я думаю що кожен звичайний адвокат, який не бере участі в органах адвокатського самоврядування і взагалі мало цікавиться цими питаннями, не може не розуміти, що саме від того, як організована адвокатура, саме від того, якою є система органів адвокатського самоврядування, як розподілені повноваження між окремими, умовно кажучи, ланками адвокатського самоврядування, від цього зрештою залежить і його робота, його професійне життя», – наголосила пані професор. Тому на її переконання не варто брати до уваги тези про те, що необхідно ліквідувати органи адвокатського самоврядування, зокрема Національну асоціацію адвокатів, що хай кожен адвокат є сам по собі, головне розширити їм права і гарантії. «Я думаю, що тут справді потрібно шукати певний компроміс. Я особисто вважаю, що ті законопроекти, в яких лунає думка про ліквідацію Національної асоціації адвокатів України, ліквідації обов’язкового членства в цій організації, це недалекоглядні проекти, які лунають від тих адвокатів, які не бачать, чи не розуміють, чи не хочуть замислюватись над тим, яку роль повинна відігравати єдина організація адвокатів. Ми маємо захищатись, бо ми знаємо, наскільки непросте наше адвокатське життя. Наскільки складно нам добитись того, щоб хоча б виписані в законі гарантії дотримувались, не кажучи вже про інші питання. То як же ми будемо робити це коли не буде організаційної єдності. Тому питання ліквідації органів адвокатського самоврядування не повинно взагалі виноситися на розгляд», – зазначила адвокат.
Ще одне важливе питання, яке було розглянуто під час круглого столу, стосувалося безпосередньо права адвокатів. «Дуже добре, що в одному з проектів є перелік професійних прав адвоката, які загалом вміщують багато напрацювань, які були зроблені зокрема робочою групою, яка працювала свого часу при Міністерстві юстиції. Оце ті питання, які ми маємо вимагати, щоб прийняв парламент, прийняв ці формулювання, напрацьовані адвокатами, тому що ми знаємо, наскільки важливе кожне слово. Знаєте, якби ми жили у країні, де панує верховенство права, то нам не потрібно було б виписувати усі ці права. Написали би три рядки, що адвокат має дотримуватись вимог закону, та має право використовувати всі законні засоби, які не заборонені для захисту інтересів своїх клієнтів, тощо», –повідомила присутнім О. Яновська.
Зазначимо, що Венеціанська комісія теж стояла на цій позиції, що непотрібна така широка деталізація, а кращий варіант – це загальне формулювання, оскільки всіх ситуацій передбачити неможливо. Але, як зазначили адвокати, в наших умовах потрібно, щоб кожне формулювання у новому законі було чітко виважено. Так, якщо адвокат не може ефективно впливати на формування доказової бази, то зрозуміло, що діяльність захисту не дуже ефективною. Таким чином було зазначено, що деякі позитивні положення що будуть привнесені із новим законом про адвокатуру або зі змінами до чинного в цьому контексті, можуть бути відображені в процесуальному законодавстві інакше, втративши первинне значення. Підтвердженням тому є ті взаємовідносини, що існують наразі між правоохоронними органами і адвокатами. Тобто адвокат каже, що він буде проводити процесуальні дії, що він буде збирати докази, правоохоронні органи реагують на це не дуже добре, – було зазначено під час обговорення.
Також пані Яновська висловила свої зауваження щодо порядку набуття права на адвокатську діяльність. «І ще один момент, на який я хочу звернути увагу, – це порядок набуття права на зайняття адвокатської діяльності. По суті це процес входження у професію, який не є досконалим. З практичного погляду я бачу багато проблем. Дуже складним і не зрозумілим є порядок складання кваліфікаційного іспиту. Я не можу зрозуміти, чому ми маємо спочатку приймати письмовий іспит, в якому майбутній адвокат повинен показати практичні навички адвоката, тобто вміння складати процесуальні документи, вміння виробляти правову позицію. Лише після цього така особа йде складати усний іспит з більш ніж 10 галузей права, і потім він йде на стажування, де по суті і повинен набратися оцих практичних навичок від адвоката. Тобто наразі наявна абсолютно алогічна процедура», – зазначила доповідач. Як варіант було запропоновано, щоб спочатку відбувалося тестування з теоретичних питань, потім особа проходить стажування, набувається навичок і лише після цього приходить вже здавати кваліфікаційний іспит, на якому кандидат в адвокати має продемонструвати, яких навичок та знань він здобув під час стажування. І тоді вже логічно говорити про те, що рада адвокатів має видати свідоцтво і т. д., – наголосили адвокати.
Але якщо присутні адвокати сприйняли ідею щодо побудови логічного підходу при складанні іспитів і проходженні практики майбутніми адвокатами без заперечень, то все-таки про необхідність існуючої системи адвокатського самоврядування без суперечок не обійшлося. Так, адвокат Ігор Головань, розкритикував роботу адвокатського самоврядування. «Ми отримали самоврядування, але давайте будемо відверті, кому воно потрібно, крім адвокатській бюрократії, яка дуже розширилася, в неї з’явилося більш масне джерело доходу, і ми вже можемо спостерігати, який бій відбувається за розподіл зібраних з адвокатів коштів? Давайте подивимося, з того моменту, як було проведено реформу адвокатури і з’явився новий закон, чи було проведено хоч один, починаючи з установчого, пристойний з’їзд української адвокатури. Ми мусимо реально дивитися на речі і дивитися, якою в реальному житті є наша адвокатура, наше самоврядування. Ми мусимо констатувати, що українська адвокатура виявилася не здатною провести нормальний з’їзд, де б адвокати могли зібратися і вирішити необхідні питання», – зазначив пан Головань, і додав риторичне питання, про те, а кому потрібна адвокатура в Україні, адвокатам чи їх клієнтам? Тому реформуючи цей інститут, на його переконання, необхідно обов’язково враховувати і цей фактор.
Про деякі недоліки було зазначено з боку Асоціації правників України. Так, за словами члена АПУ, Микити Нураліна обговорювані законопроекти мають ряд недоліків, які необхідно виправляти. «Щодо обговорюваних законопроектів можу зазначити про деякі недоліки. Так, один із проектів пропонує запровадити процедуру допуску скарги на адвоката головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, тобто ця особа буде самостійно вирішувати, чи допускати, чи не допускати її. Також пропонується звільнення від стажування помічників адвокатів, тобто передбачається що вони можуть бути звільнені, якщо мають один рік стажу помічника за умови, що вони проходили стажування у адвокатів із 7 річним стажем. Але я сподіваюся, що це технічна помилка, оскільки і мені, і іншим адвокатам в кого не має такого стажу знайти помічника з наміром стати адвокатом без проходження стажування буде важко. Також пропонується введення нового дисциплінарного стягнення у вигляді штрафу. Однак не встановлюється максимальний його розмір, і до того ж надається повноваження раді адвокатів України встановити максимальний розмір, що теж не є добрим», – зазначив М. Нуралін